Постанова 4854 № 523/23921/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 523/23921/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2026 року (суддя Середа І.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 26.02.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор Чиж Павло Павлович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,- В С Т А Н О В И В: 10.11.2025 до Пересипського районного суду міста Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просив суд скасувати постанову №ЕНА 5290270 від 23.07.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за статтею 122 ч. 2 КУпАП. Рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування поданої скарги зазначається, що позивачем пропущено строк на звернення до суду та не доведено той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, яке також слідує із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторона позивача не довела, що обставини щодо пропуску строку на звернення до суду є такими, що були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення гр. ОСОБА_1 , що звертається до суду, що такі обставини пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальних дій позивачем. Щодо виявленого правопорушення, то апелянт зазначив, що факт руху позивача у крайній лівій смузі не заперечувався та прямо визнавався як у позовній заяві, так і у ході судового засідання представником позивача, а також підтверджується копією заяви за підписом позивача від 23.07.2025. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до частини п`ятої статті 286 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.07.2025 інспектором 1 взводу 8 роти 1 батальйону Управління Патрульної поліції в Одеській області Чиж П.П. винесено постанову №ЕНА 5290270 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП з призначенням штрафу у розмірі 510 грн. За змістом постанови 23.07.2025 00:10:50 в м. Одесі проспект Князя Володимира Великого (Добровольського), 114/1А, водій, керуючи транспортним засобом марки "BMW 535" номерний знак НОМЕР_1 , рухався по крайній лівій смузі при вільній правій, не маючи наміру здійснити поворот ліворуч, розворот та зупинки чи стоянки на лівому боці, чим порушив п. 11.5 ПДР. 23.07.2025 після зупинки позивачем було складено заяву на ім`я начальника Управління патрульної поліції в Одеській області, за змістом якої ним було зазначено, що він рухався по лівій смузі в напрямку будинку, співробітники поліції його зупинили згідно ч. 2 ст. 122 ПДР, на що він їм пояснив, що по правій стороні зупинка і великі калюжі, тому рухався в лівій смузі, щоб убезпечити свій рух, інспектор не надав своє службове посвідчення і тим самим він змушений був телефонувати " 102", на місце прибули співробітники поліції і лише при них інспектор надав свої документи, зупинив 22.07 в 23:50 близько години тримають, не дають потрапити додому, чим утримують його, тому просить провести перевірку даного співробітника, так як, на його погляд, він не відповідає своїй посаді. Як слідує із змісту постанови фіксація правопорушення здійснювалася на ПВР 474508, водій відмовився розписатися в отриманні копії постанови. Копія постанови ОСОБА_1 була направлена поштовим зв`язком, та повернулася не врученою за закінченням терміну зберігання. Згідно з рапортом інспектора Михайлової Елли начальнику УПП в Одеській області було повідомлено про доставку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 через його перебування у розшуку за ст. 210 КУпАП згідно зверненню Е2512770 від 18.06.2025 р. Фіксація події велась на ПВР: 474508,471323. 04.08.2025 Управління патрульної поліції в Одеській області надало відповідь ОСОБА_1 на його звернення від 23.07.2025 щодо можливих неправомірних дій окремих працівників полку УПП в Одеській області ДПП під час події, яка мала місце 23.07.2025 та було повідомлено, що на підставі статті 19 Закону України "Про звернення громадян" було проведено об`єктивну, всебічну і вчасну перевірку інформації, яка зазначена у зверненні, за результатами якої, спираючись на наявні фактичні дані про подію, встановлено, що підстав для проведення службового розслідування у відношенні посадових осіб УПП в Одеській області ДПП не встановлено. У разі незгоди з результатами розгляду звернення, згідно зі статтями 15, 16, 17 Закону України "Про звернення громадян", роз`яснено право на звернення у порядку підлеглості до вищого органу, що не позбавляє права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства. Як слідує із змісту заяви позивача від 09.08.2025 року на адресу керівника Одеської обласної прокуратури, він повідомляв про безпричинну зупинку, непред`явлення документів поліцейським, про що дізнався лише по приїзду інших поліцейських, яких він викликав по номеру "102" , доставлення до Пересипського РТЦК проти його волі, чим змусили залишити автомобіль без нагляду, не дали забрати документи, а потім працівниками ТЦК утримувався без пояснень з ігноруванням його пояснень про наявну другу групу інвалідності. Для вжиття заходів він знову телефонував в поліцію, безрезультатно, відпустили лише в обід 24.07.2025 року без жодних пояснень і складання документів. В зверненні серед усіх прохань також просив внести відомості в ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, про притягнення інспектора поліції Чиж до кримінальної відповідальності, витребування запису з нагрудної камери інспектора. Згідно з ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 року зобов`язано уповноважених осіб Одеської обласної прокуратури внести в ЄРДР відомості, викладені в заяві ОСОБА_1 , розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення надати заявнику витяг з реєстру. Відповідно до витягу з ЄРДР 15.09.2025 року внесено відомості, викладені в заяві ОСОБА_1 щодо неправомірних дій службових осіб Національної поліції України та працівників (військовослужбовців) установ та організацій, що належить до сфери управління Міністерства оборони України та Збройних Сил України, які 22.07.2025 року безпідставно його заарештували та доставили до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , де незаконно утримували протягом 4 годин. З аудіофайлів з`ясовано повідомлення з абонентського номеру телефону НОМЕР_2 на спецлінію "102", за змістом яких позивач викликав поліцейських, спочатку на місце зупинки, а потім, коли доставлявся та вже під час знаходження в РТЦК. Згідно з постановою державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №79435818 27.10.2025 відкрито виконавче провадження з виконання оспорюваної постанови. Вважаючи вищезгадану постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про її скасування. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем вини позивача у порушені п. 11.5 ПДР. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного. Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та іншими документами. Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Нормою статті 52 Закону України "Про дорожній рух" визначено, зокрема, що контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Частиною першою статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку. Відповідно до п.11.5 ПДР, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). Так, адміністративна відповідальність за частиною другою статті 122 КУпАП настає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, однак, як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідачем при розгляді справи не було виконано вимог статті 280 КУпАП. Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Зміст постанови повинен відповідати вимогам статей 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2025 00:10:50 в м. Одесі проспект Князя Володимира Великого (Добровольського), 114/1А, водій, керуючи транспортним засобом марки "BMW 535" номерний знак НОМЕР_1 , рухався по крайній лівій смузі при вільній правій, не маючи наміру здійснити поворот ліворуч, розворот та зупинки чи стоянки на лівому боці, чим порушив п. 11.5 ПДР. У оскарженій постанові зазначається, що доказом у справі про адміністративне порушення є відеозапис, зафіксований на ПВР 474508, та запис фіксації події ПВР 471323. Проте суду таких доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення не надано. Позивач стверджував, що його рух в лівій смузі був вимушений через наявність на правій смузі пошкоджень з калюжами. Інспектор стверджував про відсутність перешкод та тривалий час руху водія по лівій смузі. 31.07.2019 року Верховний Суд у постанові по справі № 213/1521/16-a зробив висновок про те, що рух по лівій смузі дороги не є порушенням ПДР, якщо у правій смузі існує перешкода для руху. Верховний Суд зазначив, що Правилами дорожнього руху визначені обставини, за наявності яких водій має право виїзду на крайню ліву смугу, зокрема, це дозволяється, якщо праві смуги зайняті. Також за результатами дослідження відеозапису у вказаній справі судом касаційної інстанції встановлено, що після фіксації проїзду автомобіля позивача у крайній лівій смузі перед інспектором через 26 секунд у правій смузі для руху у тому ж напрямку зафіксовано рух одного легкового автомобіля та двох вантажних автомобілів, а також рух іншого легкового автомобіля у крайній лівій смузі, що додатково підтверджує доводи позивача про те, що у попутному з ним напрямку рухались ще декілька автомобілів. Колегія суддів наголошує, що згідно абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019. Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey). Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. У пункті 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Таким чином, особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення - у сукупності. Під час апеляційного перегляду судом було встановлено, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірної постанови поліцейського. Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду. Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Ураховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази вручення спірної постанови позивачу, а також докази його відмови від отримання оскарженої постанови, колегія суддів визнає неаргументованими доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду. Колегія суддів також критично ставиться до доводів апелянта про направлення копії постанови серії ЕНА №5290270 від 23.07.2025 рекомендованим поштовим листом "Укрпошти" з штрихованим кодовим ідентифікатором №0601173309329 (вих. № 16448 від 23.07.2025), оскільки належними доказами направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №916/1093/21). Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 272, 286, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя В.А.Голуб Суддя Ю.В.Осіпов