Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/4841/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4841/26 Перша інстанція: суддя Танцюра К.О., повний текст судового рішення складено 18.03.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Голуб В.А., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року про залишення без розгляду адміністративного позову у справі № 420/4841/26 за позовом ОСОБА_1 до начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни, Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни, Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльність начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни через умисне ненадання інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 12 лютого 2026 року, про надання копій протоколу та рішення конкурсної комісії 2020 року щодо ОСОБА_2 ; зобов`язання Державного бюро розслідувань надати ОСОБА_1 згідно з запитом на інформацію від 12 лютого 2026 року копії протоколу та рішення конкурсної комісії 2020 року щодо ОСОБА_2 . Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Водночас, ухвалою від 26.02.2026 Одеський окружний адміністративний суд адміністративний позов ОСОБА_1 до начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни, Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишив без руху. Надав позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали. Роз`яснив позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде залишена без розгляду. В ухвалі від 26.02.2026 суд зазначив, що виявлений недолік має бути усунутий шляхом подання до суду доказу направлення на адресу відповідачки - начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни копії позову з доданими документами в паперовій формі листом з описом вкладення. Враховуючи, що недоліки позовної заяви усунуті не були, Одеський окружний адміністративний суд, ухвалою від 18.03.2026 позов ОСОБА_1 до начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни, Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишив без розгляду. Не погоджуючись із ухвалою від 18.03.2026 позивач подав апеляційну скаргу. Так, Єрмолатін В.І. вказав, що висновок суду про відсутність доказів надіслання копій поданих позивачем до суду документів начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згібловій О.О. був необґрунтований, через те, що до позовної заяви була додана квитанція про направлення копії позовної заяви з додатками до Державного бюро розслідувань - місця роботи відповідачки. Крім того, апелянт звернув увагу на відсутність доказів на підтвердження повноважень у представників Державного бюро розслідувань. Враховуючи вищевикладене, апелянт просив суд ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 про залишення адміністративного позову без розгляду скасувати, а справу повернути до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду по суті. Представник Державного бюро розслідувань подав відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву вказав, що залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції встановив, що докази на підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, а саме, докази направлення на адресу співвідповідачки ОСОБА_3 , станом на 18.03.2026 (дата винесення оскаржуваної ухвали), позивачем так і не були надані. Тож, не отримавши від позивача жодних доказів усунення недоліків позовної заяви, які б містили докази направлення позову іншому відповідачу, Одеський окружний адміністративний суд ухвалив цілком обґрунтоване та законне судове рішення про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви. Поряд з цим, відповідач вказав, що жодний нормативно-правовий акт, що регулюють правовий статус, організацію діяльності та службові відносини у великих державних органах із чисельністю працівників у тисячі осіб, не встановлюють обов`язку роботодавця вручати своїм працівникам процесуальні документи, навіть якщо окремі з них беруть участь у справі як співвідповідачі. На думку відповідача, апелянт мав обов`язок направити копію позовної заяви ОСОБА_3 , а тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду від 18.03.2026 без змін. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла таких висновків. За правилами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції. Положення частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладають на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам до позовної заяви, встановлених статей 160, 161 цього Кодексу. Водночас, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Колегія суддів зазначає, що ч.ч. 1,2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. У разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Так, ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб`єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність позовної заяви ОСОБА_1 в частині відсутності доказів направлення копії позовної заяви відповідачці. Надаючи оцінку правомірності залишення судом першої інстанції без розгляду позову з підстав не виконання вимог ухвали від 26 лютого 2026 року про залишення позову без руху, колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне. Так, при зверненні до Одеського окружного адміністративного суду із позовом ОСОБА_1 було надано докази направлення копії такої позовної заяви з додатковими до Електронного кабінету Державного бюро розслідувань в підсистемі «Електронний суд», що відповідає приписам статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, начальниця відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та записів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблова Оксана Олексіївна в даному випадку є посадовою особою Державного бюро розслідувань. Отже, на переконання колегії суддів, позивач дотримався обов`язку надіслати копію позовної заяви відповідачці - посадовій особі Державного бюро розслідувань. Поряд з цим, відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", №35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25). Ураховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що підстави для залишення позовної заяви без руху через ненадання позивачем до суду доказів направлення копії позову на адресу начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни, за умови направлення її на адресу Державного бюро розслідувань, відсутні. Тому ухвала про залишення позовної заяви без розгляду внаслідок невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху є передчасною та такою, що постановлена внаслідок надмірного формалізму. Посилання апелянта на відсутність у роботодавця обов`язку вручати своїм працівникам процесуальні документи суд вважає необґрунтованими. Оскільки в даних правовідносинах ОСОБА_3 діє не як приватна особа, а саме як посадова особа Державного бюро розслідувань, належне отримання нею кореспонденції може бути забезпечено в межах внутрішнього документообігу відповідача. Таким чином, обов`язок щодо передачі документів може бути покладений на суб`єкта владних повноважень як на роботодавця. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином суд апеляційної інстанції, здійснивши перегляд ухвали суду від 18.03.2026 в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та, як наслідок, наявність підстав для скасування ухвали суду на підставі пункту 1 частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 169, 241, 242, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 420/4841/26 про залишення адміністративного позову без розгляду, - задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 420/4841/26 про залишення адміністративного позову без розгляду - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В.А. Голуб Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко