Постанова 4852 № 160/24210/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24210/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026р. у справі № 160/24210/25 за позовом:ОСОБА_1 до: про:Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: 22.08.2025р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, і судом першої інстанції 26.08.2025р. за цим адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/24210/25 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження . Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що вона звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, але відповідач відмовив їй у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з тим, що вона не досягла необхідного пенсійного віку. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним оскільки вважає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах, досягла встановленого пенсійного віку та має необхідний пільговий стаж роботи. Тому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №047150032988 від 08.08.2025р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; - зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати: до страхового стажу період навчання з 01.09.1992р. по 23.06.1993р. та період роботи з 05.05.1995р. по 16.06.1995р.; до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 22.03.1996р. по 24.10.2005р., з 01.11.2005 р. по 24.12. 2005 р., 01.01.2006 р. по 26.08.2007р., з 03.09.2007р. по 22.12.2008р., з 30.12.2008р. по 26.10.2009р., 03.11.2009р. по 16.04.2010р., з 27.04.2010 р. по 20.07.2011р., з 31.07.2011р. по 20.01.2012р., з 31.01.2012р. по 14.01.2013р., з 25.01.2013 р. по 04.06.2015 р., з 06.06.2015р. по 09.12.2015р., з 12.12.2015р. по 21.08.2017р., з 23.08.2017 р. по 17.11.2020р., з 19.11.2020р. по 17.02.2021р., з 20.02.2021р. по 01.03.2022р., з 01.06.2022 р. по 07.06.2022 р., з 11.07.2022 р. по 25.07.2022р., з 27.01.2023р. по 07.02.2023р., з 06.09.2023 р. по 21.09.2023р. та призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного суду України в справі № 1-5/2018 (746/15) від 23.01.2020р. з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку: а саме з 22.07.2025р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026р. у справі №160/24210/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково , визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №047150032988 від 08.08.2025р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1992р. по 23.06.1993р. та період роботи з 05.05.1995р. по 16.06.1995р.; зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 2 ОСОБА_1 періоди роботи з 22.03.1996 р. по 24.10.2005р., з 01.11.2005р. по 24.12.2005р., 01.01.2006р. по 26.08.2007р., з 03.09.2007р. по 22.12.2008р., з 30.12.2008 р. по 26.10.2009р., 03.11.2009 р. по 16.04.2010р., з 27.04.2010 р. по 20.07.2011 р., з 31.07.2011 р. по 20.01.2012 р., з 31.01.2012 р. по 14.01.2013р., з 25.01.2013р. по 04.06.2015 р., з 06.06.2015р. по 09.12.2015р., з 12.12.2015р. по 21.08.2017р., з 23.08.2017р. по 17.11.2020 р., з 19.11.2020р. по 17.02.2021р., з 20.02.2021 р. по 01.03.2022р., з 01.06.2022 р. по 07.06.2022 р., з 11.07.2022р. по 25.07.2022р., з 27.01.2023р. по 07.02.2023р., з 06.09.2023 р. по 21.09.2023 р.; зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2025р. (з дати звернення) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15) та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні та зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 цим судовим рішенням; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу та Третім апеляційним адміністративним судом 26.02.2026р. за цією апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження у справі № 160/24210/25 та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 14.04.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи. Відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 16.01.2026р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги, та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи з`ясовано усі обставини, які мали суттєве значення для її вирішення, та ухвалено рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 16.01.2026р. у цій справі залишити без змін. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - позивач у справі, звернулась 30.07.2025р. до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою при призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та усіма необхідними документами, які підтверджують роботу позивача на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням відповідача № 047150032988 від 08.08.2025р. позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, і саме це рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій справі. З наданої суду ксерокопії вищезазначеного рішення відповідача / а.с. 18/ вбачається, що відповідачем, в обґрунтування відмови позивачу у призначенні пенсії, зазначено наступне: «Відповідно до п.2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2), особам, які працювали до введення в дію цього закону на роботах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років, у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах…Загальний стаж за наданими документами складає 29 років 1 місяць 15 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: До загального страхового стажу не враховано періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.07.1993 - з 05.05.1995 по 16.06.1995, оскільки виправлення в даті наказу на прийняття на роботу; періоди навчання з 01.09.1992 по 23.06.1993, у зв`язку з розбіжністю в паспорті. Пільговий стаж не враховано відповідно довідки №55-849 від 30.05.2025, оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць. В призначенні пенсії за віком згідно із п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено, за відсутності пенсійного віку.». Отже враховуючи встановлені судом фактичні обставини цієї справи спір між сторонами у справі виник у зв`язку з тим, що позивач у справі на думку відповідача не досяг встановленого законодавством віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

2. Надаючи оцінку спірним відносинам, які виникли між сторонами у цій справі, колегія суддів проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, яке є предметом апеляційного перегляду, вважає за необхідне зазначити наступне. Закон України від 09.07.2003р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( далі Закон № 1788-XII) в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015р., збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. 09.07.2003р. було ухвалено Закон № 1058-ІV, який 03.10.2017р. доповнено розділом XIV-І, який у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 (Закон України від 03.10.2017р. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»). За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020р. у справі N 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020). У рішенні від 23.01.2020р. Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020). У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020р. № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Конституційний Суд України та практика Європейського суду з прав людини беззастережно свідчать про те, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Рівненській області вбачається, що позивач станом на момент звернення за призначенням пенсії досягла 50 річного віку, а тому за наявності необхідного страхового стажу має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на умовах пункту «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIIІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020р., і відповідач мав застосувати більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021р. у справі №360/3611/20. Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що оскільки позивач у справі на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 30.07.2025р., досягла 50 років, то рішення відповідача № 047150032988 від 08.08.2025р., яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, є протиправним та таким що підлягає скасуванню, а позивач у справі набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIIІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020р. Щодо висновків відповідача про відсутність підстав для зарахуванням певних періодів роботи до страхового стажу позивача та до страхового стажу на пільгових умовах за Списком №2, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так відповідачем не зараховано до страхового стажу зазначені у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 25.07.1993р.: - період роботи з 05.05.1995р. по 16.06.1995р., оскільки наявні виправлення в даті наказу про прийняття на роботу; - період навчання з 01.09.1992р. по 23.06.1993р., у зв`язку з розбіжністю в паспорті. Відповідно до диплому НОМЕР_2 та виписки підсумкових оцінок до диплому ОСОБА_2 01.09.1992р. вступила до середнього професійно-технічного училища №66 м. Кривого Рогу та 23.06.1993р. закінчила повний курс вище названого училища на базі середньої освіти за професією контролер-касир продовольчих товарів, рішенням кваліфікаційної комісії від 23.06.1993р. позивачу присвоєно кваліфікацію «контролер-касир продовольчих товарів» / а.с 19,21/. Відповідно до архівної довідки №86 від 29.07.2025р. ОСОБА_3 документ про освіту: диплом кваліфікованого робітника НОМЕР_2 видано 23.06.1993р., реєстраційний номер 758: історія навчання: Професійно-технічне училище №66 (зараховано наказ №71-к від 01.09.1992, відраховано наказ №18 -к від 28.06.1993 у зв`язку з закінченням повного курсу навчання за професією: Контролер-касир продовольчих товарів /а.с. 20/. Позивач у справі 19.07.1995р. уклала шлюб з ОСОБА_4 , та після реєстрації шлюбу зміни прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » / а.с. 21/. Щодо періоду роботи позивача з 05.05.1995р. по 16.06.1995р., то відповідно до наданої суду та долученої до матеріалів справи ксерокопії архівної довідки №А-739-В/25-02 від 08.05.2025р., яка видана архівним відділом виконкому Криворізької міської ради, в особових картках звільнених працівників Криворізького міськмолокозаводу №2 « ОСОБА_7 , 21.07.1975гр.» (так у документі) значиться «продавець 3 кат. магазина №5» з 05 травня 1995року (наказ №39 від 05.05.1995) до 16.06.1995р. (наказ №71 від 16.06.1995) / а.с. 22/. З наданої суду ксерокопії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 25.07.1993р. вбачається, що у трудовій книжці наявний запис про навчання позивача з 01.09.1992р. по 23.06.1993р. у середньому професійно-технічному училищі №66 м. Кривого Рогу, та про період роботи з 05.05.1995р. по 16.06.1995р. на Криворізькому міськмолокозаводі №2. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637). Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58). Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка. Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Під час розгляду справи встановлено, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів навчання та роботи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу, які також підтверджено відповідними архівними довідками, записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло, у зв`язку з чим нечіткість відбитку печатки підприємства не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу. З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, обґрунтовано зобов`язав відповідача зарахувати до страхового стажу позивача у справі період навчання з 01.09.1992р. по 23.0.1993р. та період роботи з 05.05.1995р. по 16.06.1995р. Щодо висновку відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів роботи з 22.03.1996 р. по 24.10.2005р., з 01.11.2005р. по 24.12.2005р., 01.01.2006р. по 26.08.2007р., з 03.09.2007р. по 22.12.2008р., з 30.12.2008 р. по 26.10.2009р., 03.11.2009 р. по 16.04.2010р., з 27.04.2010 р. по 20.07.2011 р., з 31.07.2011 р. по 20.01.2012 р., з 31.01.2012 р. по 14.01.2013р., з 25.01.2013р. по 04.06.2015 р., з 06.06.2015р. по 09.12.2015р., з 12.12.2015р. по 21.08.2017р., з 23.08.2017р. по 17.11.2020 р., з 19.11.2020р. по 17.02.2021р., з 20.02.2021 р. по 01.03.2022р., з 01.06.2022 р. по 07.06.2022 р., з 11.07.2022р. по 25.07.2022р., з 27.01.2023р. по 07.02.2023р., з 06.09.2023 р. по 21.09.2023 р., то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. З наданої суду ксерокопії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 25.07.1993р. вбачається, що з 30.10.1995р. по 26.08.2024р. позивач працювала газорізальником на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Відповідно до довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 55-849 від 30.05.2025р. /а.с. 23-24/ ОСОБА_1 у період з 22.03.1996 р. по 24.10.2005р., з 01.11.2005р. по 24.12.2005р., 01.01.2006р. по 26.08.2007р., з 03.09.2007р. по 22.12.2008р., з 30.12.2008 р. по 26.10.2009р., 03.11.2009 р. по 16.04.2010р., з 27.04.2010 р. по 20.07.2011 р., з 31.07.2011 р. по 20.01.2012 р., з 31.01.2012 р. по 14.01.2013р., з 25.01.2013р. по 04.06.2015 р., з 06.06.2015р. по 09.12.2015р., з 12.12.2015р. по 21.08.2017р., з 23.08.2017р. по 17.11.2020 р., з 19.11.2020р. по 17.02.2021р., з 20.02.2021 р. по 01.03.2022р., з 01.06.2022 р. по 07.06.2022 р., з 11.07.2022р. по 25.07.2022р., з 27.01.2023р. по 07.02.2023р., з 06.09.2023 р. по 21.09.2023 р. позивач повний робочий день виконувала роботи за Списком № 2, вказана у довідці професія (посада) позивача за результатами атестацій робочих місць, які проводились 09.12.1994р. наказ № 525, 20.03.2000р. наказ № 417, 18.04.2005р. наказ № 300, 02.04.2010р. наказ № 349, 30.03.2015р. наказ № 315, була атестована за Списком № 2, розділ ХХХІІІ, позиція 23200000-11618, згідно зі Списками затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, за Списком №2, розділ ХХХІІІ, позиція 33, згідно зі Списками затвердженими постановою КМУ від 16 січня 2003 року №36, за Списком № 2, розділ ХХХІІІ, згідно зі Списками затвердженими постановою КМУ від 24 червня 2016 року №461 /а.с. 23-24,25/. Пунктом 3, 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005 року (далі Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. За змістом приписів п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Відповідно до п. 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Відповідно до п. 4, 8-10 Порядку № 442 строки проведення атестації робочих місць визначаються безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться атестація робочих місць не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Верховний Суд України у постановах від 16.09.2014р. у справі №21-307а14, від 23.01.2018р. у справі № 732/2003/14 зробив висновок, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку № 442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку № 442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020р. у справі № 520/15025/16-а зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Судом першої інстанції вірно встановлено, що професія позивача, згідно записів у трудовій книжці, віднесена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і факт роботи позивача на шкідливих умовах праці на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підтверджується трудовою книжкою та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.05.2025р. №55-849, яка видана ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи позивача з 22.03.1996 р. по 24.10.2005р., з 01.11.2005р. по 24.12.2005р., 01.01.2006р. по 26.08.2007р., з 03.09.2007р. по 22.12.2008р., з 30.12.2008 р. по 26.10.2009р., 03.11.2009 р. по 16.04.2010р., з 27.04.2010 р. по 20.07.2011 р., з 31.07.2011 р. по 20.01.2012 р., з 31.01.2012 р. по 14.01.2013р., з 25.01.2013р. по 04.06.2015 р., з 06.06.2015р. по 09.12.2015р., з 12.12.2015р. по 21.08.2017р., з 23.08.2017р. по 17.11.2020 р., з 19.11.2020р. по 17.02.2021р., з 20.02.2021 р. по 01.03.2022р., з 01.06.2022 р. по 07.06.2022 р., з 11.07.2022р. по 25.07.2022р., з 27.01.2023р. по 07.02.2023р., з 06.09.2023 р. по 21.09.2023 р., та правильно, з урахуванням дискреційних повноважень відповідача щодо вирішення питання про призначення пенсії та з метою здійснення повного та ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.07.2025р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15) та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової позиції суду, викладеної у ним у та зарахованих періодів роботи позивача цим судовим рішенням. Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позову, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 16.01.2026р. залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026р. у справі №160/24210/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Постанову виготовлено та підписано 27.04.2026р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов