Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 589/3976/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 р.Справа № 589/3976/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10.11.2025 (головуючий суддя І інстанції: Прачук О.В.) по справі № 589/3976/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - скасувати постанову № 1022 від 10.03.2025 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17 000,00 грн на користь Держави. - провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити. В обґрунтування позову зазначив, що підставою притягнення його до адміністративної відповідальності є неявка за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці. Разом з тим, вказував, що він з`явився у визначений повісткою час до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте через повітряні тривоги прийом відвідувачів уповноваженими особами не здійснювався. Зауважив, що не мав можливості чекати цілий день на виклик, оскільки офіційно працевлаштований, у зв`язку з чим поїхав на роботу. Як наслідок, вважав, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що виразились у неявці за повісткою 25.02.2025. Звертав увагу, що постанова не містить посилань на докази вчинення ним правопорушення, зокрема на протокол про адміністративне правопорушення, що також свідчать про протиправність спірної постанови. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10.11.2025 у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не послався на будь-які докази в підтвердження факту неявки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 25.02.2025 о 09:00 та протиправно переклав обов`язок доказування на позивача. Натомість, вказує, що прибув за викликом 25.02.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте через повітряні тривоги посадові особи його не прийняли, тривалий час він перечікував повітряну тривогу за межами установи, а пізніше поїхав на роботу, що свідчить про відсутність в його діях порушень ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач) не надав відзив на апеляційну скаргу. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним. 06.03.2025 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1022 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно протоколу, військовозобов`язаний ОСОБА_1 згідно повістки повинен був з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 25.02.2025. Згідно звернення вих. №Е1478857 від 27.02.2025 в зазначену дату та час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, про причини неявки не повідомляв, чим порушив ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач ознайомлений зі змістом протоколу, правами та обов`язками, передбаченими ст. 268 КУпАП, а також із інформацією про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 10.03.2025 о 10:00, про що свідчить його власноручний підпис у відповідних графах протоколу. 10.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі протоколу, складено постанову № 1022, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн. Згідно постанови, військовозобов`язаний ОСОБА_1 згідно повістки повинен був з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 25.02.2025. Згідно звернення вих. №Е1478857 від 27.02.2025 в зазначену дату та час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, про причини неявки не повідомляв, чим порушив ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до Шосткинського РУП ГУ НП в Сумській області №Е1478857 від 27.02.2025 щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративне правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколів про адміністративне правопорушення 06.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_1 прибув в супроводі поліції. У скоєному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 210-1 КУпАП розкаюється. Постановою встановлено вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач, не погоджуючись з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності , звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення є доведеним, постанова прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Частинами 1, 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи. Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 25.02.2025 о 09:00 по повістці, що належним чином вручена та не повідомлення про поважні причини такої неявки, чим порушено ч. 10 ст. 1 Закону України «Військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. З аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою. Судом встановлено та не заперечується позивачем, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . 21.02.2025 ОСОБА_1 одержав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 25.02.2025 о 09:00 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, що підтверджується розпискою. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 мав обов`язок з`явитись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 25.02.2025 о 09:00 по повістці, що належним чином вручена. Разом з тим, у визначений повісткою час ОСОБА_1 не з`явився та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про поважні причини такої неявки. Доводи апелянта про те, що він прибув у визначений повісткою час до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте уповноваженими особами відповідача не здійснювався прийом відвідувачів через повітряні тривоги колегія суддів оцінює критично, оскільки жодних доказів в підтвердження наведених обставин ОСОБА_1 ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надав. Колегія суддів зауважує, що гарантованому у ч.2 ст. 77 КАС України обов`язку доказування суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності кореспондують вимоги ч.1 ст. 77 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Доводи скаржника про перекладення судом першої інстанції обов`язку доказування явки до органу ТЦК та СП на позивача та відсутність у матеріалах справи доказів його неявки колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначено вище, ст. 77 КАС України передбачено обов`язок доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги саме на сторону, яка повідомляє про такі обставини. В даному випадку, враховуючи, що позивач обґрунтовує свою позицію саме відвідуванням у визначений час відповідача, отже обов`язок доведення цих обставин покладений саме на нього, проте відповідних доказів позивачем не надано. Протокол про адміністративне правопорушення також не містить будь-яких пояснень ОСОБА_1 з приводу підстав не дотримання ним вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Військовий обов`язок і військову службу». Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже постанова від 10.03.2025 прийнята правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10.11.2025 по справі № 589/3976/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова