Постанова Київський апеляційний суд № 757/53071/25-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 757/53071/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7317/2026Головуючий у суді першої інстанції - Остапчук Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., секретар Цалко Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої службовими особами Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України, згідно з яким просив: стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 172235,35 грн. на відшкодування майнової шкоди та 2000000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої службовими особами Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, які зменшенням ОСОБА_1 у довідки № 109/2-69 від 11.10.2023 про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2022 розміру надбавки за особливості проходження служби станом на 01.01.2022 на 24%, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 26.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області про: визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у невиготовленні і ненаданні позивачу і Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 протиправною; зобов`язання відповідача підготувати і надіслати на адресу позивача і Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Миколаївській області щодо не оформлення і ненадання до Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області та позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсій, станом на 01.01.2022 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для проведення перерахунку основного розміру його пенсії. Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Миколаївській області підготувати і надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022. В результаті позивач отримав від управління Служби безпеки України в Миколаївській області оновлену довідку № 109/2-69 від 11.10.2023 року про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року, однак, враховуючи той факт, що у довідці № 108/2-69 від 11 жовтня 2023 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 року у загальному розмірі 19 866,06 грн. надбавка за особливості проходження служби зазначена у розмірі 33 %, що складає cyмy 4 449,06 грн.; той факт, що у довідці № 108/2-136 від 10 червня 2021 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року у загальному розмірі 16 684,32 грн. «Надбавка за Особливості проходження служби» була у розмірі 57 %, що складає суму 5 458,32 грн., можливо зробити висновок про те, що станом на 01.01.2022 року службові особи управління Служби безпеки України в Миколаївської області зменшили надбавку за особливості проходження служби станом на 01.01.2022 року на 24 %, що є порушенням особистих прав і законних інтересів позивача. Пoзивaч 18.06.2024 року звернувся до начальника управління Служби безпеки України в Миколаївської області зі скаргою про порушення фінансовим відділом вказаного управління його особистих прав і законних інтересів та просив відновити їх. 03.08.2024 року позивач на свій e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав лист управління Служби безпеки України в Миколаївської області № 84/j-269/10 від 24.07.2024 pоку за результатами розгляду його скарги від 18.06.2024 року. У вказаному листі управління Служби безпеки України в Миколаївської області, в якості пpичини зменшення позивачу розміру надбавки за особливості проходження служби станом на 01.01.2022 року на 24 %, відзначено: «за пунктом 3 глави 2 розділу інструкції № 515/дск від 10.04.2018 персональний розмір надбавки за особливості проходження служби встановлюється, підвищується, знижується або скасовується наказами голови Служби безпеки України, його заступників, начальників (керівників) органів, підрозділів, закладів та установ Службі безпеки України за мотивованими рапортами керівників функціональних (структурних) підрозділів, погоджених з відповідним фінансовим підрозділом. Позивач вказував, що службові особи управління Служби безпеки України в Миколаївської області внесли до листа № 84/л-269/10 від 24.07.2024 року завідомо неправдиві відомості. Зменшенням надбавки без належних на те підстав відповідачі завдали позивачу матеріальної шкоди у розмірі 172 235,35 грн. та моральної в розмірі 2000000 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2025 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 106-112). В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, доданих ним на підтвердження пред`явлених позовних вимог (а.с. 114-117). 30.03.2026 до суду надійшов відзив Управління Служби безпеки України в Миколаївській області на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач - Управління Служби безпеки України в Миколаївській області у своєму відзиві на апеляційну скаргу просив розглядати справу без участі його представника. Інші учасники справи про причини своєї неявки суд не сповістили. Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області про: визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у невиготовленні і ненаданні позивачу і Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 протиправною; зобов`язання відповідача підготувати і надіслати на адресу позивача і Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Миколаївській області щодо не оформлення і ненадання до Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області та позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсій, станом на 01.01.2022 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для проведення перерахунку основного розміру його пенсії. Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Миколаївській області підготувати і надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022. На виконання вказаного рішення суду відповідачем було складено довідку від 11.03.2023 за № 108/2-69 про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року. Звертаючись до суду з позовом та посилаючись на те, що службовими особами управління Служби безпеки України в Миколаївській області внесено в довідку неправомірні відомості, позивач зазначав, що такі дії завдали йому матеріальну та моральну шкоду. Так, як передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. В свою чергу, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. При цьому, за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Так, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів. За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки. Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в Постанові від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Отже, виходячи з загальних засад доказування у справах про відшкодування шкоди саме позивач повинен довести на підставі належних та допустимих доказів, які втрати немайнового характеру настали у нього, якими конкретно рішеннями, діями чи бездіяльністю вони заподіяні, невідповідність цих рішень, дій чи бездіяльності відповідача вимогам закону чи іншого нормативного акта, факт заподіяння цими рішеннями, діями чи бездіяльністю шкоди саме фізичній особі та її розмір, причинно-наслідковий зв`язок між незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю та шкодою. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як протиправності дій відповідача, так і наявності причинного зв`язку між шкодою, заподіяною позивачу, і протиправним діянням відповідача. Тобто, оскільки відсутній елемент протиправності (незаконності) поведінки органу державної влади, відсутні і підстави для притягнення державного органу до цивільно-правової відповідальності та стягнення з державного органу (державного бюджету) завданої шкоди. Крім того, у матеріалах справи відсутні як будь-які рішення щодо визнання неправомірними (незаконними) дій Управління Служби безпеки України в Миколаївській області при підготовці довідки від 11.03.2023 за № 108/2-69 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 для перерахунку основного розміру пенсії, так і докази, що підтверджують факт заподіяння позивачу душевних (моральних) страждань, приниження честі та гідності, будь-яких втрат немайнового характеру, яким чином вони заподіяні і внаслідок чого, а також правові підстави для застосування ним розрахунку з визначення розміру моральної шкоди в сумі 2000000,00 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено належним чином зібрані у справі докази та не встановлено всі обставини у справі, розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів у справі, яким було надано належну правову оцінку судом першої інстанції, з дотриманням вимог процесуального закону. При цьому, слід зауважити, що наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Європейський Суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Більше того, воно дозволяє судам нижчих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне і правильне по суті рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої службовими особами Управління Служби безпеки України в Миколаївській області - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 28 квітня 2026 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова