Постанова Київський апеляційний суд № 757/42199/19-ц

Унікальний номер справи 757/42199/19-ц Номер апеляційного провадження 22-ц/824/5248/2026 Головуючий у суді першої інстанції О. М. Соколов Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 08 квітня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Комар Л. А. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді О. М. Соколова в приміщенні Печерського районного суду м. Києва, в с т а н о в и в : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ Страхова Група «ТАС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ТОВ«Перший столичний хлібзавод» про відшкодування збитків, завданих джерелом підвищеної небезпеки. У обґрунтування вимог позову вказано, що 24.03.2017 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Mersedes-Benz» днз НОМЕР_1 та позивача, який керував автомобілем «OpelAstra» днз НОМЕР_2 . Після вищезазначеного зіткнення, автомобіль «OpelAstra» днз НОМЕР_2 некеровано здійснив зіткнення з автомобілем «ToyotaAuris» днз НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 Автомобіль «OpelAstra» днз НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу. ДТП сталося в наслідок грубого порушення відповідачем ОСОБА_2 п.п. 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього рухуУкраїни. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 заст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку із закінченням строків накладання адміністративних стягнень, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року у справі № 757/19434/17-п. Згідно змісту даної постанови, вина ОСОБА_2 в порушенні ПДР підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а дії ОСОБА_2 суддя кваліфікує за ст. 124 КУпАП, як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що потягло за собою заподіяння майнової шкоди. ОСОБА_2 оскаржив вищезазначену постанову Печерського районного суду м. Києва. Київський Апеляційний суд постановою від 04.02.2019 року залишив постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року без змін. 29.03.2017 року позивач повідомив ПрАТ «Страхова Група «ТАС» про настання страхового випадку, що підтверджується копією заяви - повідомлення. Страховик відкрив страхову справу № 03368/40/2017/53. Згідно усної інформації, отриманої позивачем від відповідача 2, ліміт відповідальності страховика по страховому полісу АК5931176, за шкоду, завдану майну потерпілого - 100 000 грн. 00 коп., обов`язкова франшиза дорівнює -

0. У наслідок вищезазначеної ДТП, автомобіль марки «OpelAstra» отримав тотальні пошкодження. Вартість матеріального збитку становить 118 745 грн. 55 коп., та дорівнює ринкової вартості автомобіля на момент ДТП, що підтверджується, висновком експерта № 795 від 04.04.2017 року. За даний висновок експерта позивач заплатив 2 500 грн.00 коп. Ринкова вартість автомобіля «Opel Astra» днз НОМЕР_2 у аварійному стані (після дорожньо-транспортної пригоди) складає 9 048 грн. 49 коп., що підтверджується висновком експерта № 795/2 від 04.04.2017 року. За даний висновок експерта позивач заплатив 950 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 29 від 04.04.2017 року. Після ДТП, автомобіль марки «Opel Astra» днз НОМЕР_2 не пересувався власним рухом з місця зіткнення і позивач вимушений був транспортувати його на автоевакуаторі, що підтверджується актом виконаних робіт. Витрати на евакуацію транспортного засобу (автомобіля «Opel Astra» днз НОМЕР_2 ) з місця дорожньо-транспортної пригоди склали 1 000 грн. 00 коп., що підтверджується товарним чеком від 24.03.2017 р. 31.05.2018 року ПрАТ «Страхова Група «ТАС»перерахувалопозивачу страхове відшкодування в розмірі 34 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою з банку. Після отримання коштів позивач особисто звернувся до представника ПрАТ «Страхова Група «ТАС» за роз`ясненнями стосовно підстав та розміру виплаченої суми. На своє звернення позивач отримав необґрунтовану відповідь про те, що «це рішення керівництва», а після надання позивачем постанов суду з відмітками про набрання ними законної сили, рішення можливо буде переглянуте. Постанова суду набрала законної сили 04.02.2019 року, що підтверджується постановою Київського Апеляційного суду від 04.02.2019 року, та відповідним записом в постанові Печерського районного суду м. Києва від 22.05.2018 року. 29.03.2019 року позивач подав відповідачу 2 копії постанов Печерського районного суду м.Києва та Київського апеляційного суду та звернувся з заявою про доплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика за страховим полісом АК 5931176. До дати подання позову, позивач не отримав ні відповіді на заяву, ні копій документів, які просив йому надати, ні коштів. Вказує, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 позивачу була заподіяна і моральна шкода. З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 1 000 грн. 00 коп., упущену вигоду від припинення дії договору оренди транспортного засобу у розмірі 19 722 грн. 50 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп. та судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог. З ПрАТ «Страхова Група «ТАС» на свою користь позивач просив стягнути страхове відшкодування у розмірі 64 745 грн. 55 коп., пеню у розмірі 1 943 грн. 83 коп., додаткові витрати за розрахунок матеріального збитку у розмірі 168 грн. 00 коп. та судові витрати, пропорційно до задоволених поовних вимог. Рішенням Печерського районного счуду м. Києва від 08 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова Група «ТАС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ТОВ «Перший столичний хлібзавод» про відшкодування збитків, завданих джерелом підвищеної небезпеки задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1 000 грн. 00 коп. та 10 000 грн. 00 коп. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 112 грн. 65 коп. У задоволенні решти вимог позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з ОСОБА_2 упущеної вигоди від припиненя дії договору оренди знищеного транспортного засобу у розмірі 19 722, 50 грн. та щодо не стягнення з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» недовиплаченого страхового відшкодування в розмірі 64 745, 55 грн., пені в розмірі 1943,88 грн., 3 % річних в розмірі 168,00 грн., додаткових витрат за розрахунком матеріального збитку в сумі 2 500,00 грн., ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом безпідставно відмовлено йому у стягненні з ОСОБА_2 упущеної вигоди від припинення дії договору оренди знищеного ТЗ в розмирі 19722 грн. 50 коп. Зауважує, що до матеріалів справи додано довідку третьої особи ТОВ «Перший столичний хлібзавод» від 25.07.2019 р. № 611 «Дохід ( ОСОБА_1 ) за період з 01.11.2016 по 31.03.2017 по договору оренди транспортного засобу № 1087 від 17.11.2016 р.» та довідку від 08.10.2020 № 1150 від «Дохід ( ОСОБА_1 ) за період з 01.11.2016 по 31.03.2017 по договору оренди транспортного засобу № 1087 від 17.11.2016», згідно змісту яких, саме третьої особою було зроблено розрахунок податків за оренду автомобіля «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 по договору оренди ТЗ від 17.11.2016, які склали 682, 50 грн., в тому числі ПДФО - 630,00 грн., військовий збір - 52,50 грн., згідно змісту яких позивач отримував щомісяця «чистий» дохід по договору оренди транспортного засобу № 1087 від 17.11.2016, після утримання орендарем податків до податкових органів, 2817, 50 грн. Дані довідки містять достовірні дані про прибутки позивача за період оренди ТЗ з листопада 2016 року по березень 2017 року, так як в ній вказано чистий прибуток позивача за договором оренди автомобіля після вирахування сум податків до податкових органів. (3500 грн. - 682 грн. 50 коп. = 2817, 50 грн). Даний прибуток був фіксованим, нараховувався та виплачувався щомісяця і передбачався на отримання до кінця дії договору, а саме - до 15 листопада 2017 року. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що факт того, що позивач не отримав цей дохід (упущена вигода) саме з вини ОСОБА_2 , відповідно до положень ч.6 ст. 82 ЦПК України, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року у справі № 757/19434/17-п та висновком експерта № 795 від 04.04.2017 року, згідно з яким автомобіль «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 отримав тотальні пошкодження і його вже неможливо було використовувати за призначенням, відповідно за звичайних умов по Договору оренди позивач мав би реально отримати прибуток (втрачена вигода) в розмирі 19722, 50 грн від надання в оренду автомобіля «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 , так як орендар підтвердив, що автомобіль йому був потрібен для здійснення господарської діяльності і на дату ДТП жодних підстав для розірвання та/або припинення дії договору не було. Відмова у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Страхова Група «ТАС», на думку апелянта, є необгрунтованою. Зазначає, що ПрАТ «Страхова Група «ТАС», на підтвердження своєї позиції про те, що товариство узгодило з позивачем суму страхового відшкодування в розмирі 34 000,00 грн. надало суду копію заяви про страхове відшкодування. Будь яких інших доказів факту узгодження суми страхового відшкодування, ПрАТ «Страхова Група «ТАС» суду не надавало і матеріали справи доказів узгодження суми страхового відшкодування не містять. На думку апелянта, суд дійшов до хибного висновку, що страхове відшкодування є одностороннім правочином, та вказав що позивач відповідно до поданої заяви погодив розмір страхового відшкодування в сумі 34 000,00 грн. Так, судом не досліджено належним чином, надану ПрАТ «Страхова Група «ТАС» та приєднану до матеріалів справи копію заяви позивача про страхове відшкодування, надав даному документу неправильну юридично-правову оцінку, та не дослідив всі наявні докази, що стало підставою помилкового рішення у справі в цій частині позовних вимог. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що дана заява не оформлювалась ПрАТ «Страхова Група «ТАС» у відповідності до вимог ст. 36 Закону України № 1961-IVі відповідно, юридично не є належним та допустимим доказом підтвердження факту узгодження між сторонами питання взагалі будь якого розміру страхового відшкодування і безпосередньо суми 34 000,00 грн. ОСОБА_2 подано до суду відзив на апеляційну скаргу позивача. Зазначає, що довідка про доходи від 25.07.2019 року ТОВ «Перший столичний хлібзавод» надана позивачем, про те, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «Перший столичний хлібзавод» по договору оренди транспортного засобу не може бути прийнята для розрахунку упущеної вигоди, оскільки згідно наказу від 21.03.2016 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду водія за трудовим договором. Твердження позивача, про те, що він був прийнятий на роботу на посаду водія ТОВ «Перший столичний хлібзавод» нерозривно разом зі своїм транспортним засобом суперечать положенням КЗпП України. Вимоги позивача, що відповідач має оплачувати складову частину заробітної плати позивача у ТОВ «Перший столичний хлібзавод» є безпідставними. Зауважує, що позивачем не надано даних про прибутки позивача за договором оренди транспортного засобу та доказів сплати податку з отриманої орендної плати до податкових органів. На думку ОСОБА_2 , позивач не довів, що він є суб`єктом господарювання, який отримує прибутки від здачі в оренду транспортного засобу та сплачує відповідні податки. Також позивачем не доведено, що за звичайних умов він міг би, з урахуванням терміну дії договору оренди, умов про можливе скорочення його терміну, припинення дії договору за бажанням орендаря, беззаперечно міг би отримати дохід у розмірі 19 722,50 грн., і не отримав його саме з вини відповідача. Відповідачем ПрАТ «Страхова група «ТАС» через представникка Синельнікова М.О. подано до суду відзив на апеляційну скаргу. Страхова група зазначає, що 23.01.2018 ОСОБА_1 подав до страховика ПАТ «Страхова Група «ТАС» заяву про страхове відшкодування, в якій просив здійснити відшкодування шкоди заподіяної в результаті пошкодження його транспортного засобу під час ДТП 24.03.2017 та погодився з тим, що розмір страхового відшкодування складає 34 000 грн, яке просив перерахувати на картковий рахунок в Приватбанку. 31.05.2018 ПАТ «СГ «ТАС» сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 34 000 грн. на реквізити вказані в заяві, що підтверджується платіжним дорученням №78601 від 31.05.2018. 31.05.2018 страховик ПАТ «Страхова Група «ТАС» повідомив позивача листом за вих.№5243 про прийняте рішення, суму страхового відшкодування та порядок її розрахунку. Зауважує, що оскільки 23.01.2018 ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви погодив розмір страхового відшкодування в сумі 34 000,00 грн., а з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено визнання недійсним одностороннього правочину ОСОБА_1 про погодження розміру страхового відшкодування, отже позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають. Треті особи ОСОБА_3 , ТОВ «Перший столичний хлібзавод» правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористались. Позивач ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_4 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, подану апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2025 підтримали, просили задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 , представник ПрАТ «Страхова Група «ТАС», треті особи ОСОБА_3 , представник ТОВ «Перший столичний хлібзавод» у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у відповідності до вимог закону. Відповідачі ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова Група «ТАС» подали суду заяви, просять розгляд справи проводити у їх відсутності. Враховуючи те, відповідачі, треті особи повідомлялись про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності відповідачів, третіх осіб. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Прищепу В.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне. Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апелянтом оскаржується рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 упущеної вигоди у розмірі 19 722, 50 грн. від припиненя дії договору оренди транспортного засобу, у зв`язку з його знищенням з вини ОСОБА_2 та щодо відмови у стягненні з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 64 745, 55 грн., пені в розмірі 1943,88 грн., 3 % річних в розмірі 168,00 грн., додаткових витрат за розрахунком матеріального збитку в сумі 2 500,00 грн. І іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року не оскаржується і апеляційним судом не переглядається. Вирішучи спір у даній справі та відмовляючи ОСОБА_1 у стягненні на його користь з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» страхового відшкодування у розмірі 64 745, 55 грн., суд першої інстанції виходив з того, що 23.01.2018 позивач відповідно до поданої ним заяви погодив зі страховою компанією розмір страхового відшкодування в сумі 34 000,00 грн, яка була йому виплачена та яку він отримав. Судом зауважено, що позивачем не доведено визнання недійсним правочину про погодження розміру страхового відшкодування. Отже, оскільки ОСОБА_1 самостійно обрав відповідний порядок та розмір страхового відшкодування, погоджена сума була перерахована позивачу і тим самим страховик повністю виконав свої зобов`язання згідно п. 36.2 ст.36 Закону. Щодо вирішення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 упущеної вигоди від припиненя договору оренди знищеного транспортного засобу у розмірі 19 722, 50 грн. суд дійшов висновку, що надані позивачем в обґрунтування упущеної вигоди документи не є належними доказами в розумінніст. 77 ЦПК України, оскільки, вони не містять достовірних даних про прибутки позивача за договором оренди транспортного засобу та доказів сплати податку з отриманої орендної плати до податкових органів. Позивачем не доведено, що за звичайних умов він міг би, з урахуванням терміну дії договору оренди, умов про можливе скорочення його терміну, припинення дії договору за бажанням орендаря, беззаперечно отримати дохід і не отримав його саме з вини ОСОБА_2 . Судом зауважено, що згідно п.3.2 Договору оренди транспортного засобу від 17.11.2016 року: «Передання транспортного засобу в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, що має бути підписаний сторонами і є невід`ємною частиною даного договору. З моменту підписання зазначеного акта починається обчислення строку даного договору і нарахування орендної плати». Згідно п.п. «Д» п.7.1 вказаного договору, повернення транспортного засобу здійснюється також за актом приймання-передачі. При цьому позивач не надав ні акту про передання в оренду, ні акту про повернення з оренди вказаного автомобіля, що унеможливлює встановлення строку даного договору. З таким висновком суду апеляційний суд погоджується лише частково та зазначає наступне. Судом встановлено, що 24.03.2017 року о 09-45 год. ОСОБА_2 в м. Києві керуючи автомобілем «Mersedes-Benz» днз НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Набережне шосе в бік мосту Патона, не дотримався безпечної швидкості руху, при виникненні перешкоди для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Opel Astra» днз НОМЕР_2 під керуванням позивача. Після вищезазначеного зіткнення, автомобіль «OpelAstra» днз НОМЕР_2 отримав пошкодження з заподіянням шкоди. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку із закінченням строків накладання адміністративних стягнень, що підтверджується постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 22.05.2018 року винесеною у справі № 757/19434/17-п. Згідно змісту даної постанови, вина ОСОБА_2 в порушенні ПДРпідтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а дії ОСОБА_2 суддя кваліфікує за ст. 124 КУпАП, як порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів з заподіянням збитків. ОСОБА_2 оскаржив вищезазначену постанову судді Печерського районного суду м. Києва. Київський апеляційний суд постановою від 04.02.2019 року залишив постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушшення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої прийнято постанову суду лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина ОСОБА_2 в пошкодженні автомобіля позивача доведена вище зазначеними постановами суду першої і апеляційної інстанцій. Автомобіль «OpelAstra» днз НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (далі - ТЗ) серії НОМЕР_4 . 29.03.2017 року позивач повідомив ПрАТ «Страхова Група «ТАС» про настання страхового випадку, що підтверджується копією заяви - повідомлення. Страховик відкрив страхову справу № 03368/40/2017/53. 04.04.2017 року оцінювачем ОСОБА_5 за участі ОСОБА_1 складено Протокол огляду ТЗ «Opel Astra» днз НОМЕР_5 , згідно якого встановлено перелік пошкоджень автомобіля, з яким погодився ОСОБА_1 , підписавши його. Будь - яких зауважень ним не викладено. 11.04.2017 року оцінювачем ОСОБА_5 складений Звіт № 820/17, згідно якого: вартість відновлювального ремонту ТЗ «Opel Astra» днз НОМЕР_5 становить 306 270, 21 грн., вартість ТЗ «Opel Astra» днз НОМЕР_5 до моменту пошкодження становить 113 368,50 грн. 21.04.2017 року оцінювачем ОСОБА_5 складений Звіт № 820/17 згідно якого: вартість відновлювального ремонту ТЗ «Opel Astra» днз НОМЕР_5 становить 306 270, 21 грн., вартість ТЗ «Opel Astra» днз НОМЕР_5 в пошкодженому стані становить 74 181,40 грн. 23.01.2018 року ОСОБА_1 подав до страховика ПАТ «Страхова Група «ТАС» заяву про страхове відшкодування, в якій просив здійснити відшкодування шкоди заподіяної в результаті пошкодження його транспортного засобу під час ДТП 24.03.2017 з вини ОСОБА_2 та погодився з тим, що розмір страхового відшкодування складає 34 000,00 грн., яке просив перерахувати на картковий рахунок в Приватбанку 31.05.2018 року. ПрАТ «Страхова Група «ТАС» сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 34 000 грн. на реквізити вказані в заяві, що підтверджується платіжним дорученням №78601 від 31.05.2018 року. Так, в судовому засіданні, сторона позивача погодилася, що ПрАТ «Страхова Група «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 34 000,00 грн. Однак, звернувшись з апеляційною скаргою апелянт зазначає, що його заява про виплату страхового відшкодування не оформлювалась ПрАТ «Страхова Група «ТАС» у відповідності до вимог ст. 36 Закону України № 1961-IV і відповідно, юридично не є належним та допустимим доказом підтвердження факту узгодження між сторонами питання взагалі будь якого розміру страхового відшкодування і безпосередньо суми 34 000,00 грн. На таке твердження апелянта колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно положень ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. За приписами ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Згідно пункту 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон): «Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону». Згідно п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Отже, відповідно до вимог ст. 36 спеціальногозаконурозмір страхового відшкодування визначається: 1) на підставі експертного висновку або 2) за домовленістю страховика і потерпілого. Згідно ч.ч.1,3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Згідно ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена закономабо якщо він не визнаний судом недійсним. 23.01.2018 року позивач ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви погодив розмір страхового відшкодування в сумі 34 000,00 грн. Апеляційний суд зауважує, що оскільки ОСОБА_1 самостійно обрав відповідний порядок та розмір страхового відшкодування, погоджена сума була перерахована йому і тим самим страховик повністю виконав свої зобов`язання згідно п. 36.2 ст.36 Закону, а отже, страховик належним чином виконав свої зобов`язання перед позивачем, виплатив йому суму страхового відшкодування у порядку та у спосіб, передбачений Законом. Таким чином слід дійти висновку, що рішення Печерського районного суду в частині відмови у стягненні зі страхової компанії на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування є законним та обгрунтованим. Щодо вимоги позивача по відшкодуванню йому упущеної вигоди, колегія суддів зазначає начступне. Так суд встановлено, що автомобіль «Opel Astra» днз НОМЕР_2 на момент ДТП знаходився в оренді ТОВ «Перший столичний хлібзавод», що підтверджується нотаріально засвідченим договором оренди № 1087 від 17.11.2016 року. 24.03.2017 року позивач повідомив орендаря про пошкодження автомобіля і орендар з 01.04.2017 року припинив дію договору оренди, повернув пошкоджене майно позивачу і припинив нарахування та виплату коштів за подальшу оренду автомобіля. Позивач вказує, що його втрати (упущена вигода), без врахування суми податку з доходу фізичних осіб (чистий прибуток), внаслідок припинення дії договору оренди автомобіля «Opel Astra» днз НОМЕР_2 від 17.11.2016 року склали 19 722,50 грн. За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). З аналізу вказаної норми законодавства України вбачається, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою. Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Отже, покладення на особу обов`язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. Саме така правова позиція висловлена у висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 09.12.2014 №3-188гс14. Згідно ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) виховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Просячи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести за допомогою документів бухгалтерського та податкового обліку розмір завданих збитків (упущеної вигоди), причинний зв`язок між діями відповідача та неотриманими доходами (прибутком), зазначити (з відповідним документальним підтвердженням) на заходи, вжиті ним щодо одержання доходів, обґрунтувати (з документальним підтвердженням) з яких міркувань він виходив, при визначенні розміру упущеної вигоди (докази того факту, що при відсутності порушення відповідачем зобов`язання, позивач одержав би зазначений розмір доходу). На обґрунтування своїх вимог в частині відшкодування упущеної вигоди, позивачем було додано до матеріалів справи копію нотаріально засвідченого договору оренди транспортного засобу № 1087 від 17.11.2016, укладеному між ОСОБА_1 та третьої особою ТОВ «Перший столичний хлібзавод» (т. 1, арк. 58-61). Згідно ч.2 ст. 799 ЦК України, договір найму (оренди) транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Даний документ, який був оформлений у відповідності до законодавства України, є документальним доказом вжитих позивачем заходів щодо одержання доходів від здачі власного майна в оренду. Нотаріальний договір є належним та допустимим доказом, оскільки він посвідчує факт укладення угоди та має юридичну силу. Він є належним доказом, тому що має об`єктивний зв`язок з фактами, які підлягають встановленню у справі, а також допустимим, бо отриманий у законний спосіб, який встановлений законодавством України. Його законність та юридична сила підтверджуються фактом нотаріального посвідчення. Даний документ містить достовірні дані про прибутки позивача та визначений термін отримання цих прибутків від надання автомобіля «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 в оренду. Згідно п. 4.1 даного договору оренди, строк дії договору - до 15 листопада 2017 року. Згідно п. 5.1 даного договору оренди ТЗ, орендна плата, за домовленістю між сторонами, була узгоджена в розмірі 3500, 00 грн. на один місяць і загальна сума орендної плати за період дії цього договору становить 42000, 00 грн. Згідно п. 5.5 договору оренди, податок з доходу фізичних осіб від оренди автомобіля «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до підпункту 14.1.180 п.14.1 ст. 14; підпункту 164.2.5. п. 164.2 ст. 164; пункту 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2016-2017 р.) сплачує, як податковий агент, орендар (ТОВ «Перший столичний хлібзавод»), а не орендодавець (позивач). Також в матеріалах справи міситься довідка третьої особи ТОВ «Перший столичний хлібзавод» від 25.07.2019 № 611 «Дохід ( ОСОБА_6 ) за період з 01.11.2016 по 31.03.2017 по договору оренди транспортного засобу № 1087 від 17.11.2016 р.» (том 1, арк. 63). Довідка від 08.10.2020 № 1150 від «Дохід ( ОСОБА_6 ) за період з 01.11.2016 по 31.03.2017 по договору оренди транспортного засобу № 1087 від 17.11.2016 р.», згідно змісту яких, саме третьої особою ТОВ «Перший столичний хлібзавод» було зроблено розрахунок податків за оренду автомобіля «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 по договору оренди ТЗ від 17.11.2016, які склали 682 грн. 50 коп., в тому числі ПДФО - 630,00 грн., військовий збір - 52,50 грн., згідно змісту яких позивач отримував щомісяця «чистий» дохід по договору оренди транспортного засобу № 1087 від 17.11.2016 р., після утримання орендарем податків до податкових органів, 2817, 50 грн. Дані довідки містять достовірні дані про прибутки позивача за період оренди ТЗ з листопада 2016 року по березень 2017 року, так як в ній вказано чистий прибуток після вирахування сум податків до податкових органів. (3500 грн. - 682 грн. 50 коп. = 2817 гри. 50 коп.). Даний прибуток був фіксованим, нараховувався та виплачувався щомісяця і передбачався на отримання до кінця дії договору, а саме до 15 листопада 2017 року (том 1, арк. 244). Отже, слід дійти висновку, що з моменту початку дії договору оренди автомобіля «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 і до дати, коли автомобіль став непридатним до використання за його прямим призначенням, внаслідок ДТП з вини відповідача, він був закріплений за позивачем, який офіційно був працевлаштований на посаду водія ТОВ «Перший столичний хлібзавод» і станом на 2020 рік продовжував працювати на тому ж підприємстві і на тієї посаді. Факт того, що позивач продовжував працювати у третьої особи на тієї же посаді і після закінчений дії договору оренди ТЗ № 1087 від 17.11.2016 додатково підтверджує відсутність підстав про можливе скорочення терміну дії договору оренди. Окрім того, апелянтом долучено до матеріалів справи акт прийому-передачі до договору оренди транспортного засобу від 17.11.2016 № 1087 згідно якого, орендодавець ОСОБА_1 передав орендарю ТОВ «Перший столичний хлібзавод» автомобіль «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 , що знаходиться у придатному для використання стані (т. 2 а.с. 147). Таким чином транспортний засіб «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспорної пригоди, використовувався ТОВ «Перший столичний хлібзавод» за цільовим призначенням у відповідності до договору оренди, а ОСОБА_1 керував ним, оскільки працював водієм ТОВ «Перший столичний хлібзавод», він отримував в ТОВ «Перший столичний хлібзавод» і заробітну плату, як водій, і орендну плату за договором оренди автомобіля. Після того, як автомобіль позивача було пошкоджено з вини відповідача ОСОБА_2 , було припинено дію договору оренди автомобіля саме через його пошкодження і позивач втратив можливість отримання орендної плати, тобто відповідачем ОСОБА_2 йому були заподіяні збиткі у вигляді упущеної вигоди - орендної плати за автомобіль. Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 упущеної вигоди від припинення дії договору оренди знищеного ТЗ в розмирі 19722, 50 грн. підлягають задоволенню. Отже, суд дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині позовних вимог. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги та наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 упущеної вигоди від припинення дії договору оренди знищеного ТЗ в розмирі 19722, 50 грн. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також судові витрати понесені заявником у суді першої інстанції у вигляді сплаченої суми судового збору та стягнуті з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають збільшенню з 112,65 грн. до 314,63 грн. При цьому враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 336, 35 грн. пропорційно до задоволених вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_2 упущеної вигоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішеня. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) упущену вигоду у розмірі 19722,50 грн. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 112,65 грн. змінити, збільшити розмір стягнутого судового збору з 112,65 грн. до 314,63 грн. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 336,35 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 28 квітня 2026 року. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна