Постанова 4805 № 279/6518/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/6518/25 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А. Категорія 36 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 279/6518/25 за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі за заявою Комунального виробничо-господарського підприємства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Івашкевич О.Г. в с т а н о в и в: Судовим наказом Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 жовтня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального виробничо-господарського підприємства заборгованість за надані послуги з поводження з побутовими відходами за період з 1.11.2022 по 1.10.2025 в сумі 2 528,11 грн та 302,80 грн судового збору. 24 грудня 2025 рокудо суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу. На обґрунтування заяви зазначає, що вимоги стягувача за судовим наказом не визнає, оскільки жодного договору із Комунальним виробничо-господарським підприємством про надання комунальних послуг вона не укладала. Послугами стягувача не користується, оскільки вона з березня 2022 року проживає за кордоном у Польщі і про існування судового наказу дізналася лише після відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення коштів. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказуповернуто заявнику без розгляду на підставі ч.6 ст. 170 ЦПК України, оскільки заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 170 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що повертаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції не врахував, що у 2022 році жодного договору із Комунальним виробничо-господарським підприємством про надання комунальних послуг вона не укладала, послуги фактично не споживала. Про існування судового наказу дізналася лише після відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення коштів, оскільки з березня 2022 року по липень 2024 року разом з неповнолітньою дитиною проживає за кордоном у Республіці Польща.Також звертає увагу, що районним судом було порушено право заявника на доступ до суду, як складової частини права на справедливий суд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Правом подати відзив на апеляційну стягувач не скористався. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах передбачених ст.367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що 24 жовтня 2025 рокуКоростенським міськрайонним судом Житомирської області винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального виробничо-господарського підприємства заборгованість за надані послуги з поводження з побутовими відходами за період з 1.11.2022 по 1.10.2025 в сумі 2 528,11 грн та 302,80 грн судового збору. 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку, яка ухвалою районного суду від 11.12.2025 була повернута заявнику без розгляду через неподання до заяви документа, що підтверджує сплату судового збору за подання відповідної заяви. 15 грудня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області із заявою про скасування судового наказу. Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року вказану заяву було повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 6 ст. 170 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про скасування судового наказу не надано документ, що підтверджує сплату судового збору. 18 грудня 2025 рокудо суду втретє надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу, до якої була долучена квитанція про сплату судового збору за подання відповідної заяви в сумі 151,40 грн. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказуповернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 6 ст. 170 ЦПК України. Так повертаючи вказану заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником пропущено встановлений ч.1 ст. 170 ЦПК України строк подання такої заяви, оскільки заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу датована 18.12.2025 року, разом з тим клопотання про поновлення пропущеного строку з наведенням поважності причин до заяви не долучено. Такий висновок суд є вірним виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Пунктом 3 ч.5 ст.170 ЦПК України передбачено, що до заяви про скасування судового наказу додаються клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. Під час розгляду справи було встановлено, що при поданні заяви про скасування судового наказу від 24.10.2025 заявником пропущено встановлений законом строк подання такої заяви, оскільки заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу подана до суду 18.12.2025 року. Однак до заяви не було долучено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу з наведенням поважності причин його пропуску. У відповідності до вимог ч.2 ст.171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Відповідно до ч.6 ст.170 ЦПК України, у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду. Таким чином встановивши, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу подана без додержання вимог ч.1 ст. 170 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення цієї без розгляду з вищенаведених підстав. Крім того, повернення заяви без розгляду не порушує право заявника на судовий захист, оскільки не перешкоджає повторному зверненню ОСОБА_1 до суду з належно оформленою заявою про скасування судового наказу. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а тому підстави для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі відсутні. Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 квітня 2026 року. Головуючий Судді