Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/17745/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 р.Справа № 520/17745/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., повний текст складено 09.03.26 року по справі № 520/17745/25 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (далі - РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях), в якому, з урахуванням уточнень від 05.07.2025, просить суд: визнати дії РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях які полягають у зазначенні в довідці про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 від 17.01.2025 № 100/25999 (вих. № 31/32-0513), яка видана на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24, відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби (0% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років) 0.00 грн та премії (0% від посадового окладу) 0.00 грн протиправними; зобов`язати РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон України № 2262-ХІІ), статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон України № 2011-ХІІ), з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 та розпорядження Командувача Національної гвардії України від 10.02.2023 № Р-16, з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24, із зазначенням відомостей про: розмір посадового окладу 9 660.00 грн; окладу за військове звання 2 150.00 грн; надбавки за вислугу років (50% від посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання) 5 905.00 грн; та із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 за відповідною посадою у тому державному органі, звідки позивач звільнився на пенсію, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження відповідно до статті 262 КАС України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскільки зміст та складові довідки РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 17.01.2025 № 100/25999 (вих. № 31/32-0513) не були предметом розгляду у справі № 520/26627/24) (яке розглядалося раніше), тому позивач звернувся до суду із новим адміністративним позовом по справі № 520/17745/25. Вказує, що у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 № 340/869/19 суд зробив висновок «Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними». Таким чином, предмет спору та характер спірних правовідносин у справі (520/26627/24) (яке розглядалося раніше) не є аналогічними (тотожними) у справі (520/17745/25) (який розглядається зараз). Вказує, що позивач не може надати суду у цій справі докази про середні розміри фактично виплаченої надбавки за особливості проходження служби та премії за посадою викладача кафедри бойової техніки і автомобілів Військового інституту внутрішніх військ МВС України, або за прирівняною (аналогічною) посадою у відсотковому значенні за січень 2023 тому подавав до суд першої інстанції клопотання про витребування документів. Зазначає, що розмір надбавки за особливості проходження служби прямо залежить та визначається від розміру посадового окладу, окладу за військове звання та відсоткової надбавки за вислугу років, а розмір премії - від посадового окладу за місяць, в якому виникло право на перерахунок. Оскільки у довідці від 17.01.2025 № 100/25999 (вих. № 31/32-0513), яка видана на виконання рішення по справі № 520/26627/24, не міститься відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби (0% 0.00 грн) та премії (0% від посадового окладу 0.00 грн) позивач вважає, що дії відповідача є протиправними. Розгляд справи просить провести без участі позивача та його представника. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. Також від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру судових рішень ОСОБА_1 звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях підготувати та надати до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-XІІ, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, про надбавку за особливості проходження служби та про щомісячну премію - у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 за відповідними посадами у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях підготувати та надати до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-XІІ, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, про надбавку за особливості проходження служби та про щомісячну премію - у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 за відповідними посадами у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24 набрало законної сили : 21.01.2025. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24 відповідачем підготовлено та надано до ГУ ПФУ України в Харківській області та позивачу довідку від 17.01.2025 № 100/25999 (вих. № 31/32-0513) про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, відповідно до якої, посадовий оклад складає : 9 660.00 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням підполковник : 2 150.00 грн, надбавка за вислугу років (відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням) 50% : 5 905.00 грн, надбавки за особливості проходження служби (відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років) 0 %: 0.00 грн та премія (відсотків посадового окладу) 0 % : 0.00 грн. Позивач, вважаючи, що РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях протиправно не внесено в довідку надбавку за особливості проходження служби та премію в належному розмірі, звернувся із цим позовом до суду. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що викладені позивачем позовні вимоги в цій справі вже були розглянуті та вирішені судом в іншій адміністративній справі № 520/26627/24, рішення по якій набрало законної сили. Суд зазначив, що позивач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24 в порядку статті 382 КАС України, а також подати до суду заяви про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень на виконання такого рішення в порядку статті 383 КАС України. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до статті 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до приписів частини першої статті 382 КАС суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 382-3 КАС за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням. Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 08.09.2023 у справі № 640/21223/20. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що наявність у КАС спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Частиною першою статті 383 КАС встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, процесуальним законом встановлений певний порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, і цей порядок передбачає звернення позивача (стягувача) до суду відповідно до статті 383 КАС, а не з новим позовом про зобов`язання виконати таке судове рішення. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він може звернутись до суду також в порядку статті 383 КАС із заявою про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги у даній справі тотожні позовним вимогам у справі № 520/26627/24, у якій судом визнано протиправними дії РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях підготувати та надати до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-XІІ, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, про надбавку за особливості проходження служби та про щомісячну премію - у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 за відповідними посадами у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023. Судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24 відповідачем підготовлено та надано до ГУ ПФУ України в Харківській області та позивачу довідку від 17.01.2025 № 100/25999 (вих. № 31/32-0513) про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, відповідно до якої, посадовий оклад складає : 9 660.00 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням підполковник : 2 150.00 грн, надбавка за вислугу років (відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням) 50% : 5 905.00 грн, надбавки за особливості проходження служби (відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років) 0 %: 0.00 грн та премія (відсотків посадового окладу) 0 % : 0.00 грн. Позивач, вважаючи, що РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях протиправно не внесено в довідку надбавку за особливості проходження служби та премію в належному розмірі, звернувся із цим позовом до суду. Водночас, дослідивши рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24 суд апеляційної інстанції встановив, що вказаним рішенням, серед іншого, вирішено вимоги щодо додаткових видів грошового забезпечення і премій у належних позивачу відсотках та вказано про їх розрахунок, а саме, з посиланням на норми Порядку № 260, суд зазначив, що розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків. Зазначено, що окремим дорученням Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024, з метою виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів України, направлених на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, організації виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і забезпечення виконання поставлених перед Міністерством оборони України завдань щодо своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати та нагородження особового складу встановлено: надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі 65 % посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; щомісячну премію у мінімальному розмірі 390% від посадового окладу (за відповідними тарифними розрядами згідно Додатку 1 до цього доручення). Також, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24 зобов`язано РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях підготувати та надати до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-XІІ, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, про надбавку за особливості проходження служби та про щомісячну премію - у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 за відповідними посадами у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023. Тобто, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24 вирішено вимоги щодо додаткових видів грошового забезпечення і премій, вказано про їх розрахунок, алгоритм дій при розрахунку, а саме, що такі обчислюються у належних позивачу відсотках від посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, визначених шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на прожитковий мінімум, встановлений законом на 01.01.2023 та мають бути визначені у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 за відповідними посадами у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію. Отже, позивач, звертаючись із позовними вимогами у даній справі про зобов`язання відповідача видати нову довідки, фактично оскаржує дії відповідача по неналежному виконанню рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24. Поряд з цим, незгода позивача із судовим рішенням або ж діями відповідача, вчиненими на його виконання, не є підставою для звернення до суду з новим позовом, адже в такому випадку суд повинен оцінювати обставини, яким вже була надана правова оцінка. Втім, оскаржувана бездіяльність РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях щодо невірного розрахунку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення стосується виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24 може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 383 КАС. Верховним Судом у постанові від 26.05.2022 в справі № 520/11343/18 вказано, що такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання, та зроблено висновок, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17. Також Верховним Судом неодноразово, зокрема, у постановах від 26.05.2022 в справі № 520/11343/18, від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 13.04.2022 у справі № 826/15178/18, зазначалось, що обраний спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої на виконання рішення суду, є неправильним, оскільки спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушено його права, свободи чи інтереси, то він мав звертатися до суду в порядку статті 383 КАС із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. Вказані правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19, від 11.02.2021 у справі № 420/5234/19 та від 28.09.2021 у справі № 440/2130/21. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Також подібна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18) та Верховним Судом в постанові від 08.06.2021 у справі № 1.380.2019.004275. Отже, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Питання належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили та звернуто до виконання, не може бути предметом окремого позову, відповідно, це питання не може розглядатися як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не може бути предметом судового оскарження, тобто такі позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені у цій справі вимоги не можуть бути предметом нового публічно-правового спору та розглядатися адміністративним судом у порядку іншого (нового) позовного провадження, оскільки вказані вимоги стосуються невиконання чи неналежного виконання суб`єктом владних повноважень рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24. Посилання апелянта на рішення Верховного суду від 17.04.2026 у справі № 520/7152/25 є необґрунтованим, оскільки зазначена правова позиція не є релевантною до обставин цієї справи. Так, у справі № 520/7152/25 Верховним судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі № 520/34383/23 в тому числі зобов`язано Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготувати та надати до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення за посадою позивача станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ з врахуванням положень постанови КМУ № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри реально виплачених надбавки за особливості проходження служби відповідно до підпункту 1 пункту 5 постанови КМУ від № 704 та премії відповідно до підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ № 704 за відповідною посадою, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023. Суд встановив, що у справі № 520/34383/23 судом не вирішувалося питання зазначення у довідці розмірів додаткових видів грошового забезпечення відповідно до положень постанови КМУ №

704. Проте, як вже було зазначено вище, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 520/26627/24 вирішено вимоги щодо додаткових видів грошового забезпечення і премій, вказано про їх розрахунок, алгоритм дій при розрахунку, а саме, що такі обчислюються у належних позивачу відсотках від посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, визначених шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на прожитковий мінімум, встановлений законом на 01.01.2023 та мають бути визначені у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 за відповідними посадами у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію. Згідно з ч.1 п. 4 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Також, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 по справі № 520/17745/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий