Постанова Чернігівський апеляційний суд № 749/205/26

Справа № 749/205/26 Головуючий у 1 інстанції Кравчук М. В. Провадження № 33/4823/408/26 Категорія - ч. 5 ст. 126 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 квітня 2026 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Оседача М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративні правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Похилька С.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Сновського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий в АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення, відповідно до ст. 36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665,60 грн. Як встановив суд, 01 лютого 2026 року о 00 год. 40 хв. у м. Сновськ, по вул. Свободи, ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова ЕНА № 6035218 від 28.10.2025 року), чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху. Також, 01 лютого 2026 року о 00 год. 40 хв. у м. Сновськ, по вул. Свободи, ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: дуже розширені зіниці, що не реагують на світло, порушення координації рухів. Від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі КНП «Сновська ЦРЛ» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, захисник адвокат Похилько С.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях його довірителя складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а за ч. 5 ст. 126 КУпАП за вчинення дії особою у стані крайньої необхідності. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП були вимушеним і вчинено ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності, оскільки була оголошена повітряна тривога, він перебував в укритті та лише після телефонного дзвінка його друзів невідкладно сів за кермо транспортного засобу, який у подальшому було зупинено працівниками поліції. При цьому, на думку апелянта, процедура проходження огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння була порушена, оскільки останній не мав будь-яких ознак сп`яніння, які б давали підстави для проходження такого огляду, що виключає у діях його підзахисного склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, посилається на виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, якою не встановлено у ОСОБА_1 будь-яких ознак сп`ягніння. Крім того, акцентує увагу на тому, що останній не має посвідчення водія категорії «В» на право керування транспортними засобами, а тому вважає, що місцевий суд неправомірно застосував до нього стягнення у виді позбавлення такого права на певний строк. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. До початку розгляду справи від захисника надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без його участі, вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний в тому числі з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом першої інстанції вимоги зазначених норм КУпАП не дотримані в повному обсязі. Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №472823 від 01.02.2026 року вбачається, що в вину ОСОБА_1 ставилось те, що він 01 лютого 2026 року о 00 год. 40 хв. у м. Сновськ, по вул. Свободи, керував автомобілем BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: дуже розширені зіниці, що не реагують на світло, порушення координації рухів. Від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі КНП «Сновська ЦРЛ» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння та проведення огляду з метою встановлення стану, зокрема, наркотичного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі -Порядок) та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі-Інструкція). Згідно п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Порядок (п. 2) та Інструкція (пункти 2-4 розділу І) покладає саме на працівників поліції обов`язок виявлення та встановлення ознак сп`яніння, зокрема, наркотичного, та не передбачає для цього спеціальної процедури або застосування будь-яких спеціальних досліджень, тобто, виявлення ознак сп`яніння поліцейським відбувається за зовнішнім виглядом і поведінкою водія. На думку апеляційного суду, огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння проведений працівниками поліції з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, а тому такий огляд вважається недійсним, з огляду на таке. Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на ознаки алкогольного сп`яніння водія вказують: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. У той час як ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння, за виключенням запаху алкоголю з порожнини рота, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість. Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Якщо проведення такого огляду вимагалося працівниками поліції без видимих на те причин, при відсутності ознак сп`яніння, відмова від проходження медичного огляду, правових наслідків не породжує. Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування із останнім поліцейський заявив, що він вбачає у нього ознаки наркотичного сп`яніння, проти чого заперечував ОСОБА_1 та весь час намагався переконати, що він взагалі не вживає наркотичних засобів. При цьому, не зрозуміло, як працівник поліції визначив те, що зіниці водія не реагували на світло, оскільки спеціально реакцію очей водія на світло поліцейський взагалі не перевіряв. Заява працівника поліції, що у водія ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп`яніння, була нічим не обґрунтована, оскільки поліцейський попередньо наявність ознак наркотичного сп`яніння, які зазначені у протоколі про адмінправопорушення та направленні на огляд водія на стан сп`яніння, у ОСОБА_1 не перевіряв і не встановлював. Тобто, не вчиняв жодних дій щодо їх виявлення, а лише їх перелічив, що має місце на відеозаписі працівників поліції, яким зафіксовано весь час спілкування працівника поліції із водієм ОСОБА_1 до самого складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (файл № 20260201005255Х300000_000000, часовий проміжок: 00:39:21-00:45:06) а, відтак, його твердження є лише припущенням. Слід зазначити і те, що ознака порушення координації рухів взагалі не була названа ОСОБА_1 , проте, така зазначена у протоколі про адмінправопорушення та направленні водія на огляд на стан сп`яніння. Такі дії працівника поліції апеляційний суд трактує не інакше, як свавільне застосування відповідного наказу й штучне створення видимості законності своїх дій, наявності випадкових ознак нібито перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння та які вказують на прискіпливе ставлення до нього поліцейського під час дії комендантської години, який при відсутності у останнього ознак будь-якого сп`яніння, вимагає проходження медичного огляду. Крім того, в матеріалах справи наявні докази самозвернення ОСОБА_1 01.02.2026 року до КНП «ЧОПНЛ» (м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 3), з проханням провести медичний огляд на стан сп`яніння, у зв`язку із конфліктною ситуацією з поліцейськими, за результатами якого вбачається, що останній тверезий, ознак сп`яніння не має (а.с.42). Апеляційний суд враховує, що відносно ОСОБА_1 складено протокол саме за його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є самостійним складом правопорушення, однак у контексті встановлених апеляційним судом обставин, такий висновок узгоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він взагалі не вживає наркотичні засоби та відсутність у нього будь-яких ознак такого сп`яніння, про що він безпосередньо пояснював поліцейському, що має місце на відеозаписах з бодікамер. Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення. Отже, працівниками поліції не було дотримано вимог п.п. 2,4 розділу І, п. 12 розділу ІІ Інструкції та вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103. Проаналізувавши зазначені обставини та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що працівники поліції порушили процедуру огляду водія на стан наркотичного сп`яніння, оскільки відсутні належні докази наявності у водія саме ознак наркотичного сп`яніння, які нібито були виявлені поліцейським перед пропозицією ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій". Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Окрім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначене вище є істотним порушенням встановленої законом (ч.3 ст.266 КУпАП) процедури огляду водія на стан сп`яніння, що має наслідком її недійсність (ч.5 ст.266 КУпАП). Суд не має права за своєю ініціативою збирати додаткові докази винуватості особи. Враховує апеляційний суд також те, що протокол про адміністративне правопорушення є специфічним доказом у справі, оскільки за змістом ст. 254 КУпАП він складається про вже вчинене правопорушення. Тобто, його складанню мали передувати, відповідно до фактичних обставин справи, яка переглядається, встановлення як факту керування особою транспортним засобом, виявлення ознак, які давали підстави для обґрунтованої підозри вживання особою наркотичних препаратів, так і проведення огляду водія з метою встановлення стану сп`яніння, проведеного у встановленому законом порядку, тоді як належні та допустимі докази проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в матеріалах справи відсутні. За такого, до даних, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, з урахуванням зазначених вище обставин, апеляційний суд відноситься критично, оскільки інші належні та допустимі докази у справі не підтверджують того факту що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп`яніння, які є підставою для пропозиції проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 01 лютого 2026 року о 00 год. 40 хв. у м. Сновськ, по вул. Свободи, керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Невідповідність викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення обставинам, зафіксованим на відеозаписах, залишилась поза увагою суду першої інстанції, що свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи, який не надав належну процесуальну оцінку вищенаведеним обставинам, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, згідно відомостей протоколу, які не узгоджуються з рештою досліджених доказів. Тому, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, слід дійти висновку про не встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Диспозицією ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. За ч. 5 ст. 126 КУпАП настає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. У той же час, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такої кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторність правопорушення, а саме: до матеріалів справи не додано копії постанови посадової особи поліції на підтвердження факту повторності правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП протягом року. Довідка інспектора з адміністративної практики сектору взаємодії з громадянами Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області про те, що ОСОБА_1 , 28.10.2025 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП із застосуванням стягнення у розмірі 3400 грн., не є постановою, яка набрала законної сили. Тим більше не виключено того, що вона могла бути оскаржена особою, до якої застосовано стягнення. Згідно із п. 3 Розділу І "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року N 1395: "повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП)". Те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку, органами Національної поліції. У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Конституції України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Виходячи із практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Приймаючи до уваги те, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження правильності кваліфікації правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП в частині повторності правопорушення, провадження по справі відносно ОСОБА_1 , слід закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення з огляду на встановлені вище порушення. За таких обставин, апеляційний суд немає процесуально-правових підстав для відхилення доводів апелянта, відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду скасуванню із закриттям провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу даних адміністративних правопорушень. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника адвоката Похилька С.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Сновського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ч.5 ст. 126 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. М. Оседач