Постанова 4819 № 766/181/26

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/181/26 Головуюча у першій інстанції Рєпін К.К. Провадження № 33/819/63/26 Доповідач в апеляційної інстанції Батрак В.В. Категорія: ч.1 ст.172-6 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 року Херсонський апеляційний суд під головуванням судді Батрака В.В., за участю секретаря Вершини І.О., прокурора Гальченка В.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Петряєва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката Петряєва В.В. на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2026 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працевлаштованого на день вчинення адміністративного правопорушення депутата VIII скликання Суворовської районної у м. Херсоні ради, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір на в розмірі 665 грн. 60 коп. ВСТАНОВИВ: Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за наступних обставин. Так, ОСОБА_1 будучи депутатом місцевої ради , а саме депутатом Суворовської районної у м. Херсоні ради восьмого скликання, а значить суб`єктом декларування та відповідальності, згідно ст. 1 та п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, у порушення вимог, передбачених ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» згідно якої, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону «Про запобігання корупції», зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції та п. 2-7 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», яким встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року, несвоєчасно (02.02.2024 о 10:08), без поважних причин, маючи при цьому фізичні та технічні можливості, подав на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік (Протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №02/2026 від 06.01.2026 року). Вищевказані дії ОСОБА_1 , суд першої інстанції кваліфікував за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Він же, будучи депутатом місцевої ради, а саме депутатом Суворовської районної у м. Херсоні ради восьмого скликання, а значить суб`єктом декларування та відповідальності, згідно ст. 1 та п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, у порушення вимог, передбачених ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» згідно якої, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону «Про запобігання корупції», зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції та п. 2-7 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», яким встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року, несвоєчасно (02.02.2024 о 10:14), без поважних причин, маючи при цьому фізичні та технічні можливості, подав на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: за 2022 рік (Протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №03/2026 від 06.01.2026 року). Вищевказані дії ОСОБА_1 , суд першої інстанції кваліфікував за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, адвокат Петряєв В.В. подав на неї апеляційну скаргу в якій просить її скасувати, а провадження закрити на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована доводами про необґрунтованість оскаржуваної постанови, неповне встановлення судом всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, що призвело до передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень. Крім того, з посиланням на вимоги ст. 38 КУпАП апелянт зазначає про те, що датою вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому адміністративних правопорушень, є дата не пізніше 31 січня 2024 року, а отже на переконання апелянта суд першої інстанції мав закрити провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Заслухавши суддю - доповідача, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу захисника в частині закриття провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, вивчивши та перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Допитаний в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією та факт несвоєчасного поданням ним декларацій при цьому зазначив, що 31.01.2024 року намагався подати зазначені декларації, але в нього не працював електронний підпис. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованих йому адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, належно досліджених та оцінених судом за принципами всебічності, повноти та об`єктивності, а саме: - листом Виконавчого комітету Центральної районної у м. Херсоні ради від 17.11.2025 року N3748/о , листом виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради від 19.01.2022 року № 5-1-27, протоколом пленарного засідання 1 сесії районної у м. Херсоні ради восьмого скликання від 26.11.2020 року, згідно яких депутатів Суворовської районної у м. Херсоні ради , зокрема ОСОБА_1 поінформовано про необхідність виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ; - присягою депутата; - відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , згідно з якими правопорушник подав щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 та 2022 роки - 02.02.2024 року о 10:08 та 10.14, відповідно. Оцінюючи наведені вище докази, суд приходить до висновку, що факти викладені в протоколах про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відносно ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження, як під час їх судового розгляду в суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції. Досліджені судом докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, допущених ОСОБА_1 правопорушень, ставити їх під сумнів жодних підстав немає. ОСОБА_1 фактично підтвердив свою обізнаність щодо обов`язку подання декларації, та на переконання апеляційного суду мала всі засоби та можливості для своєчасного подання вищевказаних декларацій. Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю вини у формі непрямого умислу, а саме ОСОБА_1 був обізнаний про вимоги фінансового контролю, зокрема необхідний алгоритм подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 та за 2022 роки, оскільки декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 подається не вперше. Вказане також свідчить, що ОСОБА_1 достовірно знаючи алгоритм необхідних дій в Реєстрі для успішного подання ним щорічних декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік та 2022 рік, був попереджений про обмеження та наслідки невиконання вимог фінансового контролю, але свідомо допустив їх настання. Зважаючи на викладене, вищевказані дії ОСОБА_1 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення не дотримався вимог ст. 38 КУпАП про що слушно йдеться в апеляційній скарзі захисника. Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» від 25.05.1998 року для своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи судам необхідно звертати увагу на роз`яснення в кожній справі таких питань, зокрема чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП. Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. При цьому, для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення. Моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). При цьому складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов`язаного з корупцією є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту порушення, пов`язаного з корупцією (факт виявлення порушення це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення). Факт виявлення порушення - це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення, тобто моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). Складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов`язаного з корупцією є окремою процесуальною дією. Сам протокол фактично є суб`єктивний виклад свого бачення уповноваженою особою та фіксація обставин певної події на основі наявних доказів. Тобто, якщо до Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної поліції від викривача, надійшло повідомлення про вчинення особою порушення, пов`язаного з корупцією, то моментом виявлення порушення є час надходження цього повідомлення до відповідного уповноваженого органу, а якщо ідентичні повідомлення надійшли до різних органів, чи посадових осіб, уповноважених складати такі протоколи, моментом виявлення вважається перше (за часом отримання) надходження такого повідомлення до уповноваженого (органу чи особи) Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається. Так, як вбачається з матеріалів провадження, а саме: Протоколів про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №02/2026 від 06.01.2026 року та №03/2026 від 06.01.2026 року, ОСОБА_1 інкримінується несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, датою вчинення такого адміністративно караного діяння є дата несвоєчасного подання декларації, особою уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Як вбачається з матеріалів провадження та вищевказаних протоколів часом та датою вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією є за Протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №02/2026 від 06.01.2026 року - 10 година 08 хвилин 02.02.2024 року, а за Протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №03/2026 від 06.01.2026 року 10 година 14 хвилин 02.02.2024 року. Оскаржувана постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено не нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу була винесена 23.02.2026 року З огляду на викладене та приписи ч. 4 ст. 38 КУпАП, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про можливість накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення зазначених адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, оскільки дворічний строк накладення адміністративного стягнення, визначений ч. 4 ст. 38 КУпАП, з моменту вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних корупцією сплив, на момент винесення оскаржуваної постанови, сплив. Апеляційний суд під час розгляду зазначеної справи також враховує практику Європейського Суду з прав людини (п. 137 рішення від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbingsand Others v. The United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії, що унеможливлює здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи відносно ОСОБА_1 строків, передбачених ст. 38 КУпАП, зважаючи на що оскаржувана постанова підлягає скасування з постановленням нової, а апеляційна скарга адвоката часткового задоволення. Керуючись ст.ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Петряєва Володимира Вікторовича задовольнити частково. Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП (Протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією №02/2026 від 06.01.2026 року, №03/2026 від 06.01.2026 року), скасувати. Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією (Протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №02/2026 від 06.01.2026 року, №03/2026 від 06.01.2026 року), закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ХЕРСОНСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В.БАТРАК