Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/6628/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/802/26 Справа № 216/6628/25 Суддя у 1-й інстанції - ЦИМБАЛІСТЕНКО О. В. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 року Кривий Ріг 20.04.2026р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника Морозова Є.Є. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.01.2026р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. за участю захисника Морозова Є.Є. особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в с т а н о в и л а : Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Морозовим Є.Є., який в апеляційній скарзі: - вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, без надання судом належної оцінки наявним доказам у справі; - зазначає, що відповідно до вимог п. 1.10 ПДР України самокат, яким керував ОСОБА_1 , не є транспортним засобом, оскільки потужність його двигуна становить 300Вт, та суд першої інстанції на вказані заперечення сторони захисту не звернув уваги; - зазначає, що факт керування транспортним засобом не підтверджено відеозаписом, вказаний відеозапис зроблений на власний мобільний телефон, та не може бути доказом у справі; - зазначає, що при документуванні правопорушення до ОСОБА_2 з боку працівників поліції було вчинено провокацію його зупинки, що підтверджено відеозаписом; - зазначає, що працівники поліції не надали ОСОБА_2 свідоцтво про державну реєстрацію газоаналізатора Драгер, що вказує про можливе упереджене ставлення до ОСОБА_2 з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення; - зазначає, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_2 його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України; - прохає оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції заслухавши доводи захисника Морозова Є,Є. та особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , які підтримали подану апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги захисника без задоволення за таких підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 10.08.2025р. о 00 год. 29 хв. у м. Кривий Ріг по вул. Старовокзальна, буд. 73А керував транспортним засобом «Xiaomi Mi Electric Scooter, 3, СР30806/00002941», який приводиться в дію за допомогою електродвигуна потужністю 300Вт, з ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння проводився в установленому порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest 68 20ARHJ-0267, тест 1466. Результат огляду позитивний, становить 0,89 проміле. Зрезультатами огляду ОСОБА_1 згоден. Суд першої інстанції дослідивши та оцінивши сукупність доказів у справі вважав, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджена: - протоколом про адміністративне правопорушення від 10.08.2025 року серії ЕПР 1 № 418119, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з результатами якого ОСОБА_1 згодний, про що свідчить його підпис; - роздруківкою тестування № 1466 з підписом ОСОБА_1 ; - письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; - відеозаписом подій. Суд першої інстанції дослідив заперечення сторони захисту про закриття провадження у справі, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, та не встановив підстав для їх задоволення, навівши обґрунтовані мотиви свого рішення. Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , погоджується із висновками суду першої інстанції про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини справи, вирішив їх в точній відповідності із законом, повно та всебічно дослідив та оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції правильними, а висновки суду, які покладені в обґрунтування прийнятого рішення щодо визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення такими, що відповідають вимогам ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції встановив факт руху транспортного засобу під керуванням саме ОСОБА_1 під час дії комендантської години, тобто під час дії обмежувальних заходів під час воєнного стану, що підтверджено відеозаписом, законність висловленої працівником поліції вимоги проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння наявність ознак алкогольного сп`яніння, які виявлені при спілкуванні з ним, та за результатом проведеного огляду встановлений стан алкогольного сп`яніння 0,89‰, дослідив відеозапис, на якому зафіксовані вказані події, тим самим суд першої інстанції дослідив та оцінив докази у справі, як окремо, так і у сукупності, та дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на заперечення сторони захисту що електричний самокат не є транспортним засобом, оскільки він не підпадає під норму визначення термінів транспортних засобів відповідно до п. 1.10 ПЛР, а саме не обладнаний електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Суд апеляційної інстанції із рішенням суду першої інстанції погоджується, та вважає, що доводи, наведені судом першої інстанції в обґрунтування своїх висновків, є правильними. Суд першої інстанції дослідив та оцінив докази у справі, як окремо так і у сукупності, встановивши ознаки складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_2 та дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП., таким чином доводи апеляційної скарги захисника, що оскаржувана постанова є незаконною, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними. Доводи апеляційної скарги захисника Морозова Є.Є., що відповідно до вимог п. 1.10 ПДР України самокат, яким керував ОСОБА_1 не є транспортним засобом, оскільки потужність його двигуна становить 300Вт, та суд першої інстанції на вказані заперечення сторони захисту не звернув уваги, є неспроможними за таких підстав. Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів. Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати); 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли). Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» (закон в редакції Закону №3492-ІV від 23.02.2006 зі змінами). Відтак, з набуттям чинності ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023р. № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30.06.2023), керування легким електричним транспортним засобом (елетросамокатом) в стані алкогольного сп`яніння тягне відповідальність, встановлену ст.130 КУпАП. Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п.1.10 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року). Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР). Згідно з ПДР: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. З урахуванням того, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом», ОСОБА_2 у даному випадку, підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за керування електричним самокатом у стані алкогольного сп`яніння. При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує. Згідно з ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про правотворчу діяльність», закони України (в т.ч. Закон № 2956-IX від 24.02.2023р. із змінами) в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти КМУ (в т.ч. ПДР), а тому при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку необхідно враховувати вимоги ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023р. № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року). У даному випадку не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст.121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 127-1 128-1, частинах першій і другій ст.129, ст.ст.132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП. В цьому контексті суд апеляційної інстанції також приймає до уваги висновки, викладені у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), за якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Доводи апеляційної скарги захисника Морозова Є.Є., що факт керування транспортним засобом не підтверджено відеозаписом, вказаний відеозапис зроблений на власний мобільний телефон та не може бути доказом у справі, є також неслушним, оскільки вказаний відеозапис не суперечить вимогам ст. 251 КУпАП та узгоджується із усією сукупністю інших доказів у справі. Доводи апеляційної скарги захисника Морозова Є.Є., що при документуванні правопорушення щодо ОСОБА_2 з боку працівників поліції було вчинено провокацію його зупинки, що підтверджено відеозаписом, є також неслушними, спростовані відеозаписом, та сторона захисту в свою чергу не надала доказів на підтвердження вказаних дій працівників поліції. Доводи апеляційної скарги захисника Морозова Є.Є., що працівники поліції не надали ОСОБА_2 свідоцтво про державну реєстрацію газоаналізатора Драгер, що вказує про можливе упереджене ставлення до ОСОБА_2 з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, є також неслушними, оскільки вказана обставина не скасовує обов`язку водія виконати законну вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння. Доводи апеляційної скарги захисника Морозова Є.Є., що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_2 його права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП та ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, є також необґрунтованими та спростовуються відеозаписом, на якому зафіксовано складання адміністративного протоколу, роз`яснено гр. ОСОБА_1 його права та обов`язки (відеозапис «Сlip 8» 02 год. 01 хв. 41 сек.), наголошено про відсторонення від керування (відеозапис «Сlip 6» 01 год. 01 хв. 31 сек.), а також оголошено зміст протоколу (відеозапис «Сlip 8» 02 год. 02 хв. 33 сек.). Таким чином доводи апеляційної скарги захисника про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не мають під собою підґрунтя, та не підлягають задоволенню. Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим судовим рішенням, підстави для його скасування відсутні, а доводи апеляційної скарги захисника не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Керуючись ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу захисника Морозова Євгенія Євгенійовича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.01.2026р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік залишити без задоволення. Постанову Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.01.2026р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя