Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/11380/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5031/26 Справа № 211/11380/25 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 року м.Кривий Ріг Справа № 211/11380/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивач Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», відповідачка - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2026 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 січня 2026 року, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (надалі АТ «ТАСКОМБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 12 жовтня 2021 року відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8435673386, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 47 927,67 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом. Кредитодавець свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі, однак відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов?язання не виконує. Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути з відповідачки заборгованість за укладеним кредитним договором № 8435673386 від 12 жовтня 2021 року, а саме: 33893,48 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1,51 грн. заборгованість по процентам, 17860,48 грн. - заборгованість по щомісячним процентам. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2026 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 8435673386 від 12 10 2021, що виникла станом на 01 07 2024, у сумі грн. 47 коп., з яких: 33893 грн. 48 коп. заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена); 1 грн 51 коп. заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена), 17860 грн. 48 коп - заборгованість по щомісячним процентам ( в т.ч. прострочена). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму в розмірі 2 422 гривні 40 коп. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог або направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування всіх обставин, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 проживає за межами України, а тому, з об?єктивних причин, не могла надати заперечення проти заявлених позовних вимог. Фактично рішення суду ґрунтується виключно на доводах сторони позивача, а нарахування відсотків судом не було перевірено на предмет економічної обґрунтованості та відповідності умовам договору. Також, просить суд апеляційної інстанції врахувати, що вона є матір?ю двох малолітніх дітей та стягнення значної суми боргу поставить її у скрутне матеріальне становище. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 12 10 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (надалі - «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8435673386. Відповідно до п.1.2. Кредитного договору, кредитування відповідачкки здійснювалось на таких умовах: сума кредиту в розмірі 47927,67 грн., річні проценти 0,01%, щомісячні проценти 2,49 %, строк користування 24 місяці на умовах, установлених договором, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, установлених у паспорті кредиту, який є невід`ємною частиною договору та підписаний позичальником. 17 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір факторингу №171221, згідно з яким первісний кредитор (ТОВ «ФК «ЦФР») передає (відступає) факторові новому кредитору (АТ «ТАСКОМБАНК») права вимоги за кредитними договорами. Після набуття права вимоги за кредитним договором позивачем здійснено нарахування річних процентів та щомісячних процентів. Проценти нараховані у розмірах, передбачених графіком платежів. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість, станом на 01 липня 2024 року, у сумі 51 755,47 грн., з яких: 33 893,48 грн. заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена); 1,51 грн. заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена), заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) 17 860,48 грн. Встановивши, що відповідачка ОСОБА_1 не виконувала умови договору в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з неї на користь позивача АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованості за Договором №8435673386 від 12 жовтня 2021 року, у визначеному позивачем розмірі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Згідно ч. 1 ст 12 цього ж Закону у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості. Крім того, даним законом також встановлюється черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, 12 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8435673386, відповідно до якого позичальниця отримала кредит у розмірі 47 927,67 грн, зі строком кредитування 24 місяці. 17 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір факторингу №171221, згідно з яким первісний кредитор (ТОВ «ФК «ЦФР») передає (відступає) факторові новому кредитору (АТ «ТАСКОМБАНК») права вимоги за кредитними договорами, зокрема, за Договором №8435673386 від 12 жовтня 2021 року. За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Тобто, відповідачка ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором АТ «ТАСКОМБАНК». Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Як вбачається з наданих позивачем до суду першої інстанції доказів, достовірність та належність яких не спростована відповідачкою ОСОБА_1 , в рамках Договору №8435673386 від 12 жовтня 2021 рокупозичальницею було отримано грошові кошти у розмірі 47 927,67 грн. та, у зв`язку з неналежним виконанням останньою своїх обов`язків щодо повернення кредиту, станом на 01 липня 2024 року, остання має непогашену заборгованість перед АТ «ТАСКОМБАНК» у розмірі 51 755,47 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена) 33 893,48 грн, заборгованість за річними процентами (в т.ч. прострочена) 1,51 грн, заборгованість за щомісячними процентами (в т.ч. прострочена) 17 860,48 грн., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачки зазначеної заборгованості за кредитом. Доводи ж апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує розмір заборгованості за кредитом, якими можуть бути первинні банківські документи, зокрема, виписки за рахунками, спростовуються матеріалами електронної справи. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки: - припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови); - вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови); - якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови); - у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови). Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили: - суму кредиту у розмірі 47 927,67 гривень; - строк кредитування в межах якого здійснюється нарахування процентів за користування кредитом - 24 місяці; - розмір процентів за користування кредитом, зокрема, щомісячні відсотки 2,49% від суми кредиту, річні відсотки 0,01% від суми боргу за договором. Розрахунок заборгованості за відсотками зроблений в межах строку кредитування, передбаченого умовами договору, а доводи апеляційної скарги щодо відсутності економічного обґрунтування такого розміру є безпідставними та суперечать погодженим сторонами умовам договору. Обставин, які б вказували на помилковість розрахунку судом не встановлено. Відповідачкою факту заборгованості та її розміру не спростовано, зустрічних контррозрахунків не надано, відтак, встановивши, що ТОВ «ФК «ЦФР» (первісний кредитор), правонаступником якого є позивач АТ «ТАСКОМБАНК» (новий кредитор), виконав умови договору, який був підписаний відповідачкою ОСОБА_1 , суд першої інстанції, взявши до уваги наведені обставини, а також те, що відповідачка порушила умови договору, не погашала щомісячні платежі по поверненню кредитних коштів, у визначений строк, допустила заборгованість щодо повернення кредиту, дійшов законного та обґрунтованого висновку про обґрунтованість позову та задовольнив його. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року відстрочено відповідачці ОСОБА_1 сплату судового збору, у розмірі 3 633 гривні 60 копійок за подання апеляційної скарги на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2026 року до ухвалення судового рішення у справі, а тому, з урахуванням приписів статті 141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат, колегія суддів стягує з відповідачки ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у розмірі 3 633 гривні 60 копійок. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2026 року - залишити без змін. Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Держави судові витрати у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 (шістдесят) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає Повне судове рішення складено 27 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: