Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/2139/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3138/26 Справа № 213/2139/25 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м.Кривий Ріг Справа № 213/2139/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К. сторони: позивач - Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, відповідачка - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2025 року, яке ухвалено суддею Мазуренком В.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 грудня 2025 року, - В С Т А Н О В И В : У квітні 2025 року Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, як органу опіки та піклування, в інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_2 , 2020 року народження, та ОСОБА_3 , 2023 року народження. Відомості щодо батьків дітей записані відповідно до ч.1 ст 135 СК України. Відповідачка з 2022 року перебуває на обліку в соціальній службі, з нею проводились профілактичні бесіди, а, також, було притягнуто до відповідальності за ст. 184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов`язків. З квітня 2022 року по жовтень 2024 року негативної інформації щодо відповідачки не надходило. 23.10.2024 позивачу повідомили, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, діти бездоглядні, голодні, занедбаний вигляд, проживають в неналежних умовах. Відповідачка на запрошення медичного персоналу на огляд дітей та проведення профілактичних щеплень до амбулаторії не з`являється. Відповідачку було взято під соціальний супровід для підвищення виховного потенціалу матері. 04.12.2024 відповідачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов`язків. В лютому 2025 року позивачем встановлено, що відповідачка продовжує ухилятись від виконання батьківських обов`язків та не створила для дітей належних житлово-побутових умов проживання. Малолітніх дітей взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Згідно повідомлення з лікарні - діти не регулярно відвідують лікаря педіатра, профілактичні огляди проводились не в повному обсязі, відповідачка не своєчасно звертається до лікаря та займається самолікуванням дітей. В квітні 2025 року було вирішено негайно відібрати малолітніх дітей у відповідачки. Посилаючись на викладене, позивач просив суд: позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути з неї аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, як органу опіки та піклування, в інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, судом неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для об`єктивного вирішення справи, висновки викладені в оскаржуваному рішенні суду не відповідають обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що письмовими доказами та показами свідків підтверджено, що відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення й це в сукупності є достатніми підставами для позбавлення батьківських прав. Суд першої інстанції неправомірно не взяв до уваги доведеність ухилення відповідачки від участі у вихованні дітей, що є істотним порушенням норм матеріального права та свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення. У матеріалах справи містяться достатні докази, які підтверджують, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов`язків, натомість, суд першої інстанції у своєму рішенні посилається суто на слова відповідачки, які не підтверджені жодним письмовим доказом або показами свідків. Відповідачка не надала жодного доказу, який свідчив би про те, що вона зрозуміла свої помилки, натомість, протягом усього судового процесу заперечувала явні факти неналежного виконання своїх батьківських обов`язків, виправдовувала свою байдужість та жодного разу не повідомила, що вона дійсно шкодує про свою поведінку, яка призвела до таких наслідків, як відібрання у неї дітей, та розгляд цивільної справи про позбавлення батьківських прав. Суд першої інстанції в своєму рішенні вказує на скрутне матеріальне становище відповідачки, але і в той же час судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідачка є працездатною особою, що може забезпечувати себе та зобов`язана забезпечувати та утримувати своїх малолітніх дітей. Відповідачка не виявляє бажання працювати, посилається на стан свого здоров`я, але жодного підтвердження своїм словам, що вона не може працювати суду надано не було. На кожному судовому засіданні відповідачка посилалась на різні захворювання, але жодного доказу на підтвердження її слів надано не було. Суд першої інстанції вважає, що на теперішній час вжиття такого крайнього заходу, як позбавлення відповідачки батьківських прав, не підкріплені достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дітей. Але, судом першої інстанції не взято до уваги, що відносно відповідачки неодноразово складалися адміністративні протоколи на підставі ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей). Відповідачці неодноразово наголошувалось на необхідності створення для дітей відповідних житлово - побутових умов проживання, забезпечення їх базових потреб, але остання не змінила своє ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків та не надала доказів, що в квартирі створені житлово - побутові умови для проживання дітей. Відповідачка придбала ліжко для дітей, але не створила необхідний для дітей життєвий простір. Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, як орган опіки та піклування, та служба у справах дітей Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради використала всі можливі форми профілактично - роз`яснювальної роботи з відповідачкою, щоб малолітні діти проживали в сім`ї, але відповідачка продовжує ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків. Судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем в судових засіданнях неодноразово наголошувалось, що відповідачка не цікавиться своїми дітьми. Так, відповідно до письмового пояснення гр. ОСОБА_5 , в сім`ю якої тимчасово влаштовані малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , відповідачка жодного разу не надавала матеріальної допомоги на утримання дітей, не цікавиться станом їх здоров`я. Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначає, що поведінка відповідачки може бути змінена в кращу сторону, що відповідачка довела своїми діями під час знаходження справи в суді, але, на переконаня відповідача, це лише припущення суду, яке не підтверджене жодними доказами. Наполягає на тому, що суд першої інстанції у своєму рішенні інтереси відповідачки поставив вище інтересів дітей. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради - Щукіну А.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, відповідачку ОСОБА_1 та її представника - адвоката Лагоду О.О., які, кожна окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_2 , матір`ю якої є ОСОБА_7 (а.с.9,11) ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , матір`ю якого є ОСОБА_1 (а.с.9,62) 15.08.2023 ОСОБА_7 вийшла заміж та змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с.12,13). За адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с.14). 09.02.2022 до Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради надійшла заява про неналежне виконання батьківських обов`язків відповідачкою ОСОБА_1 (а.с.15), на яку відповідачка надала письмове пояснення, згідно якого вона не вживає алкоголь, крики сусіди чули її співмешканця, який з нею вже не проживає (а.с.16). 16.02.2022 було проведено обстеження умов проживання, встановлено що базові потреби малолітньої дитини задоволені, з відповідачкою проведено профілактичну бесіду (а.с.17). Відповідно листа з Відділення поліції №7 з відповідачкою проведено профілактичну бесіду та складено протокол за ч.1 ст 184 КУпАП (а.с.18). 23.10.2024 до Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради надійшла заява про неналежне виконання батьківських обов`язків відповідачкою ОСОБА_1 (а.с.19), на яку відповідачка надала письмове пояснення та вказала про конфлікт з сусідами, які написали заяву (а.с.20). 25.10.2024 було проведено обстеження умов проживання відповідачки та дітей, встановлено, що санітарний стан незадовільний, квартира потребує прибирання та ремонту, для дітей не облаштовані спальні місця; одяг та іграшки в мінімальній кількості (а.с.21). Відповідно до листа з Криворізького міського центру соціальних служб від 31.10.2024, до відповідачки ОСОБА_1 було здійснено візит фахівців з соціальної роботи, відповідачка у відпустці по догляду за дитиною, є студенткою 1 курсу коледжу; малолітня ОСОБА_2 зареєстрована та відвідує КЗДО №101, малолітній ОСОБА_3 неорганізований згідно віку. Встановлено конфлікт відповідачки з сусідкою з кв. АДРЕСА_2 через шум, який чинять діти. Умови проживання незадовільні, в кімнатах брудно, наявне нагромадження побутових речей, неприємний запах, кімнати потребують прибирання. Діти не мають окремих місць для сну та дозвілля. Відповідно до Листа з КНП ЦПМСД №6, відповідачка в 2024 році не привела на їх запрошення дітей на профілактичні щеплення (а.с.24). Відповідно до листа з Криворізького міського центру соціальних служб від 26.11.2024, до відповідачки ОСОБА_1 було здійснено візит фахівців з соціальної роботи, відповідачка у відпустці по догляду за дитиною; малолітня ОСОБА_2 зареєстрована та відвідує КЗДО №101, малолітній ОСОБА_3 неорганізований згідно віку. Встановлено, що, на момент відвідання відповідачки, конфліктів з сусідами вже не виникає, скарг від сусідів на відповідачку не надходить. ОСОБА_2 не відвідує садочок у зв`язку з хворобою. Умови проживання покращились, в квартирі прибрано, діти не мають окремих місць для сну. В наявності продукти та готові страви. Діти забезпечені одягом та взуттям, засобами особистої гігієни (а.с.25). 04.12.2024 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ст. 184 ч.1 КУпАП (а.с.26). 26.02.2025 було проведено обстеження умов проживання відповідачки та дітей, встановлено, що санітарний стан незадовільний, розкидане сміття, постільна білизна брудна, зламані меблі, продукти харчування в мінімальній кількості; спальні місця дітей не облаштовані. В квартирі неналежні умови проживання для дітей, діти брудні, мають ознаки шкіряних захворювань. З відповідачкою проведено профілактичну бесіду (а.с.27,72-81). 03.03.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взято на облік як дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с.28). Відповідно до листа з Криворізького міського центру соціальних служб від 03.03.2025 декларація на медичне обслуговування дітей відповідачки укладена, діти вакциновані з порушенням календаря. Діти не регулярно відвідують лікаря педіатра. 07.02.2025 відповідачка зверталась до лікаря з приводу нежиті у дитини, також наявні численні укуси комах, від госпіталізації відмовились; 24.02.2025 дитина відвідала амбулаторію для отримання довідки до КДНЗ, оглянута лікарем, на шкірі залишкові елементи дерматиту. З відповідачкою було проведено профілактичну бесіду (а.с.29,30-33). 07.04.2025 було проведено обстеження умов проживання відповідачки та дітей, встановлено, що санітарний стан незадовільний, квартира потребує прибирання, готова їжа для дітей відсутня, запас продуктів харчування обмежений; спальні місця дітей відсутні, сплять на брудних матрацах, одяг брудний та звалений на купу, іграшки брудні, діти брудні (а.с.35). Відповідно до листа з Криворізького міського центру соціальних служб від 14.04.2025, декларація на медичне обслуговування дітей відповідачки укладена, діти вакциновані з порушенням календаря. Діти не регулярно відвідують лікаря педіатра. 07.02.2025 відповідачка зверталась до лікаря з приводу нежиті у дитини, також наявні численні укуси комах, від госпіталізації відмовились; 24.02.2025 дитина відвідала амбулаторію для отримання довідки до КДНЗ, оглянута лікарем, на шкірі залишкові елементи дерматиту. 28.03.2025 повторно оглядалась з приводу скарг на висип на шкірі, попередній діагноз короста. Відповідачка не виконує батьківські обов`язки (а.с.36). 15.04.2025 позивачем було прийнято рішення про негайне відібрання від відповідачки малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.38). 21.04.2025 дітей було вилучено у відповідачки (а.с.40). 02.06.2025 дітей тимчасово влаштували у сім`ю ОСОБА_5 (а.с.82,83). Відповідно до Рішення виконкому Інгулецької районної у місті ради №189 від 21.05.2025, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.51). Свідок ОСОБА_12 пояснила, що працює в ювенальній службі, надходили звернення від сусідів, виходили за місцем проживання відповідачки та дітей, в квартирі було брудно, відсутні ліжка для дітей, складались протоколи на відповідачку, неодноразово попереджали та проводили бесіди, але вона не виправляла ситуацію. Свідок ОСОБА_13 пояснила, що родина відповідачки була під соціальним супроводом, неодноразово з відповідачкою проводились бесіди, але відповідачка не виправляла порушення, в картирі не наводила лад, не прибирала, ліжка у дітей були відсутні, діти проживали в антисанітарних умовах, вилучались коли діти були покусані, на дітей скаржились з садочка через їх санітарний стан. Дітям не було приділено достатньо уваги. Свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона сусідка відповідачки, підтвердила конфліктну ситуацію між нею та відповідачкою, зазначила, що вона зверталась до соціальних служб зі скаргами на відповідачку та умови проживання дітей, в квартирі відповідачки брудно, собаки були. Зараз свідок не проживає в домі з відповідачкою та не знає чи змінилась поведінка відповідачки. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що безсумнівних доказів які свідчать про злісне та свідоме ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей, її винної поведінки, свідомого нехтування своїми обов`язками позивачем суду не надано. Суд зазначав, що відповідачка зрозуміла свої помилки, бажає проживати з дітьми, має скрутне матеріальне становище, але налагоджує побут за місцем мешкання, придбала ліжко для дітей, зробила косметичний ремонт, при цьому, позивачем не надано достатніх доказів наявності умислу в її діях щодо невиконання своїх батьківських обов`язків з виховання та утримання дітей, або що вона становить реальну загрозу дітям, їх здоров`ю та психічному розвитку. Таким чином, в даній конкретній ситуації, суд, співставивши інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідачки), враховавши суспільні інтереси та інтереси дітей, дійшов висновку, що не позбавлення батьківських прав відповідачки буде кращим заходом для дітей ніж зворотне. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК Українивизначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100). Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , тобто, природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Суд правильно вважав, що в даному випадку позбавлення відповідачки батьківських прав є недоцільним. У матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку ОСОБА_1 щодо ухилення від виховання дітей, про умисне і свідоме нехтування обов`язками матері. Навпаки, матеріалами справи підтверджено, що остання дослуховується до зауважень компетентних органів та вчиняє дії з метою налагодження побуту та забезпечення дітям належних умов проживання та харчування. Колегією суддів досліджено всі докази, надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, та встановлено, що зібрані у справі докази дійсно підтверджують факт неналежного виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей, даних про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідачки щодо власних дітей, які б надали суду право застосувати до неї такий суровий захід впливу, як позбавлення батьківських прав, матеріали справи не містять. Згідно ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Як роз`яснив Верховний Суд України в Узагальненні «Практика розгляду судами справ, пов`язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року, при розгляді справ про позбавлення батьківських прав для встановлення обставин справи суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов`язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з`ясування його позиції та обґрунтувань. Також згідно із ч.4 ст.19 СК обов`язковою є участь у справі органу опіки та піклування. Слід звернути увагу на те, що згідно з ч.6. ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неврахування Висновку Виконкому Інгулецької районної у місті ради, як органу опіки та піклування, №189 від 21.05.2025 щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.51). Колегія суддів бере до уваги, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України , пункт 49). З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки матері дітей, колегія суддів зауважує, що відсутні підстави для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав. Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано необхідним у демократичному суспільстві , воно повинно бути обґрунтовано гострою соціальною необхідністю. Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх причин для позбавлення відповідачки батьківських прав як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним у демократичному суспільстві і суд першої інстанції діяв у межах своєї дискреції. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Крім того, колегія суддів бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа Мамчур проти України (CASE OF MAMCHUR v. UKRAINE) від 16 липня 2015 року). Суд першої інстанції взявши до уваги те, що відповідачка висловила бажання змінити відносини з дітьми у бік покращення, відсутність на час розгляду справи виняткової ситуації, яка свідчить про необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав, вірно вважав, що зазначені позивачем обставини про умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків не є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно дітей,. Тому, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення у вказаній справі з урахуванням основних інтересів дітей, зокрема з умовою збереження їх зв`язку із рідною матір?ю. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Разом з тим, у зв`язку з наявністю даного спору та виявленими судом фактами неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків, колегія суддів вважає за необхідне попередити останню про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та роз`яснити, що свідоме нехтування батьківськими обов`язками та незабезпечення належних умов проживання та виховання для дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у подальшому можуть стати підставою для позбавлення її батьківських прав або ж відібрання дітей. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради - залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2025 року - залишити без змін. Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: