Ухвала ККС ВС № 953/11337/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 року м. Київ справа № 953/11337/25 провадження № 51-936 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 березня 2026 року про повернення апеляційної скарги. Суть питання та встановлені судом обставини Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2026 року задоволено клопотання прокурора про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 жовтня 2025 року за № 42025222010000150. Накладено арешт на майнові права інтелектуальної власності, які належать ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості», шляхом заборон відчуження, перереєстрації, передачі права власності та/або видачі ліцензій на об`єкти інтелектуальної власності, заборони внесення їх до статутного капіталу підприємств, у тому числі, шляхом внесення майнових прав на вказані в ухвалі об`єкти, серед яких, патенти, інтегровані технології термічної обробки. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 березня 2026 року залишено без задоволення клопотання представників СП ТОВ та ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, повернуто апеляційні скарги на вказане судове рішення особам, які їх подали, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , у якій він, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд проявив надмірний формалізм при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, не зважив на конкретні обставини провадження. Крім того, вирішував питання щодо поновлення строку вже на стадії розгляду апеляційної скарги по суті. Мотиви Суду Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, Суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, з огляду на таке. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Статтею 116 КПК України, передбачено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом 5 днів з дня її оголошення. При цьому ч. 3 цієї статті передбачено, що у випадку, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. Частиною 1 ст. 117 КПК України встановлено, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. З ухвали Харківського апеляційного суду від 03 березня 2026 року вбачається, що ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2026 року поза межами встановленого законом строку на оскарження з клопотанням про його поновлення. Суд апеляційної інстанції встановив, що власник майна ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» був належно повідомлений про дату і час розгляду клопотання прокурора, шляхом направлення завчасно судової повістки в електронному вигляді. Разом з тим, жоден з представників власника майна у судове засідання не з`явився, що не перешкоджало розгляду клопотання. Стосовно обставин, наведених ОСОБА_4 , які перешкодили йому звернутися до суду вчасно та могли б слугувати підставами для поновлення пропущеного строку, зокрема, надання доступу до матеріалів провадження з ухвалою слідчого судді 27 січня 2026 року, хоча клопотання було подано заздалегідь, надання загального доступу до судового рішення у ЄДРСР 26 січня 2026 року, несвоєчасне повідомлення про розгляд клопотання про арешт та його результати, то вони вмотивовано були визнані апеляційним судом неповажними. Суд правильно акцентував увагу на тому, що строк на апеляційне оскарження для ОСОБА_4 , який був обізнаний про розгляд, розпочався з моменту проголошення ухвали та жодним чином з одержанням її копії не пов`язується. Визнання тих чи інших причин пропуску строку поважними, що в подальшому слугує підставою для поновлення строку за клопотанням заінтересованої особи, є проявом дискреційних повноважень суду та вирішується у кожному випадку індивідуально з урахуванням конкретних обставин справи. Суд апеляційної інстанції надав оцінку всім доводам ОСОБА_4 щодо поважності причин пропуску строку, які було наведено у апеляційній скарзі, та вмотивовано визнав їх необґрунтованими. Що стосується доводів касаційної скарги, що апеляційний суд не врахував висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладених у постанові від 27 травня 2019 року в справі № 461/1434/18, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України, а також об`єктивні умови воєнного стану, пов`язані з цим повітряні тривоги та перебої з електропостачанням, то вони неприйнятні. Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 в обґрунтування свого клопотання про поновлення строку, зазначив лише те, що отримав доступ до матеріалів провадження пізніше та порушення, які на його думку допустив слідчий суддя, розглядаючи клопотання про арешт, що підтверджується копією його апеляційної скарги, долученою як додаток до касаційної скарги, то саме ці обставини і були предметом оцінки апеляційного суду. Тоді як, самостійно відшукувати обставини для поновлення учаснику пропущеного строку на оскарження, про які він не заявляє, не входить до повноважень суду. Суд касаційної інстанції також не вправі надавати іншу оцінку обставинам, які вже були предметом розгляду апеляційного суду, або встановлювати нові обставини, які ним не досліджувалися, що залишилось поза увагою скаржника. До компетенції Верховного Суду згідно зі ст. 433 КПК України входить лише ревізування судового рішення щодо правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин. Апеляційний суд небезпідставно дійшов висновку про відмову в поновленні строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2026 року та, керуючись п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, повернув апеляційну скаргу. Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 399 КПК України повернення апеляційної скарги не позбавляє ОСОБА_4 права звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою з доданим до неї вмотивованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням положень ст. 117 КПК України. Що стосується допущених апеляційним судом порушень вимог кримінального процесуального закону, на які посилається скаржник, слід вказати таке. Підставою для скасування судового рішення, передбаченою п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, про яку зазначає скаржник, за усталеною позицією Верховного Суду, є не будь-яке процесуальне порушення, а лише таке, що істотно позначилося чи могло позначитися на результаті розгляду. Однак таких порушень, ОСОБА_4 не наводить. Скаржник не обґрунтовує, які саме положення процесуального закону порушив апеляційний суд, розглядаючи клопотання про поновлення строку після призначення апеляційного розгляду, а також яким чином черговість вирішення питання про поновлення строку у судовому засіданні впливає на остаточне рішення у цьому випадку. Твердження скаржника, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку законності рішення слідчого судді про арешт майна, не беруться до уваги з огляду на те, що колегією суддів у нашому випадку ухвалювалося процедурне рішення щодо прийнятності поданої апеляційної скарги, яке передує перегляду судового рішення по суті. На цьому етапі береться до уваги формальна відповідність скарги вимогам статей 392-396 КПК України, а не оцінюється обґрунтованість доводів скаржника щодо незаконності оскарженого рішення за змістом. Ухвала Харківського апеляційного суду від 03 березня 2026 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів касаційного суду не вбачає. Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наявних матеріалів провадження убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Ураховуючи викладене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 слід відмовити. З цих підстав та, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 березня 2026 року про повернення апеляційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_3