Постанова КЦС ВС № 644/7592/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 року м. Київ справа № 644/7592/24 провадження № 61-15914св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., учасники справи: позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 11 серпня 2025 року у складі судді Саркісян О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст заявлених вимог у справі

1. У вересні 2024 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги у розмірі 82 856,14 грн, з яких: 72672,83 грн за послугу з постачання теплової енергії за період із 01 березня 2017року по 31 липня 2024 року; 499,80 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2022 року по 31 липня 2024 року; 4428,16 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01березня 2017 року по 31 липня 2024 року; 343,21 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2022 року по 31 липня 2024 року; 47,28 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 липня 2024 року по 31 липня 2024 року; 15,37 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 липня 2024 року по 31 липня 2024 року; інфляційні втрати у розмірі 3508,28 грн; 3% річних у розмірі 1341,21 грн.

2. У лютому 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до КП «Харківські теплові мережі», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про відшкодування завданої моральної шкоди, у змісті якого просила стягнути з КП «Харківські теплові мережі» наїї користь 183 000,00 грняк відшкодування моральної шкоди, завданої зверненням до суду до неї як до боржника. Короткий зміст судових рішень за наслідками вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду

3. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2025 року у поновленні строку для подання зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 відмовлено та повернуто її заявниці.

4. Постановою Харківського апеляційного суду від 07 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2025 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2025 року поновлено ОСОБА_3 строк для подання зустрічного позову у справі, у прийнятті зустрічного позову відмовлено та повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 .

6. Постановою Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2025 року залишено без змін.

7. Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 у справі, районний суд, із висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивував своє рішення недодержанням ОСОБА_3 приписів частини другої статті 193 ЦПК України щодо взаємопов`язаності вимог первісного та зустрічного позовів та доцільності їх розгляду в одному провадженні. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

8. У грудні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 11 серпня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року у вказаній справі.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 січня 2026 року клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали Індустріального районного суду м. Харкова від 11 серпня 2025 року та постанови Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд.

11. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

12. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно повернув їй зустрічний позов, помилково вважаючи, що відсутній взаємопов`язаний зв`язок між первісним позовом про стягнення заборгованості за комунальні послуги та її зустрічним позовом, зокрема, про визнання незаконним визначення заявниці боржником зі сплати комунальних послуг більш ніж за одну особу, визнання незаконним вимоги про стягнення боргу в солідарному порядку, зобов`язання відповідача укласти індивідуальний договір на постачання тепла та гарячої води, в зв`язку з цим здійснити відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.

13. Зауважує, що судами попередніх інстанцій помилково не було розглянуто та досліджено її уточнений зустрічний позов, а відтак вважає, що первісний та зустрічний позови виникли з одних й тих самих правовідносин, відповідно, задоволення уточненого зустрічного позову унеможливить задоволення повністю або частково первісного позову. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2024 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, у змісті якого просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за надані комунальні послуги у загальному розмірі 82856,14 грн.

15. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2024 року позовну заяву КП «Харківські теплові мережі» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання. 16. 05 лютого 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом у вказаній справі до КП «Харківські теплові мережі», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , про відшкодування завданої моральної шкоди, в якій просила суд поновити строк для подання зустрічного позову та за результатами розгляду останнього стягнути з КП «Харківські теплові мережі» на її користь 183 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

17. При цьому зі змісту зустрічного позову вбачається, що на його обґрунтування ОСОБА_3 посилалася на те, що звернення КП «Харківські теплові мережі» до суду з необґрунтованим позовом про стягнення з неї заборгованості інших осіб, а також характеризування її як боржника, порушує її немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.

18. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2025 року відмовлено ОСОБА_3 у поновленні строку для подання зустрічної позовної заяви та повернуто її заявниці.

19. Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою районного суду ОСОБА_3 оскаржила її у апеляційному порядку.

20. Постановою Харківського апеляційного суду від 07 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2025 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

21. Після повернення справи із суду апеляційної інстанції ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2025 року поновлено ОСОБА_3 строк для подання зустрічного позову та відмовлено у прийнятті зустрічного позову із поверненням останнього заявниці з підстав, визначених частиною третьою статті 194 ЦПК України.

22. При цьому, повертаючи зустрічний позов, районний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, зауважив, що у цьому випадку не встановлено взаємопов`язаності позовів та доцільності їх спільного розгляду, а також можливості виключення задоволення первісного позову у разі задоволення зустрічного. Більше того, на переконання судів, об`єднання вимог за первісним і зустрічним позовами може ускладнити розгляд справи.

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

24. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

28. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

29. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

30. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Предметом касаційного оскарження у справі є ухвала районного суду про повернення зустрічного позову заявникові без розгляду та постанова апеляційного суду за наслідками перегляду ухвали районного суду.

33. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

34. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

35. Відповідно до частини першою статті 193 ЦПК України встановлено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

36. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).

37. Відтак, аналіз вищезазначеної норми права свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови одночасного дотримання двох умов, а саме взаємопов`язаності первісного та зустрічного позовів та доцільності спільного розгляду останніх.

38. При цьому колегія суддів зауважує, що конструкція частини другої статті 193 ЦПК України має імперативний характер, а відтак свідчить про відсутність у суду дискреції щодо доцільності прийняття зустрічного позову, а відтак умовою його прийняття до спільного розгляду разом із первісним позовом є посилання на обставини, за яких його задоволення матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, а також виникнення обох позовів з одних правовідносин.

39. Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у змісті постанови від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17, ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

40. У змісті постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

41. Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 908/1688/20 дійшов висновку, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємопов`язаний з первісним.

42. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

43. Відтак суди попередніх інстанцій, дослідивши зміст первісного позову про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги та зустрічного позову про відшкодування моральної шкоди, завданої зверненням до суду з таким позовом, дійшли правильного висновку, що поданий ОСОБА_3 зустрічний позов не пов`язаний із первісним позовом спільним предметом та, як наслідок, спільним предметом доказування, а відтак виключає ризик ухвалення взаємовиключних рішень, що, своєю чергою виключає необхідність розгляду останніх у одному провадженні.

44. За таких обставин задоволення вимог зустрічного позову не вплине на вирішення первісного позову, що, своєю чергою, спростовує доводи касаційної скарги про відсутність правових підстав для повернення зустрічного позову.

45. Більше того колегія суддів вважає неприйнятними посилання ОСОБА_3 на зміст уточненого зустрічного позову, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, останній не було подано до суду, а відтак, фактично, районним судом, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, на предмет відповідності вимог частини другої статті 193 ЦПК України досліджувався зміст зустрічного позову у первісний редакції.

46. Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

47. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

48. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

49. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості, а наведені в касаційній скарзі доводи не свідчать про помилковість або необґрунтованість висновків останніх. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

50. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

51. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

52. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 11 серпня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2025 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк