Ухвала КЦС ВС № 644/1644/21

УХВАЛА 27 квітня 2026 року м. Київ справа № 644/1644/21 провадження № 61-3894ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Козелько Тетяна Михайлівна, про визнання права власності, ВСТАНОВИВ: 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року у вказаній вище справі. До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що оскаржувану постанову апеляційного суду заявник отримав 26 лютого 2026 року. Заявник вказує, що звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, проте Верховний Суд ухвалою від 20 березня 2026 року повернув касаційну скаргу. На підтвердження надано докази. Відповідно до положень частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Полтавського апеляційного суду прийнято 02 лютого 2026 року, надіслано судом 13 лютого 2026 року та забезпечено надання загального доступу 16 лютого 2026 року. З урахуванням вказаних заявником обставин він має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додано документи, що підтверджують сплату судового збору, проте, у меншому розмірі ніж встановлено законом. До касаційної скарги додано квитанцію від 09 квітня 2026 року на суму 2 500,00 грн. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Зважаючи на те, що позовні заяви подано у 2021 році, судовий збір підлягав сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2021 року. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року становить 2 270,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»). Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості (пункти 2, 9 частини першої статті 176 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначено, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці». Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України). Тому вимоги у цій справі за первісним і зустрічним позовом мають майновий характер, оскільки підлягають грошовій оцінці. Згідно із частиною другою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Заявник в касаційній скарзі вказує, що ціна позову у цій справі становить 125 000,00 грн (вказує, що це вартість 1/4 частки спірного житлового будинку), яка станом на 01 січня 2026 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн). Разом з тим, заявник оскаржує і визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку грошових коштів в загальній сумі 11 702,43 грн. Аналіз судових рішень, скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову на день подання позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна, зокрема, житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2498 га, що знаходиться на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 4,0056 га, що знаходиться за адресою: Харківська область, Вовчанський район, Жовтнева Друга сільська рада. Отже, заявникові слід надати докази (наприклад, позовна заява з визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості майна тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2498 га, що знаходиться на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 4,0056 га, що знаходиться за адресою: Харківська область, Вовчанський район, Жовтнева Друга сільська рада. З огляду на відсутність у Верховного Суду документів, які підтверджують дійсну вартість спірного майна, точний розмір судового збору заявник має розрахувати самостійно на підставі документів та за необхідності доплатити. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження доплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його доплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Козелько Тетяна Михайлівна, про визнання права власності залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. І. Грушицький