Ухвала КЦС ВС № 757/48593/23-ц

УХВАЛА 16 квітня 2026 року м. Київ справа № 757/48593/23-ц провадження № 61-1529ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Заочним рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано наказ Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 280-ка від 01 вересня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного концертмейстера кафедри естрадного виконавства Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв з 01 вересня 2023 року. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Стягнено з Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв на користь ОСОБА_1 з утриманням відповідних податків та інших обов`язкових платежів середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 126 115,20 грн, заборгованість по заробітній платі за період простою 32 112,30 грн, компенсацію при звільненні за невикористану відпустку у розмірі 2 197,26 грн. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року заочне рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 жовтня 2024 року в частині задоволення позову про стягнення середньої заробітної плати - скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі за період простою та компенсації при звільненні за невикористану відпустку відмовлено. Мотивувальну частину рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін. 04 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2026 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме ОСОБА_1 необхідно було надати заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, у якій зазначити інші поважні причини, що перешкоджали подати касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення, та надати належним чином засвідчені докази на підтвердження цих обставин, зокрема щодо дати отримання чи неотримання ОСОБА_1 копії повного тексту оскарженої постанови; касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. 06 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала заяву на усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та нова редакція касаційної скарги. Клопотання обґрунтоване тим, що внаслідок збройної агресії рф проти України заявниця змушена перебувати за кордоном під статусом тимчасового захисту, де умови проживання передбачають суворий розпорядок, вкрай обмежений доступ до мережі Інтернет і відсутність стаціонарної комп`ютерної техніки. Стабільний зв`язок для роботи з підсистемою «Електронний суд» (завантаження документів, використання ЕЦП) був фактично відсутній. Саме через ці технічні обмеження ОСОБА_1 не змогла вчасно відреагувати на ухвалу суду від 12 лютого 2026 року, оскільки доступ до кабінету був нерегулярним. Перебуваючи у стані вимушеної еміграції, вона опинилася у стані правової ізоляції. Відсутність фінансових ресурсів та фізичного доступу до українських адвокатів унеможливили своєчасну підготовку скарги, яка б відповідала складним вимогам статті 389 ЦПК України. Самостійна підготовка правового документа потребувала значно більше часу, ніж передбачено законом. Предметом спору є виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є єдиною гарантованою законом соціальною виплатою заявниці. У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 у справі № 500/1912/22 зазначено, що запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення строків, якщо обставини реально перешкоджали зверненню. Надмірний формалізм у її випадку призведе до порушення права на справедливий суд. Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Поважними причинами пропущення строку на подання касаційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності. Відповідно до частини одинадцятої статті 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.. Із заявою про усунення недоліків касаційної скарги заявником не надано доказів на підтвердження дати отримання чи неотримання нею копії повного тексту оскарженої постанови у порядку, встановленому у статті 272 ЦПК України, враховуючи, що ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд з 24 вересня 2023 року, а повний текст постанови Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року надіслано судом до Реєстру - 29 вересня 2025 року, не вказує про неотримання нею вказаної постанови в її електронний кабінет. Щодо обставин, які перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу у передбачений ЦПК України строк, ОСОБА_1 фактично повторно зазначає ті ж самі доводи, яким судом була надана оцінка в ухвалі від 12 лютого 2026 року про залишення касаційної скарги без руху, однак не надає суду докази на підтвердження зазначених обставин. Заявником не доведено існування обставин, які у зв`язку із збройною агресією рф проти України перешкоджали подати касаційну скаргу вчасно. Звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою - це право сторони, а не обов`язок, тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, реалізація цього права повинна відбуватися з дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями процесуального закону, не зловживаючи процесуальними правами. В порушення вимог статті 390 ЦПК України касаційну скаргу подано 04 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року, останній день подання касаційної скарги на яку (дата складання повного тексту постанови апеляційного суду 29 вересня 2025 року) сплив 29 жовтня 2025 року. Заявник була обізнана про апеляційний розгляд справи, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не обґрунтувала та не надала належних доказів того, що саме їй перешкоджало оскаржити судове рішення в межах встановленого строку на касаційне оскарження з 29 вересня 2025 року до 29 жовтня 2025 року, і причин звернення з такою скаргою лише 04 лютого 2026 року. За таких обставин скаржником не продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження, а вказані підстави для поновлення цього строку не можуть бути визнані поважною причиною для його поновлення, враховуючи значний пропуск строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 757/48593/23-ц. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Краснощоков Д. А. Гудима П. І. Пархоменко