Постанова 4818 № 646/12065/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 646/12065/25 Номер провадження 22-ц/818/2302/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року в складі судді Сіренко Ю.Ю. по справі № 646/12065/25 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник: ОСОБА_2 , - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_2 . Скарга мотивована тим, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 травня 2024 року у справі № 636/192/22 на його користь стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 30 березня 2015 року у загальному розмірі 6 000 000,00 грн. 10 червня 2024 року на підставі вказаного рішення видано виконавчий лист, який було пред`явлено до виконання до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Основ`янсько Слобідського ВДВС). 16 вересня 2024 року виконавче провадження № 75366054 разом з виконавчими провадженнями інших стягувачів було об`єднано у зведене виконавче провадження № 76054708. В подальшому виконавчий лист № 636/192/22 від 10 червня 2024 року було повернуто стягувачу за заявою його представника, а виконавче провадження № 75366054 завершено. 29 липня 2025 року державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського ВДВС згідно з виконавчим листом № 636/192/22 від 10 червня 2024 року відкрито виконавче провадження № 78728613. У вказаному виконавчому провадженні 29 липня 2025 року винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника, а також постанову про приєднання виконавчого провадження № 78728613 до зведеного виконавчого провадження № 76054708. Крім того, 04 серпня 2025 року на електронному аукціоні ДП СЕТАМ проведено електронні торги арештованого майна боржника, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Ринкова вартість вказаного арештованого майна боржника визначена оцінкою, проведеною на замовлення Основ`янсько-Слобідського ВДВС суб`єктом оціночної діяльності - приватним підприємством Центр незалежної оцінки та експертиз, та склала 3 788 000,00 грн. Проте, про реалізацію арештованого майна боржника та його вартість він дізнався лише у серпні 2025 року під час ознайомлення з відкритими публічними даними системи електронних торгів арештованим майном ДП СЕТАМ. В подальшому при ознайомленні з виконавчим провадженням 11 листопада 2025 року встановлено, що державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського ВДВС не було повідомлено стягувача ні про відкриття виконавчого провадження № 78728613 від 29 липня 2025 року, ні про арешт коштів боржника, ні про об`єднання виконавчого провадження № 78728613 від 29 липня 2025 року зі зведеним виконавчим провадженням №76054708. Крім того, ні виконавче провадження № 78728613 від 29 липня 2025 року ні саме зведене виконавче провадження № 76054708 не містять даних ні щодо повідомлення стягувача про вартість арештованого майна боржника визначеного оцінкою, проведеною на замовлення Основ`янсько-Слобідського ВДВС суб`єктом оціночної діяльності - приватним підприємством Центр незалежної оцінки та експертиз, ні щодо прийнятого рішення про примусову реалізацію цього майна. Між тим, згідно з висновком експерта Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 13315 від 07 жовтня 2025 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, ринкова вартість квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на день проведення експертизи становить 6 427 200,00 грн. Реалізація арештованого майна боржника у межах вартості, визначеної оцінкою суб`єкта оціночної діяльності - приватного підприємства Центр незалежної оцінки та експертиз у розмірі 3 788 000,00 грн порушує права стягувача, оскільки стягнутої суми буде недостатньо для задоволення вимог усіх стягувачів у зведеному виконавчому провадженні № 76054708, а його вимоги стягувача не є першочерговими вимогами у зведеному виконавчому провадженні №76054708 у розумінні ст.46 Закону України Про виконавче провадження. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив: - визнати неправомірними дії державного виконавця Основ`янсько-Слобідського ВДВС щодо визначення вартості майна боржника, а саме двокімнатної квартири, загальною площею 89,7 кв.м., житловою площею 45,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . - Визнати такою, що не підлягає застосуванню, оцінку, проведену суб`єктом оціночної діяльності - приватним підприємством Центр незалежної оцінки та експертиз у формі письмового звіту про незалежну оцінку арештованого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 . - Стягнути з Основ`янсько-Слобідського ВДВС за рахунок бюджетних асигнувань на користь скаржника судові витрати у розмірі 60 090,80 грн. Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скарга не відповідає вимогам ст. 448 ЦПК України, а саме: скарга не містить повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи № 636/192/22, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), у зв`язку з чим наявні підстави для повернення її без розгляду. На вказане судове рішення 07 січня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дудник Валентин Вікторович, подав апеляційну скаргу, в якій, посилюючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що скаргу на дії державного виконавця було подано з дотриманням вимог процесуального закону. Зміст скарги містить посилання на оскаржуване рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Балаханова Радислава Сергійовича, проте суд першої інстанції помилково повернув скаргу без розгляду з причин начебто не зазначення скаржником саме цих даних. Проте, навіть у разі незазначення у скарзі прізвища, ім`я та по батькові державного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується, суд не позбавлений можливості отримати ці дані від сторін або з електронного виконавчого провадження, ідентифікатор доступу до якого також зазначено у скарзі. Також, скаргу на дії та рішення державного виконавця Основ`янсько-Слобідського ВДВС Балаханова Р.Д. щодо виконання виконавчого листа № 636/192/22 від 10 червня 2024 року було розглянуто не у межах справи № 636/192/22, а в результаті реєстрації нового провадження № 646/12065/25. У судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 23 квітня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_1 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 6465, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 60, т. 1); Адвокатом Дудником Валентином Вікторовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано в електронному кабінеті 07 лютого 2026 року (а.с. 58, т. 1); Фарйабу Фархаду повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 6263, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 59, т. 1); Адвокатом Коршенком Юрієм Олександровичем, який діє в інтересах ОСОБА_3 , отримано в електронному кабінеті 07 лютого 2026 року (а.с. 56, т. 1); Основ`янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (заінтересованою особою) отримано в електронному кабінеті 07 лютого 2026 року (а.с. 57, т. 1). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з таких підстав. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Відповідно до статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги. До скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У частині п`ятій статті 448 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. ЄСПЛ у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Повертаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції посилався на незазначення в поданій скарзі ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується, а також про відсутність відомостей про всіх учасників виконавчого провадження. Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 вказував, що ним оскаржуються дії державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Балаханова Радислава Сергійовича. Також, зі змісту скарги вбачається, що з серпня 2025 року стягувач безрезультатно намагався зв`язатися з державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського ВДВС Балахановим Р.С., який в подальшому припинив роботу у вказаному ДВС. Також, скаржником зазначено, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 травня 2024 року у справі № 636/192/22 на його користь стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 30 березня 2015 року у загальному розмірі 6 000 000,00 грн. 10 червня 2024 року Червонозаводським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 636/192/22 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , заборгованості за договором позики від 30 березня 2015 у загальному розмірі 6 000 000,00 грн. Тобто, подана ОСОБА_1 скарга містить відомості як щодо боржника у виконавчому провадженні так і щодо державного виконавця, дії якого оскаржуються. Апеляційний суд також виходить з того, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. В рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Тому судді повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі, адже суди помилково визнають такими, що дають підстави для повернення позовних заяв ті обставини, зокрема, щодо незазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; не наведення попереднього (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; відсутність власного підтвердження позивачем про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, підстави звільнення позивача від сплати судового збору, адже зазначені обставини можуть бути з`ясовані судом на наступних стадіях процесу. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). З огляду на вищезазначене, повернення судом першої інстанції скарги ОСОБА_1 без розгляду з наведених в ухвалі підстав, є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права, оскільки відомості щодо сторін виконавчого провадження та державного виконавця, дії якого оскаржено, містились за текстом скарги. Враховуючи, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу, у випадку направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції не підлягає вирішенню. Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина