Постанова 4807 № 336/3557/25

Дата документу 24.04.2026 Справа № 336/3557/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/3557/25 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко П.Л. Провадження № 22-ц/807/104/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Кухаря С.В., Полякова О.З. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2025 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води, В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року представник Концерну «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 111 магазин «А-9» за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 01.11.2021 є укладеним типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води між позивачем та відповідачем. Нежитлове приміщення відповідача оснащене приладом обліку гарячої води RESSIDIA заводський № 10372715. Позивачем за період з 01.11.2021 по 30.09.2022 нараховано до сплати за послугу з постачання гарячої води 4893,68 грн., відповідач за вказаний період здійснив оплату на суму 0 грн. Позивач зазначає, що ним були сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги, в яких відповідно до вимог законодавства міститься інформація щодо площі будинку/будівлі, кількості спожитої гарячої води, одиниця виміру та ціни за 1 куб.м гарячої води. Відповідач за вказаний період оплату не здійснив, тому утворилась заборгованість у зазначеній сумі. Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просив суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надану послугу з постачання гарячої води в розмірі 4 893,63 грн. та судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2025 року у задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник Концерну «Міські теплові мережі» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 , як власниця приміщення за адресою надання послуг зобов`язана утримувати майно, яке належить їй на праві власності. В рахунку на оплату спожитої послуги, у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо площі будинку/будівлі, кількості спожитої гарячої води, одиниця виміру та ціни за 1 куб.м. гарячої води. Тому, відповідач має вичерпну інформацію з приводу кількості наданих послуг, їх структур, вартості та наявної заборгованості, а також діючих на момент проведення розрахунків тарифів на відповідні послуги. Вказує, що обов`язку щодо підписання сторонами рахунку за спожиті послуги не встановлено жодним нормативно - правовим актом. Зауважує, що судом не враховано долучений до позовної заяви архів показів гвп по договору №73202332, вул. Чарівна, буд. 131, в якому відображено, що користування послугою постачання гарячої води відбулось у вересні 2022 року у розмірі 4 460,68 на 22,144 кубічних метра. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надані суперечливі докази у підтвердження своїх позовних вимог, суд позбавлений можливості встановити, чи надавалась послуга постачання гарячої води відповідачу саме за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 131, прим. 111, магазин «9-А», на яку площу, за якими саме тарифами нараховувалась, та які саме обсяги були спожиті, враховуючи наявність приладу обліку. Проте, погодитися з такими висновками суду не можна з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України). Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 26.04.2012 року є власницею нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа приміщення становить 63,6 кв.м. (а.с. 13-16, 17-18, 19). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 347145985 від 19.09.2023, ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення № 111 магазину «А-9», прибудови «а1», ганку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 167,6 кв.м. (а.с. 11-12). На підтвердження факту надання послуг до матеріалів справи долучено індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води від 01.11.2021. Нежитлове приміщення, яке перебуває у власності відповідача, оснащене приладом обліку гарячої води RESSIDIA, заводський №10372715. Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за договором №73202332, ОСОБА_1 має заборгованість за надані послуги з постачання гарячої води за вищевказаною адресою за період з 01.11.2021 по 30.09.2022 в розмірі 4 893,68 грн. (а.с. 21). Позивач надав інформацію щодо нарахувань за послугу з постачання гарячої води на загальну суму 4 893,68 грн, а саме: - за листопад 2021 року на суму 21,27 грн; - за грудень 2021 року на суму 14,69 грн; - за січень 2022 року на суму 20,39 грн; - за лютий 2022 року на суму 86,64 грн; - за березень 2022 року на суму 183,65 грн; - за квітень 2022 року на суму 47,21 грн; - за травень 2022 року на суму 29,15 грн; - за червень 2022 року на суму 10,00 грн; - за липень 2022 року на суму 10,00 грн; - за серпень 2022 року на суму 10,00 грн; - за вересень 2022 року на суму 4 460,68грн, Позивачем були сформовані та надіслані на адресу відповідача рахунки на оплату спожитої послуги (а.с. 22). Несплата відповідачем вказаної вище суми боргу стала підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі. Отже, предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення зі ОСОБА_1 вартості за надані послуги з постачання гарячої води у нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.11.2021 по 30.09.2022 у визначеному позивачем розмірі, а саме, на загальну суму 4893,68 грн. Щодо суті спору колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. За приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України). Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання гарячої води за Типовим індивідуальним договором від 01.11.2021. 01.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» від 03.12.2020 № 1060-ІХ. Цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема до ч. 2 ст. 12, ч. 5 ст. 13, ст. 14, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону. Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням внесених змін, визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Відповідно до абз. 1-3 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовано особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку. Згідно з абз. 1 ч. 7 цієї статті Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Частиною 4 статті 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021) визначено, що послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до абз. 1. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання. Відповідно до п. 5 індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 01.11.2021 виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу гарячої води, спожитої у будинку, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Пунктом 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 14, ст. 550), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку; - плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця. Вартістю послуг з постачання гарячої води та послуги з постачання теплової енергії є встановлені відповідно до законодавства тарифи (п. 31 договору). Зважаючи на наведене, колегія суддів зазначає, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води від 01.11.2021 є укладеними між позивачем (як теплопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону, у зв`язку з чим, такий договір є обов`язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг. На виконання пункту 5 Договору, позивач надавав послугу з постачання гарячої води відповідачу в нежитлове приміщення № 111 магазин «А-9», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2021 по 30.09.2022. Але відповідач не виконав свої обов`язки згідно договору по сплаті за надану послугу з постачання гарячої води, у зв`язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 4 893,68 грн. Факт надання послуги з постачання гарячої води до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується архівом показів гвп, розрахунком заборгованості. Отже, з урахуванням встановлених обставин та вищенаведених норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення дійшов помилкового висновку, що позивачем надані суперечливі докази у підтвердження своїх позовних вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Водночас на стадії апеляційного провадження на адресу Запорізького апеляційного суду від Концерну «Міські теплові мережі» надійшла заява про закриття провадження у даній справі у зв`язку з тим, що заборгованість буладобровільно сплачена відповідачем. Отже, предмет спору між сторонами відсутній, тому не має підстав для стягнення вищезазначеної заборгованості. Концерн «Міські теплові мережі» просить закрити провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору, повернути сплачену суму судового збору з Державного бюджету України та перерахувати кошти Концерну «Міські теплові мережі». Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Підстави для закриття провадження у справі передбачені статтею 255 ЦПК України. Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі N 13/51-04, провадження N 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказувала, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Статтею 377 ЦПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 09 березня 2021 року у справі N 914/1034/18, від 10 вересня 2021 року у справі N 910/13848/20, від 27 вересня 2022 року у справі N 910/14363/21, від 25 липня 2019 у справі N 916/144/18 про те, що закриття апеляційним судом провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України може бути здійснено, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, позаяк відсутні підстави для скасування рішення лише з цих мотивів, якщо його законність та обґрунтованість не спростована за наслідками апеляційного розгляду. Таким чином, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду висновує, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи. Водночас у разі, якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. Подібний підхід застосовний відповідно до частини третьої статті 278 ГПК України, згідно із якою у разі, якщо настала смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництво (пункт 6 частини першої статті 231 ГПК України) після ухвалення судового рішення, застосуванню підлягають положення статті 231 ГПК України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено, відповідно, незаконне і необґрунтоване рішення. Отже, при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли: - предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення; - при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі N 916/3006/23 (постанова від 30 серпня 2024 року). Враховуючи, що у переглядаємій апеляційним судом справі наявні підстави для скасування рішення суду, та з огляду на те, що під час розгляду справи в апеляційній інстанції встановлено, що відповідачем добровільно погашено заборгованість перед позивачем за надані послуги з постачання гарячої води в розмірі 4 893,63 грн., на даний час між сторонами відсутній юридичний спір та не залишилося між ними неврегульованих питань щодо предмета спору, а тому, з врахуванням правової позиції Верховного Суду у справі N 916/3006/23, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі ч.1 п. 2 ст. 255 ЦПК України за відсутністю предмета спору. В свою чергу, зі змісту заяви Концерну «Міські теплові мережі» про закриття провадження вбачається, що позивач також просить повернути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить такого висновку. Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Таким чином, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та Закону України «Про судовий збір», а також те, що Концерном «Міські теплові мережі» за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. та за подання апеляційної скарги сплачено 3633 грн. 60 коп, сплачена сума судового збору підлягає поверненню. Керуючись ст.ст. 133, 255, 367-369, 374, 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2025 року у цій справі скасувати. Провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Повернути Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя) сплачену суму судового збору за подання позовної заяви згідно платіжної інструкції № 2666 від 25 березня 2025 року в розмірі 2422 грн. 40 коп. та за подання апеляційної скарги згідно платіжної інструкції № 376 від 14 січня 2025 року в розмірі 3633 грн. 60 коп. Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізької області повернути Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя): - сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. згідно платіжної інструкції № 2666 від 25 березня 2025 року на рахунок UA818999980313141206000008515, призначення платежу: 101 Судовий збір за позовом Концерну «МТМ» в Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, без ПДВ, надавач платіжних послуг платника Держказначейська служба України, м. Київ, отримувач коштів ГУК у Зап.обл/м.Зап.Шевч./22030101, код отримувача 37941997,надавач платіжних послуг отримувача Казначейство України; - сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн. згідно платіжної інструкції № 376 від 14 січня 2025 рокуна рахунок UA498999980313121206080008513, призначення платежу: 101 Судовий збір за апеляційну скаргу Концерну «МТМ» в Запорізький апеляційний суд, без ПДВ, надавач платіжних послуг платника Держказначейська служба України, м. Київ, отримувач коштів ГУК у Зап.обл/м.Зап.Вознес/22030101; код отримувача 37941997,надавач платіжних послуг отримувача Казначейство України. Роз`яснити Концерну «Міські теплові мережі», що для звернення цього судового рішення до виконання платнику необхідно додатково звернутися до Запорізького апеляційного суду з заявою про повернення коштів судового збору з бюджету, зміст якої повинен відповідати пункту 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів і вказати дату та номер судового рішення. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником також подається копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 24 квітня 2026 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков