Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/26679/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/26679/24 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., за участі секретаря судового засідання Вдовенко Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Головна Мануфактура» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, У С Т А Н О В И В : До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Головна Мануфактура» до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 75535/0902 від 30.11.2023, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Головна Мануфактура» було нараховано штрафні санкції у розмірі 500000,00 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 75633/0902 від 30.11.2023, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Головна Мануфактура» було нараховано штрафні санкції у розмірі 1261970,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.11.2023 № 75535/0902 та № 75633/0902. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні. По справі оголошувалась перерва. 08.04.2026, під № 12261 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення. 08.04.2026 судом оголошено перерву до 23.04.2026. У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги. 23.04.2026 судом оголошено вступну і резолютивну частини постанови. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 жовтня 2023 року представниками ГУ ДПС у м. Києві було розпочато фактичну перевірку ТОВ «Головна Мануфактура». За результатами фактичної перевірки, контролюючим органом було складено акт фактичної перевірки № 66242/ж5/26-15-09-02 від 16.10.2023, в якому вказано на порушення п. п. 212.1.15 п. 212.1, п. п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» - реалізація пального без реєстрації платником акцизного податку. Не погоджуючись із висновками наведеними в акті фактичної перевірки, 06.11.2023 представником ТОВ «Головна Мануфактура» було подано заперечення на акт фактичної перевірки. За результатами розгляду заперечень від 06.11.2023, ГУ ДПС у м. Києві надіслало відповідь про результат розгляду заперечень від 23.11.2023, в якій було залишено без задоволення заперечення, а акт перевірки залишено без змін. У зв`язку з цим, ГУ ДПС у м. Києві було складено: - податкове повідомлення-рішення № 75535/0902 від 30.11.2023 щодо порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та застосовано штрафні санкції в розмірі 500000,00 грн. - податкове повідомлення-рішення № 75633/0902 від 30.11.2023 щодо порушення п. п. 212.1.15 п. 212.1., п. п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України та застосовано штрафні санкції в розмірі 1261970,00 грн. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що - саме наказ, а не будь-який інший документ повинен містити інформацію про найменування та реквізити суб`єкта, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Додаток 5 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 12.09.2023 №4392-5 не містить підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та не скріплений печаткою контролюючого органу, що також є самостійним порушенням вимог абзацу 2 п.81.1 ст.81 ПК України; - направлення від 21.09.2013 із строком дії 10 діб, тобто, строк дії направлень на проведення фактичної перевірки позивача сплив 02.10.2023, в той час, як фактична перевірка позивача була розпочата лише 06.10.2023, тобто вже після спливу строку дії направлень; - зважаючи на те, що строк дії направлень на проведення фактичної перевірки позивача на момент проведення перевірки вже сплив, то фактична перевірка позивача була проведена поза межами законодавчо визначеного строку проведення перевірки, тобто з порушенням процедури її проведення. Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк фактичну перевірку товариства було проведено на підставі наказу та дійсних направлень та без порушень встановленої процедури, при цьому, суть самих порушень, за які застосовано до позивача штрапфні санкції, відображено в акті перевірки. Що не було досліджено та перевірено судом першої інстанції. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Щодо процедури проведення фактичної перевірки, порушення якої було встановлено судом першої інстанції та поклдено в основу висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 06 жовтня 2023 року представниками ГУ ДПС у м. Києві було розпочато фактичну перевірку ТОВ «Головна Мануфактура». За результатами фактичної перевірки було складено акт фактичної перевірки № 66242/ж5/26-15-09-02 від 16.10.2023. Відповідно до норм п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності визначених законом підстав. Зважаючи на положення абз. 2 п. 81.1 ст. 81 ПК України, такий наказ повинен містити дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Відповідно до абзацу 2 п. 81.1 ст. 81 ПК України, наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Як вбачається з матеріалів справи, безпосередньо наказ ГУ ДПС у м. Києві від 12.09.2023 № 4392-5 не містить інформації про найменування та реквізити суб`єкта, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, проте такі відомості викладені у Додатку 5 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 12.09.2023 № 4392-5, який, у свою чергу, є невід`ємною частиною самого наказу, з огляду на що, висновок суду першої інстанції про відсутність на додатку печатки є помилковим та не свідчить про визнання наказу таким. що не створює передумов до проведення перевірки. До того ж, наказ скріплений печаткою, має в собі мінімально допустимі реквізити та підстави для проведення перевірки та посилання на наявність додатків до нього 1-5, а безпосередньо самий додаток за інформаційним наповненням відповідає змісту самого наказу та підставам для проведення перевірки, наведені в ньому дати узгоджуються між собою та не викликають сумнівів. (а.с. 37-38) Відповідно до положень абзацу 1 п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу. Суд першої інстанції зазначив, що посадовими особами відповідача, ні перед перевіркою, ні під час проведення перевірки, ні навіть після проведення перевірки таке направлення не надавалося, водночас, вказані висновки суду ґрунтуються на невстановлених обставинах, а на припущеннях, при цьому, що згідно самого акта перевірки, фактична перевірка здійснена в присутності директора товариства Ткаченка А.О., при цьому, акт не містить відповідних зауважень в цій частині, як і заперечення на акт перевірки. Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що в акті від 16.10.2023 закріплено, що перевірка була проведена посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві: ГДІ Захаров Іван, направлення №16815/26-15-09-02 від 21.09.2023, дійсне протягом 10 діб; ГДІ Щур Вячеслав, направлення №16816/26-15-09-02 від 21.09.2023, дійсне протягом 10 діб, тому судом виснувано, що обидва направлення від 21.09.2013 із строком дії 10 діб, тобто, строк дії направлень на проведення фактичної перевірки позивача сплив 02.10.2023, в той час як фактична перевірка позивача була розпочата лише 06.10.2023, тобто вже після спливу строку дії направлень. Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції в цій частині, адже згідно з ПК України, строк дії направлення на фактичну перевірку не визначається окремим 10-денним терміном від дати видачі, а початком дії направлення є дата, визначена у наказі. Направлення є чинним на момент його пред`явлення платнику податків перед початком перевірки. Тривалість перевірки: Сама фактична перевірка не може перевищувати 10 діб. Тож, 10 днів це максимальний строк проведення перевірки, а не термін дії направлення з дати його підписання. Проте, дата в направленні має бути актуальною і відповідати даті наказу на перевірку. Отже, за висновком колегії суддів, як і при оформленні документів на проведення фактичної перевірки, так і під час її проведення уповноваженими особами ГУ ДПС у м. Києві було дотримано усіх норм чинного законодавства та Методичних рекомендацій (Наказ від 04.09.2020 № 470). Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що строк дії направлень на проведення фактичної перевірки позивача на момент проведення перевірки вже сплив, то фактична перевірка позивача була проведена поза межами законодавчо визначеного строку проведення перевірки, тобто з порушенням процедури її проведення. По суті встановлених контролюючим органом порушень, слід зазначити таке. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підпункту 14.1. пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). За визначенням підпункту 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу. Слід звернути увагу на те, що Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі - Закон № 1791-VIII), який набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесені зміни до Податкового кодексу України у частині акцизного податку. Так, зокрема, підпунктом 2 пункту 1 розділу І Закону № 1791-VIII у підпункті 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України із визначенням терміну «реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» вилучено положення щодо реалізації пального, як фізичного відпуску з автозаправної станції (АЗС) та/або автомобільної газозаправної станції (АГЗС) незалежно від форми розрахунків. Відтак, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками. Об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (підпункт 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України). Згідно підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України, платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне. Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (підпункт 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України). Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації. Відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах, встановлена статтею 117 ПК України. Відповідно до статті 117 ПК України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень. У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень. Здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального. Відповідачем встановлено порушення п. п. 212.1.15 п. 212.1, пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» - реалізація пального без реєстрації платником акцизного податку та прийнято податкове повідомлення-рішення № 75535/0902 від 30.11.2023 щодо порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та застосовано штрафні санкції в розмірі 500000,00 грн; № 75633/0902 від 30.11.2023 щодо порушення п. п. 212.1.15 п. 212.1., п. п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України та застосовано штрафні санкції в розмірі 1261970,00 грн. Так, між ТОВ «Головна Мануфактура» та ТОВ «Мотто Контракт» було укладено договір поставки № МС/Т-000645 від 15.02.2023. Відповідно до п. 2.1 договору поставки № МС/Т-000645 від 15.02.2023 предметом договору є передача у власність товару, де згідно п. 1.3. Договору товар - це- усі види паливно-мастильних матеріалів із використанням бланків-дозволів, поставку яких забезпечує постачальник, де п. 1.2 Договору визначено, що бланк-дозвіл (картка, скретч-картка, талон) - емітований постачальником товаро-розпорядчий документ за зразком, що передбачений в Додатку № 1 до Договору. Отже, відповідно до умов договору поставки № МС/Т-000645 від 15.02.2023, фактичний актив, який було отримано ТОВ «Головна Мануфактура» це виключно бланки-дозволи, а не безпосередньо паливно-мастильні матеріали. Крім того, на виконання умов Договору поставки № МС/Т-000645 від 15.02.2023 та підтвердження фактичної передачі товару - бланків-дозволів було оформлено рахунки на оплату товару та видаткові накладні. Тобто, у відповідності до первинних документів ТОВ «Головна Мануфактура» було отримано саме бланки-дозволи. ТОВ «Головна Мануфактура» не користується на праві власності чи оренди автозаправочною станцією, що само по собі унеможливлює здійснення операцій з придбання та подальшої реалізації пального. У даному випадку, предметом договору була передача талонів, за таких обставин ТОВ «Головна Мануфактура» по спірним операціям здійснювало фактично операції по реалізації талонів, попередньо придбавши їх у ТОВ «Мотто Контракт» та ТОВ «Компанія «Окко-Бізнес». Факт передачі саме талонів на пальне підтверджується відповідними накладними, фізичний відпуск палива, тобто його відвантаження не відбувалося. Тобто, договором поставки встановлено права та обов`язки сторін, які регулюють купівлю-продаж саме скретч-карток і умовами цього договору не передбачено передачу (відпуск, відвантаження) пального позивачем. У свою чергу, відповідач не надав суду доказів того, що позивач мав у власності пальне та здійснював будь-які операції із таким пальним. Колегія суддів зауважує, що обов`язковою умовою для фізичної реалізації палива за талонами (одноразовим відомостям) потрібна наявність самої автозаправочної станції (АЗС), так як учасником операції з реалізації пального є АЗС (а не продавець карток на пальне, зокрема, скретч-карток). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 440/1971/20. Судом та, власне, і відповідачем не встановлено, що позивач користується на праві власності чи оренди автозаправочною станцією, що само по собі унеможливлює здійснення операцій з придбання та подальшої реалізації пального, тому, у цьому випадку, предметом договору була передача скретч-карток/бланків-дозволів на паливно, за таких обставин позивач по спірним операціям здійснював фактично операції по реалізації скретч-карток на пальне, попередньо придбавши їх у контрагентів. Разом з тим, посилання відповідача на те, що в видатковій накладній вказано марку палива, в розмірі, що обраховувався літрами, а не кількість карток (штук), то дані обставини, на переконання суду, не спростовують того що фізичний відпуск палива, тобто його відвантаження не відбувалося, при цьому, графа назва товару містить зазначення відпуск по бланкам-дозволам. (а.с. 40) Колегія суддів вважає, що за своєю суттю, картка на пальне є технічним засобом фіксування права на отримання пального її власником, то реалізація пального буде мати місце лише у разі пред`явлення такої картки на АЗС. При цьому, підтвердженням фізичного відпуску пального будуть видаткові накладні або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального на АЗС. Отже, сама по собі реалізація талонів на пальне юридичним особам та фізичним особам-підприємцям не відноситься до безпосередньої реалізації суб`єктами господарювання пального. Колегією суддів під час апеляційного розгляду враховано правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 10.08.2022 у справі № 816/1054/18. Враховуючи те, що позивачем здійснювалися лише операції з реалізації талонів/бланків-дозволів на пальне, за якими пальне отримувалось в пунктах реалізації, що належать іншим суб`єктам господарювання, у товариства позивача не виникло і обов`язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального. З урахуванням викладеного, колегія суддів висновує про те, що мала місце реалізація не пального, а передача талонів відповідно до договору, то закономірним є висновок про те, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки об`єкта оподаткування акцизним податком, а тому у позивача не було обов`язку реєструватись платником акцизного податку, з огляду на що, порушення приписів п. п. 212.1.15 п. 212.1, пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» - реалізація пального без реєстрації платником акцизного податку товариством допущено не було, а отже, прийняті ППР, що становлять предмет даного спору, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню, саме з цих підстав, а не через порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки товариства позивача, на чому мотивував своє рішення суд першої інстанції, що потребує уточнення, шляхом зміни рішення суду в мотивувальній частині та викладення мотивів суду при задоволенні позову, у редакції цієї постанови. По суті спір вирішений правильно. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, проте не з підстав порушення процедури проведення перевірки, а по суті спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року - змінити у мотивувальній частині. У іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко Повний текст постанови складено 23.04.2026.