Постанова Чернігівський апеляційний суд № 738/1130/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 21 квітня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 738/1130/25 Головуючий у першій інстанції Волошина Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/702/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої-судді: Шитченко Н.В., суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є., із секретарем: Зіньковець О.О., позивач: Корюківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року у справі за позовом Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та скасування державної реєстрації права оренди. У С Т А Н О В И В: У травні 2025 року Корюківська окружна прокуратура звернулася з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , ТОВ «Мена-Авангард», в якому просила: - припинити громадянці рф ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського р-ну Чернігівської обл., право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року, та на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області; - скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га (реєстраційний номер 1917579874230) та на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га, (реєстраційний номер 1728983374230). Мотивуючи заявлені вимоги, прокурор зазначав, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 26 серпня 2021 року набула право власності на земельні ділянки площею 1,165 га та 1,294 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зареєструвала у Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно право власності на ці земельні ділянки, які на підставі договорів оренди, укладених із спадкодавцем, перебувають у користуванні ТОВ «Мена-Авангард» строком на 15 років. Заявник указував, що відповідно до ст. 81, 145 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки у разі прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі якщо власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Громадянка рф ОСОБА_1 у серпні 2021 року набула право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення та протягом року не виконала покладений на неї чинним законодавством обов`язок щодо їх відчуження, отже вони підлягають конфіскації. Відповідно, з метою ефективного відновлення порушеного права, слід скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на спірні земельні ділянки. Ураховуючи наявність порушення інтересів держави та бездіяльність органу, до компетенції якого віднесені представницькі повноваження у цій сфері, наявні правові підстави для пред`явлення позову прокуратурою в межах повноважень, визначених ЗУ «Про прокуратуру» та ЦПК України. Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року позов Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , ТОВ «Мена-Авангард» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та скасування державної реєстрації права оренди задоволено. Припинено іноземцю ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського р-ну Чернігівської обл., право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію 60006460, шляхом її конфіскації на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га (реєстраційний номер 1917579874230). Припинено іноземцю ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію 60008207), шляхом її конфіскації на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га (реєстраційний номер 1728983374230). Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ТОВ «Мена-Авангард», посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам ст. 263 ЦПК України, зокрема порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріальних норм, просить скасувати його та постановити нове про відмову у задоволенні позову повністю. Скаржник вважає, що суд першої інстанції. вирішуючи спір, не дотримався вимог ст. 43, 49, 498 ЦПК України стосовно особливостей порядку розгляду справ за участю іноземної особи. Зазначає, що суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду у порядку, встановленому цим кодексом. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана ВРУ, а якщо міжнародний договір не укладено МЮУ, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами. Товариство посилається на позицію ЄСПЛ, за якою суди зобов`язані докладати розумних зусиль, щоб викликати сторони до суду. У справах, що стосуються цивільних процесів, суд повинен перевірити, чи проявили органи влади належну старанність та ретельність у повідомленні сторони про судове провадження та чи можна вважати, що сторона добровільно відмовилась від свого права з`являтися до суду і захищатися. Відповідач вважає, що у матеріалах цієї справи відсутні належні та достовірні докази, які б підтверджували належну старанність та ретельність у повідомленні відповідачки ОСОБА_1 про судове провадження, а також те, що вона добровільно відмовилась від свого права з`являтися до суду і захищатися. Стверджує, що позовні вимоги щодо припинення права власності шляхом її конфіскації на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області не відповідають способу захисту, встановленому законодавством. Зважаючи на приписи ст. 145, 148 ЗК України, у разі не відчуження іноземцем земельної ділянки протягом року конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки виплачується її колишньому власнику. Тобто, визначена законом процедура «конфіскації» передбачає примусовий та оплатний перехід права власності на земельну ділянку від іноземця до громадянина України або юридичної особи. Отримання державою будь-якої матеріальної користі така цивільно-правова конфіскація не передбачає. Водночас заявлені прокурором позовна вимога та спосіб захисту у виді припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області суперечить приписам ст. 145 ЗК України, якою встановлено неподільний спосіб захисту продаж земельної ділянки на торгах, що є змістом такого виду конфіскації. Таким чином, прокурором та судом застосовано невстановлений законодавством цивільно-правовий спосіб захисту правопорядку, який тлумачиться неоднозначно і в подальшому потребуватиме повторного звернення до суду. Скаржник наголошує на тому, що позовна вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельні ділянки також не відповідає встановленому законодавством способу захисту, оскільки, беручи до уваги приписи ст. 2, 26, 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбаченими законодавством способами захисту, а, відповідно, і позовними вимогами, можуть бути або вимога про припинення права користування земельною ділянкою (оренди), або про скасування рішення державного реєстратора прав про реєстрацію такого права, проте такі позовні вимоги прокурором не заявлялись. Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови у позові. У наданому відзиві Корюківська окружна прокуратура, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними, просить оскаржуване рішення суду залишити без змін. Обґрунтовуючи відзив, прокурор зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і дотепер. 29 грудня 2023 року для України припинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року. За інформацією Міністерства закордонних справ України з 24 лютого 2022 року між Україною та російською федерацією розірвано дипломатичні відносини; діяльність закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації, а також діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України припинено. Крім того, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинило поштове співробітництво з поштою росії та білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються. Відповідачка ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, має посвідку на постійне проживання на території України та зареєстроване місце проживання у с. Максаки, Корюківського р-ну Чернігівської обл. У зв`язку з неврученням судової кореспонденції за місцем реєстрації відповідачки, припиненням правового співробітництва у цивільних справах та поштового сполучення між Україною та російською федерацією, ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України», як така, місце проживання (перебування) якої невідомо. Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідачка вважається такою, що належним чином повідомлена про наявне судове провадження та дату розгляду справи. Указує, що виниклі між учасниками справи відносини унормовані ст. 4, 22, 81, 84, 140, 143, 145 ЗК України, вони є імперативними, регламентують порядок і строк відчуження земельної ділянки іноземним громадянином (особою без громадянства), який відраховується з моменту переходу такого права. Ураховуючи те, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством України процедури відчуження набутих у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом року, такі ділянки підлягають конфіскації за рішенням суду. За змістом ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення. Таким чином, обраний окружною прокуратурою спосіб захисту порушених інтересів держави вигляді припинення права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності громадянки рф ОСОБА_1 шляхом їх конфіскації на користь держави повністю відповідає вимогам законодавства. Прокурор стверджує, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «Мена-Авангард» стосовно спірних земельних ділянок повністю відповідає положенням ЗУ «Про оренду землі» та ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідачкою ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався. Відповідно до повідомлення, розміщеного 25 лютого 2022 року на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою росії та білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються. З метою дотримання гарантій справедливого судового розгляду, дотримання принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін, ураховуючи факт відсутності дипломатичних відносин між Україною та рф, припинення дії стосовно цих країн Мінської Конвенції 1993 року, що унеможливлює використання судом засобів поштового зв`язку для інформування відповідачки ОСОБА_1 , апеляційним судом опубліковано оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 258, 259), що згідно з положеннями ч. 11 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи про дату, час та місце розгляду справи. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення прокурора та представника ТОВ «Мена-Авангард», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі таким вимогам не відповідає. Задовольняючи позов керівника Козелецької окружної прокуратури, суд першої інстанції, зважаючи на приписи ст. 81, 84, 140, 145 ЗК України та 346, 354 ЦК України, виходив з того, що всупереч наведеним положенням чинного законодавства ОСОБА_1 не відчужила успадковані нею земельні ділянки сільськогосподарського призначення протягом року з моменту набуття права власності, у зв`язку з чим ці ділянки підлягають конфіскації, що згідно з приписами ч. 4 ст. 145 ЗК України передбачає їх обов`язковий продаж на земельних торгах з виплатою ціни проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, її колишньому власнику відповідачці у справі. За своїм змістом така процедура є пропорційним втручанням у право на мирне володіння майном іноземного громадянина, оскільки є наслідком недотримання ним передбаченого законом обов`язку позбутися права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та відповідає суспільним інтересам збереження землі сільськогосподарського призначення, яка є національним багатством, у власності народу України. Районний суд зазначив, що Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23 виснував про те, що укладений іноземцем договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, який порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема таких правових наслідків припинення інших, аніж право власності, цивільних прав. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації. Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок. Суд першої інстанції відхилив твердження представника «Мена-Авангард» про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи та указав, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та запровадженням на підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, дипломатичні відносини між Україною та росією припинено. Відсутність дипломатичної та консульської присутності України на території російської федерації унеможливлює передачу резиденту рф судових документів дипломатичними каналами. Ураховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачці судових документів дипломатичними каналами та через надіслання міжнародного поштового відправлення, повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового засідання здійснювалося через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Районний суд визнав безпідставними доводи ТОВ «Мена-Авангард» про необхідність застосування наслідків спливу строків позовної давності, зважаючи на те, що в лютому 2025 року прокурору стало відомо про порушення прав та законних інтересів держави та особу, яка їх порушила. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок, набутих у власність ОСОБА_1 , у період 2020-2024 років не здійснювались. У матеріалах справи відсутні докази того, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області раніше стало відомо про порушене право. Прокурор з цим позовом звернувся 20 травня 2025 року, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності. Апеляційний суд повністю не погоджується з наведеними у судовому рішенні висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. У справі встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується витягом з Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України від 11 квітня 2025 року (а.с. 63). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 серпня 2021 року, виданим приватним нотаріусом Корюківського районного нотаріального округу Чернігівської області Богдановською О.М., ОСОБА_1 , громадянка російської федерації, отримала спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка складається із земельної ділянки площею 1,294 га, кадастровий номер 7423085900:07:000:0462, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського (раніше Менського) р-ну Чернігівської обл., яка належала спадкодавиці на праві приватної власності (а.с. 16). Згідно з іншим свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26 серпня 2021 року, ОСОБА_1 , громадянка російської федерації, отримала спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка складається із земельної ділянки площею 1,1650 га, кадастровий номер 7423085900:08:000:0722, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського (раніше Менського) р-ну Чернігівської обл., яка належала спадкодавиці на праві приватної власності (а.с. 17). 26 серпня 2021 року право власності на указані земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , громадянкою російської федерації, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №№ 415080333 та 415095133 від 25 лютого 2025 року (а.с. 18-22, 23-27). Копії договорів оренди землі від 30 грудня 2018 року та від 28 серпня 2019 року свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя передала в оренду, а ТОВ «Мена-Авангард» прийняв в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,1650 га та кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,2940 га, що розташовані на території Менської міської ради с. Ліски за межами населеного пункту. Строк дії договорів 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію (а.с. 65-68, 69-72). Згідно з інформацією від 25 лютого 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» наявний запис про реєстрацію права оренди на підставі договору оренди землі від 30 грудня 2018 року, орендарем зазначено ТОВ «Мена-Авангард». 26 серпня 2021 року внесено зміни щодо орендодавця та указано ОСОБА_1 . Згідно з інформацією від 25 лютого 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» наявний запис про реєстрацію права оренди на підставі договору оренди землі від 28 серпня 2019 року, орендарем зазначено ТОВ «Мена-Авангард». 26 серпня 2021 року внесено зміни щодо орендодавця та указано ОСОБА_1 . Відповідно до приписів ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства. Згідно з ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до ч. 2 цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. За змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику Аналіз наведених норм права у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, відтак орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію земельної ділянки або відмову у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах. Подібні висновки щодо застосування положень ст. 145 ЗК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23, від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23, від 02 липня 2025 року у справі № 285/6397/23. Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Частиною 5 ст. 84 ЗК України передбачено, що держава може набувати право власності у разі конфіскації земельної ділянки. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно. Конфіскація за рішенням суду є підставою для припинення права власності на землю. Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України керується змістом самої протиправної дії, її антисоціальним характером, а також значущістю порушених прав і свобод людини та громадянина внаслідок вчинення такого правочину. Водночас категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку (постанова Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 569/11254/22). Публічний порядок це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23 виснувала, що у правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства та не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, які становлять власне його фундамент, становлять публічний порядок. Тобто інтереси суспільства і публічний порядок співвідносяться як родове і видове поняття: забезпечення публічного порядку завжди в інтересах суспільства, однак не все, що становить інтерес суспільства, становить публічний порядок. Його становлять лише фундаментальні цінності. Для цінностей, які охоплюються категорією публічного порядку, також характерна більша стабільність. Як правило, відсутня соціальна дискусія стосовно зміни цих цінностей, а держава без ініціювання такої дискусії не може навіть законом втрутитись у них. Кожен член суспільства як колективний носій цих засадничих цінностей, що становлять публічний порядок, усвідомлює їх значення. Очевидність цих цінностей для кожного члена суспільства обумовлює те, що правочин, який їх порушує, є нікчемним, тобто будь-яка особа може дійти висновку про його недійсність без потреби у рішенні суду, яким би той визнавав його недійсним, зважуючи приватний і публічний інтереси. До таких цінностей безумовно належать суверенітет, територіальна цілісність і конституційний лад держави, безпека життя і здоров`я населення, основоположні права і свободи людини». У ст. 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23 зроблено висновок, що укладений іноземцем договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, який порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації. Припинення права власності іноземця на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок. Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. За матеріалами справи встановлено, що 30 грудня 2018 року та 28 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Мена-Авангард» були укладені договори оренди земельних ділянок площею 1,1650 га та 1,2940 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Після її смерті спадщину в порядку спадкування за заповітом прийняла її дочка, ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації. До складу спадщини входили зазначені земельні ділянки, державну реєстрацію права власності на які проведено в установленому законом порядку. У зв`язку з набуттям ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема до розділу «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права», було внесено зміни щодо орендодавця та указано замість ОСОБА_2 нового орендодавця ОСОБА_1 . ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою і набувши 26 серпня 2021 року право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, маючи достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання обов`язку, встановленого ч. 4 ст. 81 ЗК України, не дотрималася передбаченої законодавством процедури та протягом року добровільно не відчужила набуті нею у спадщину земельні ділянки, чим допустила порушення вимог земельного законодавства. Землі сільськогосподарського призначення є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону, тому вони можуть підлягати конфіскації у визначених законом випадках. Не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений ЗК України строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, а не автоматично. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Оскільки конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і набуття державою права власності не залежить від прав попереднього власника, інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, повинні припинятися в результаті припинення права власності. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що не відчуження земельних ділянок іноземною особою у встановлений ЗК України строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, а не автоматично. Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок. Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що не є належним та ефективним такий спосіб захисту як конфіскація майна на користь держави, і виходить з того, що землі сільськогосподарського призначення є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону. Задоволення позовних вимог в частині припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення. Колегія суддів вважає довільним тлумаченням положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, твердження ТОВ «Мена-Авангард» про те, що правильному способу захисту порушеного права буде відповідати вимога про припинення права власності на земельну ділянку у зв`язку із конфіскацією шляхом продажу на земельних торгах, оскільки продаж землі на торгах є лише частиною процедури припинення права власності особи. Твердження відповідача про неможливість виконання рішення суду через невизначеність способу здійснення конфіскації належними доказами не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Аналізуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимоги про скасування державної реєстрації права оренди, апеляційний суд виходить з наступного. Частиною 2 ст. 412 ЦК України визначено, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених законом. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі конфіскації земельної ділянки (п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України). Тобто, діючим законодавством передбачено примусове припинення будь-яких прав у разі конфіскації земельної ділянки. Згідно з ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може належати їй на праві власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Статтею 31 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря, смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки, ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості. Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіції, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. З урахуванням викладеного, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав. Звернувшись з цим позовом, Корюківська окружна прокуратура просила, крім іншого, скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га та на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га. Водночас, оскільки право приватної власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки припинено примусово та ділянки мають перейти до земель державної власності, відтак будь-які правовідносини щодо них, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Мена-Авангард» на підставі договорів оренди землі від 30 грудня 2018 року та від 28 серпня 2019 року, мають бути припинені шляхом припинення права оренди землі. Проте Корюківська окружна прокуратура вимог про припинення права оренди землі або припинення права користування земельною ділянкою не заявляла, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Мена-Авангард» про скасування державної реєстрації права оренди належить відмовити за їх безпідставністю. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справі належних, допустимих та достовірних доказів повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про судове провадження, а також те, що вона добровільно відмовилась від свого права з`являтися до суду і захищатися, оскільки судом першої інстанції вживались усі можливі заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи та не спростовано учасниками справи. Зокрема, ОСОБА_1 судом першої інстанції повідомлялася про розгляд справи як шляхом направлення їй судової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 160-161, 169-170), так і шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» (а.с. 183, 191), що відповідає положенням ч. 11 ст. 128 ЦПК України, яка передбачає, що відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження та місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Суд першої інстанції правильно зазначив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває й дотепер. Згідно з інформацією, розміщеною 25 лютого 2022 року на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» (а.с. 260), Укрпошта припинила поштове співробітництво з поштою росії та білорусі, посилки та перекази в ці країни не приймаються. Відповідно до повідомлення першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22 вересня 2025 року (а.с. 184) 29 грудня 2023 року для України припинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року. З указаної дати співробітництво у цивільних і кримінальних справах з Азербайджаном, Вірменією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном та Грузією здійснюватиметься на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами, а також багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами. Щодо застосування міжнародних договорів України у сфері міжнародного правового співробітництва в цивільних і кримінальних справах, які продовжують діяти у відносинах з російською федерацією, проінформовано, що від початку повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року фактично унеможливлено застосування з цією державою відповідних міжнародних договорів України, у тому числі, у зв`язку з тим, що АТ «Укрпошта» припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації. За інформацією МЗС України з 24 лютого 2022 року між Україною та російською федерацією розірвано дипломатичні відносини. На сьогодні припинено діяльність закордонних дипломатичних установ України на території рф, а також діяльність дипломатичних установ рф на території України. Комунікація між МЗС України та органами влади російської федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється. З огляду на викладене, практична реалізація положень міжнародних договорів України у сфері міжнародного правового співробітництва в цивільних і кримінальних справах у відносинах з рф практично припинена. Беручи до уваги наведене, направлення судових доручень про вручення судових документів на території рф є неможливим. Це стосується як і безпосереднього направлення доручення через Міністерство юстиції України, так і направлення судового доручення через Міністерство закордонних справ України, в тому числі за посередництва третіх держав. З метою дотримання гарантій справедливого судового розгляду, дотримання принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін, ураховуючи факт відсутності дипломатичних відносин між Україною та рф, припинення дії стосовно цих країн Мінської Конвенції 1993 року, що унеможливлює використання судом засобів поштового зв`язку, судом першої інстанції для інформування відповідачки ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи неодноразово було опубліковано оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи та узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 947/16221/24. Отже, підстави для висновку про те, що суд першої інстанції не проявив належну старанність та ретельність у повідомленні сторони про судове провадження, за обставинами цієї справи відсутні. Беручи до уваги неправильність застосування районним судом норм матеріального права, апеляційний суд, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, доходить висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, рішення суду в частині вирішення позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні даної позовної вимоги. Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Корюківською окружною прокуратурою пред`явлено позов в інтересах держави, яка правомірно набула статус позивача у цій справі. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Чернігівська обласна прокуратура є юридичною особою (код ЄДРПОУ 02910114), місцезнаходженням якої є м. Чернігів, вул. Князя Чорного,

9. Відомості про державну реєстрацію, як юридичної особи, Корюківської окружної прокуратури у ЄДР відсутні. Судовий збір при зверненні з цим позовом (чотири вимоги немайнового характеру) у розмірі 12 112 грн сплачено саме Чернігівською обласною прокуратурою, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 1203 від 06 травня 2025 року та № 1723 від 25 червня 2025 року (а.с. 84, 151). За подачу апеляційної скарги ТОВ «Мена-Авангард» сплатило судовий збір у розмірі 18 183 грн (а.с. 210). Оскільки суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ТОВ «Мена-Авангард» про скасування державної реєстрації права оренди та відмовляє у задоволенні цих вимог, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених сторонами, пропорційно задоволеним вимогам, а саме зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури судового збору з 12 122 грн до 6 056 грн, а з Чернігівської обласної прокуратури належить стягнути на користь ТОВ «Мена-Авангард» 9 084 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» задовольнити частково. Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року в частині вирішення позовних вимог Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» про скасування державної реєстрації права оренди скасувати, відмовивши у задоволенні цих вимог. Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року в частині розподілу судового збору змінити, зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури судового збору з 12 122 грн до 6 056 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» 9 084 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 квітня 2026 року. Головуюча: Н.В. Шитченко Судді: Н.В. Висоцька О.Є. Мамонова