Постанова 4823 № 742/2562/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 24 квітня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/2562/25 Головуючий у першій інстанції Коротка А. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/985/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем Піцан В.М., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 лютого 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В : У травні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1298-4525 від 06.11.2023 у розмірі 147500,00 грн. Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 17.07.2025 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1298-4525 від 06.11.2023 у розмірі 147500,00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 25.08.2025 заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 17.07.2025 у цій справі залишена без розгляду. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 05.09.2025 заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 17.07.2025 у цій справі залишена без задоволення. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23.12.2025 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду від 17.07.2025 без змін. 23.01.2026 через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання судового рішення, яка зареєстрована судом 26.01.2026. В обгрунтування посилався, що заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.07.2025 з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1298-4525 від 06.11.2023 у розмірі 147500,00 грн, проте ОСОБА_1 не може негайно виконати рішення суду, оскільки є військовослужбовцем і його єдиним джерелом доходу є грошове забезпечення військовослужбовця, у нього відсутні інші доходи та накопичення. Вказує, що одноразова сплата значної суми є неможливою та призведе до втрати коштів на базові потреби, неможливості належного виконання військових обов`язків, істотного погіршення соціального та матеріального становища. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 16.02.2026 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення, відмовлено. В обґрунтування ухвали суд першої інстанції зазначив, що заявником не надано доказів існування обставин, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду, які відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України є обов`язковою умовою для відстрочення виконання рішення суду, а скрутне матеріальне становище не є особливою або винятковою обставиною, враховуючи, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження матеріального стану. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Прилуцького міськрайонного суду від 16.02.2026 і постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення строком на 12 місяців. За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції неправильно застосував ст. 435 ЦПК України, оскільки не надав комплексної оцінки обставинам; застосував формальний підхід та проігнорував особливий статус військовослужбовця, передбачений ст. 8, 17, 55, 65 Конституції України. Заявник вважає, що одноразове стягнення значної суми коштів з військовослужбовця під час воєнного стану створює непропорційний фінансовий тягар, нівелює державні гарантії, порушує баланс публічного та приватного інтересу, оскільки перебування на військовій службі обмежує можливість отримання додаткових доходів, впливає на фінансову стабільність та об`єктивно ускладнює виконання зобов`язань. Як зазначає заявник, відстрочка не позбавляє кредитора права на виконання, а лише змінює строк виконання, оскільки негайне виконання створює надмірний тягар для військовослужбовця. В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи у судове засідання 24.04.2026 не з`явились, проте були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронного кабінету (а.с. 27, 28, 29 т. 2). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив розглядати справу без виклику сторін (а.с. 2 зворот т. 2). Інші учасники справи про причину неявки в судове засідання апеляційний суд не повідомили, заяв і клопотань подано не було. Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 17.07.2025 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1298-4525 від 06.11.2023 у розмірі 147500,00 грн та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23.12.2025 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду від 17.07.2025 без змін. У поданій заяві про відстрочку виконання рішення, представник ОСОБА_1 хабалевський М.В. посилався на те, що одноразова сплата значної суми є неможливою та призведе до втрати коштів на базові потреби, неможливості належного виконання військових обов`язків, істотного погіршення соціального та матеріального становища. Відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів існування обставин, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду, які відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України є обов`язковою умовою для відстрочення виконання рішення суду, а скрутне матеріальне становище не є особливою або винятковою обставиною, враховуючи, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження матеріального стану. З такими висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні матеріалів справи, доказів, наданих суду першої інстанції та відповідають вимогам чинного процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, враховуючи наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до частин першої, третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При вирішенні заяв про розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду/розстрочка/відстрочка підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення суду. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Обовязковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ст.129-1 Конституції України). Виконання рішення суду є невідємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невідємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відстрочка виконання рішення суду - це зміна у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків від термінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання» суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм цивільного та господарського процесуальних кодексів України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Застосування вищевказаних норм права може бути лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19. Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що, відповідно достатті 435 ЦПК України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10 провадження № 61-46129св18. Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача. Згідно висновку Верховного Суду від 28 травня 2024 року 906/1035/23 відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. На підставі частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник. При цьому, надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10). З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню боржником рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим. Як правильно вказав суд першої інстанції, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду у цій справі, заявник посилався на скрутне матеріальне становище та перебування на військовій службі, надавши лише довідку військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2025 про перебування ОСОБА_1 на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 з 09.05.2025 (а.с. 256 т. 1). Посилання заявника на скрутний матеріальний стан у звязку з перебуванням на військовій службі та те, що єдиним джерелом доходів є грошове забезпечення військовослужбовця, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки відсутність коштів не наділяє боржника правом звернення до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду з посиланням на брак коштів для виправдання неспроможності або небажання виконання судового рішення про повернення боргу. При вирішенні заяви боржника має бути об`єктивно врахований баланс інтересів сторін. Апеляційний суд враховує, що судове рішення може бути виконане в примусовому порядку за рахунок наявного у боржника майна, про яке боржник не вказав у заяві, як і не вказав про відсутність такого. Тобто не обґрунтував, в чому перешкоди його реалізації, тощо. Крім того, згідно отриманих апеляційним судом відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, за період з 1 кварталу 2025 року по 1 квартал 2026 року ОСОБА_1 , крім грошового забезпечення військовослубовця, отримував дохід у АТ «Тютюнова компанія «Прилуки» (а.с. 30-35 т. 2). Аналіз заяви про відстрочку виконання рішення суду та апеляційної скаргни свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для відстрочки виконання рішення суду, оскільки в жодній мірі не характеризують майновий стан ОСОБА_1 . До апеляційної скарги не додано будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у встановленому розмірі та відсутності коштів призначених для сплати боргу на виконання рішення суду. Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (зокрема і фіскальних органів), про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, квитанції про придбання ліків тощо. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що введення та продовження строку воєнного стану в Україні не свідчить ні про наявність виняткових обставин, ні про поважність причин невиконання рішення суду. Також апеляційний суд враховує, що при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, ОСОБА_1 повинен був враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору він несе зобов`язання по витратам. Ініціюючи відстрочку виконання рішення суду, ОСОБА_1 не навів посилань та не надав доказів наявності виключних або особливих обставин що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до непогодження з ухвалою суду першої інстанції, з посиланням на обставини, зазначені в заяві, які були предметом розгляду судом першої інстанції, та докази, як оцінені судом відповідно до ст. 89 ЦПК України, тому не приймаються апеляційним судом та не підлягають задоволенню. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24.04.2026. Головуючий Судді: