Постанова Одеський апеляційний суд № 516/229/25

Номер провадження: 22-ц/813/2554/26 Справа № 516/229/25 Головуючий у першій інстанції Ширінська О. Х. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Теплодарського міського суду Одеської області від 18 листопада 2025 року, постановлену Теплодарським міським судом Одеської області у складі: судді Ширінської О.Х. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та визначення розміру моральної шкоди та її відшкодування, в с т а н о в и в: Предметом апеляційного перегляду є ухвала Теплодарського міського суду Одеської області від 18 листопада 2025 року, якою відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду змінених позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, а також визначення розміру моральної шкоди та її відшкодування. Змінену позовну заяву повернуто позивачу. Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та змінити рішення, а саме: зобов`язати Теплодарський міський суд Одеської області прийняти до розгляду позовну заяву, посилаючись на порушення норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції помилково стверджує, що «перше судове засідання по суті відбулося 20.10.2025 року, на якому були заслухані сторони по справі та досліджені докази», проте пояснення відповідача стосуються первинної редакції позовної заяви до нього про захист честі, гідності та ділової репутації, а також визначення розміру моральної шкоди та її відшкодування (в порядку ст. 23 ЦК України), яка зареєстрована канцелярією суду першої інстанції за № 1553/25-Вх від 26.06.25, тоді як на момент надання ним цих пояснень суду першої інстанції у судовому провадженні по справі вже знаходилася інша редакція позовної заяви, а саме позовна заява до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, а також визначення розміру моральної шкоди та її відшкодування (в порядку ст. 23 ЦК України) (в новій редакції), яка зареєстрована канцелярією суду першої інстанції за № 2313/25-Вх від 29.09.25 та яку позивач оголосив у судовому засіданні у справі, яке відбулося 20.10.25, що, однак, сталося у відсутності відповідача, оскільки у попередньому судовому засіданні судом першої інстанції було ухвалене рішення про проведення заочного судового розгляду справи у зв`язку з неналежною процесуальною поведінкою відповідача у справі, який не з`являвся у судові засідання у справі. Однак, пізніше, того ж дня, відповідач з`явився до судового засідання, але скаржник вже оголосив вищевказану позовну заяву. Тому, відповідач не був освідомлений про існування цієї редакції позовної заяви, про що і повідомив суд першої інстанції наприкінці цього судового засідання, що сталося вже після надання ним пояснень. Таким чином, відповідач взагалі не міг надати будь-яких пояснень щодо позовної заяви до нього про захист честі, гідності та ділової репутації, а також визначення розміру моральної шкоди та її відшкодування (в порядку ст. 23 ЦК України) (в новій редакції), яка зареєстрована канцелярією суду першої інстанції за № 2313/25-Вх від 29.09.25, оскільки не знав про її існування, а пояснення, які відповідач надав суду першої інстанції стосуються первинної редакції його позовної заяви, яка на той час вже не була у судовому провадженні суду першої інстанції. Вказує, що після того, як відповідач з`явився до судового засідання по справі суд першої інстанції продовжив розгляд справи, не звернув увагу на те, що розгляд справи здійснюється у порядку заочного судочинства, однак вже за участю самого відповідача судовому засіданні по справі, тоді як суд першої інстанції повинен був припинити заочний розгляд справи та, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України, для належної підготовки справи для подальшого розгляду по суті повернутися до підготовчого судового провадження по справі, в якому надати відповідачу позовну заяву, яка зареєстрована канцелярією суду першої інстанції за № 2313/25-Вх від 29.09.25, а також, відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, встановити строк для надання суду першої інстанції письмового відзиву на цю позовну заяву та відповідно до ч. 4 ст. 179 ЦПК України, встановити заявнику строк для надання суду першої інстанції відповіді на відзив, а також встановити відповідачу строк для надання суду першої інстанції заперечень згідно з ч. 4 ст. 180 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постановляючи ухвалу про повернення зміненої позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 10.07.2025 відкрито провадження по даній цивільній справі, справу призначено до розгляду на 02.09.2025 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. 02.09.2025 та 25.09.2025 справа по суті не розглядалась через неналежне повідомлення відповідача і була відкладена на 20.10.2025 року. Перше судове засідання по суті відбулося 20.10.2025 року, на якому були заслухані сторони по справі та досліджені докази. Справа відкладена слуханням на 11.11.2025 року для аналізу судом наданих пояснень сторонами і досліджених доказів, з метою прийняття виваженого рішення по суті позову. З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку, що відсутні процесуальні підстави для прийняття судом до розгляду уточненої позовної заяви із збільшеними позовними вимогами від 27.10.2025. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц). Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. За приписами частини шостої статті 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржена. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в порядку статті 353 ЦПК України. Наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви позивачу. Водночас, пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (частина дев`ята статті 10 ЦПК України). У справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України. Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що на ухвалу суду про відмову у прийняті заявипро збільшення позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду. Вказаних висновків дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17. Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що фактично предметом апеляційного перегляду по теперішній справі є ухвала про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Крім того, частиною 1 статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, а також визначення розміру моральної шкоди та її відшкодування, в якому просив зобов`язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в вигляді грошових коштів у розмірі 100000 грн, яка спричинена йому внаслідок приниження відповідачем його, як фізичної особи, честі та гідності, а також ділової репутації, яке сталося 21.04.25 у приміщенні Теплодарського міського суду Одеської області у судовому засіданні по справі № 516/32/17 провадження № 1-кп/516/3/25, для чого зобов`язати його перерахувати грошові кошти у розмірі 100000 грн на його поточний рахунок. (а.с. 1-70) Ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 10.07.2025 відкрито провадження по даній цивільній справі, справу призначено до розгляду на 02.09.2025 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. (а.с. 78) 27.10.2025 року позивач ОСОБА_1 подав позовну заяву у новій редакції до ОСОБА_2 , в якій збільшив розмір заявлених позовних вимог, а саме розмір моральної шкоди з 100000 грн до 200000 грн (а.с. 122-127). Колегія суддів звертає увагу, що 18.07.2025 ОСОБА_1 звернувся з заявою про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 93-95), 02.09.2025 надіслав до суду додаткові пояснення (а.с. 100-101), 02.09.2025 та 25.09.2025 ОСОБА_1 приймав особисто участь в судому засіданні (а.с. 102, 107). Враховуючи активну участь позивача у розгляді справи, колегія суддів вказує на достатність часу для подання такої заяви до суду. Процесуальна рівність забезпечує гарантії доступності до правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. Принцип рівності перед судом є основою сучасної концепції справедливого правосуддя. Принцип рівності був неодноразово застосований ЄСПЛ і у справах щодо України. Наприклад, у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява № 7460/03), рішення від 15 травня 2008 року. Посилання заявника, що коли відповідач з`явився до судового засідання, скаржник вже оголосив позовну заяву в новій редакції, яка зареєстрована канцелярією суду першої інстанції за № 2313/25-Вх від 29.09.25, і тому відповідач не знав про існування цієї редакції позовної заяви, про що і повідомив суд першої інстанції наприкінці цього судового засідання, що сталося вже після надання ним пояснень, не спростовує правильність висновків суду першої інстанції, оскільки законодавством чітко передбачено звернення до суду з такою заявою не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, незважаючи на надання пояснень сторонами, а вказані заявником підстави не можуть бути оцінені судом на предмет поважності пропуску встановленого законом строку через незаявлення про таке самим заявником. Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Теплодарського міського суду Одеської області від 18 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 21 квітня 2026 року Судді: М.В. Назарова В.А. Коновалова В.В. Кострицький