Постанова Київський апеляційний суд № 753/16642/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 753/16642/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7804/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Маркєлової В.М., у справі за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича в інтересах стягувача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору про виділ майна із спільної сумісної власності подружжя недійсним, скасування державної реєстрації права власності та відновлення становища, яке існувало до порушення, - в с т а н о в и в : У серпні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Артемчук Т.В. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви від 09.04.2025 про уточнення позовних вимог, просив: визнати недійсним договір про виділ майна із спільної сумісної власності подружжя, посвідчений 29.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. за реєстровим № 204, укладений боржником ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_3 відповідно до якого виділено ОСОБА_3 нерухоме майно: - садовий будинок номер АДРЕСА_1 , який позначений на плані "А", житловою площею - 16,4 кв.м., має також господарські побутові споруди і будівлі: літ. "Б"- літня кухня, "В" - вбиральня, № 1-3 - спорудження (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6481280000), і розташований на земельній ділянці номер АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва; - земельну ділянку номер 40, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 49675280000); скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на садовий будинок номер АДРЕСА_1 , який позначений на плані "А", житловою площею - 16,4 кв.м., має також господарські побутові споруди і будівлі: літ. "Б"- літня кухня, "В" - вбиральня, № 1-3 - спорудження (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6481280000), і розташований на земельній ділянці номер АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку номер НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 49675280000), зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. 29.07.2022 за номером 47461120 (т. 1 а.с. 1-26, 167-169). В обґрунтування позову зазначав, що у цій справі приватний виконавець звертається з позовом в інтересах стягувача у виконавчому провадженні щодо оспорення фраудаторних правочинів, вчинених боржником на його шкоду. Вказував, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_11 від 04.03.2024 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , з виконання виконавчих документів: виконавчого листа № 755/7216/21, виданого 26.02.2024 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1109589,04 грн. відсотків за користування коштами, 81418,71 грн. 3% річних, 231211,99 грн. інфляційних втрат та 125000 грн. моральної шкоди; виконавчого листа № 755/7216/21, виданого 10.02.2023 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 500 000 грн. заборгованості за договором позики, 1 000 000 грн. відсотків за користування та 10 000 грн. за спричинення моральної шкоди, а всього стягнути 3 510 000 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11350 грн. витрат пов`язаних зі сплатою судового збору. Боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_1 04.03.2024 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_10 з виконання виконавчого листа № 755/7216/21, виданого 10.02.2023 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в загальному розмірі 3521350,00 грн. Постановою про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. 04.03.2024 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_12 з виконання виконавчого листа № 755/7216/21, виданого 26.02.2024 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в загальному розмірі 1547219,74 грн. Постановою про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. 04.03.2024 виконавчі провадження № НОМЕР_10 та № НОМЕР_12 об`єднано у зведене виконавче провадження № НОМЕР_11. Документи про відкриття виконавчих проваджень направлено боржнику рекомендованим листом № 0407410516040 за адресою, що зазначена у виконавчому документі: АДРЕСА_4 , як того вимагає частина перша статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначені документи повернулись поштовим відділенням як не вручені з відміткою «За закінченням терміну зберігання». В силу абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень. 04.03.2024 виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, про що винесено відповідну постанову та направлено її для виконання до банківських установ. З рахунків боржника стягнуто грошові кошти в загальному розмірі 9 927,70 грн., які розподілено відповідно до вимог статті 45 Закону України «Про виконавче провадження»: 394,66 грн. стягнуто як витрати виконавчого провадження, 8 666,40 грн. перераховано стягувачу ОСОБА_2 , 866,64 грн. стягнуто як основну винагороду приватного виконавця. Відповідно до пунктів 2, 3 рішення Комісії від 29.11.2016 № 1173 «Про затвердження Порядку надання інформації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців» (зі змінами) затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 29.11.2016 № 3409/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за № 1579/29709, виконавцем отримано інформацію про відсутність у власності боржника пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств. Боржник ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець, однак за даними Державної податкової служби України податкові декларації з 2021 року не подавав. За даними Державної податкової служби України боржник у 4 кварталі 2022 року отримав від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат дохід у розмірі 13 400,00 грн. (ознака доходу 128 - Сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту інвалідів); а у 4 кварталі 2021 року отримав дохід 217 800,00 грн від продажу (обміну) рухомого майна, податковий агент Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 43611755). За повідомленням МВС України відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. На запит виконавця Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Дніпропетровської області листом від 28.03.2024 №31/29-1926 повідомлено, що згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів станом на 25 березня 2024 р. за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано: 25 травня 2006 р. транспортний засіб марки «BMW R1200C», 2003 року випуску, об`єм двигуна - 1170 см. куб., VIN-код - НОМЕР_2 . 25 жовтня 2008 р. на підставі біржової угоди № 012011 від 25.10.2008 р. перереєстровано на нового власника - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 14 травня 2008 р. транспортний засіб марки «BMW R1200GS», 2008 року випуску, об`єм двигуна - 1200 см. куб., VIN-код - НОМЕР_3 . 26 серпня 2022 р. на підставі доручення продавця серії НРО № 866092 від 15.02.2022 (приватний нотаріус Камінська В.П.), договору купівлі-продажу укладеному в ТСЦ № 8048 № 2022/744555280 від 26.08.2022 р. перереєстровано на нового власника - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 17 травня 2007 р. транспортний засіб марки «BMW 530I», 1990 року випуску, об`єм двигуна - 2997 см. куб., VIN-код НОМЕР_4 . 06 грудня 2022 р. на підставі договору купівлі-продажу укладеному в ТСЦ № 8046 № 2022/910223816 від 04.12.2022 р. перереєстровано на нового власника - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 15 березня 2003 р. транспортний засіб марки «HONDA ST», 1997 року випуску, об`єм двигуна - 1300 см. куб., VIN-код - НОМЕР_5 . 27 жовтня 2021 р. на підставі доручення продавця серії НРА № 978909 від 06.05.2021 р. (приватний нотаріус Анісімова М.В.), договору купівлі-продажу укладеному в ТСЦ № 1243 № 2021/2880539 від 27.10.2021 р. перереєстровано на нового власника - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 18 лютого 2003 р. транспортний засіб марки «ГАЗ 2752», 2002 року випуску, об`єм двигуна - 2300 см. куб., VIN-код - НОМЕР_6 . 28 жовтня 2022 р. в ТСЦ № 3241 на підставі акту огляду № 7296/22/005791 від 28.10.2022 р., договору комісії № 7296/22/041671 від 27.10.2022 р., договору купівлі-продажу укладеному у СГ №7296/22/1/041671 від 28.10.2022 р. (ТОВ «СА ДРАЙВ») перереєстровано на нового власника - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 19 жовтня 2002 р. транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ С 200», 2001 року випуску, об`єм двигуна - 1998 см. куб., VIN-код - НОМЕР_7 . 04 лютого 2014 р. на підставі довідки-рахунку серії НОМЕР_8 від 04.02.2014 р. (ТОВ «Прогрес Автотрейд Київ») перереєстровано на нового власника - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вказане свідчить, що після відкриття Дніпровським районним судом м. Києва провадження у справі № 755/7216/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу (ухвала від 18.06.2021) боржником відчужено належні йому п`ять транспортних засобів: транспортний засіб марки «BMW R1200GS», 2008 року випуску; транспортний засіб марки «BMW R1200GS», 2008 року випуску; транспортний засіб марки «BMW 530I», 1990 року випуску; транспортний засіб марки «HONDA ST», 1997 року випуску; транспортний засіб марки «ГАЗ 2752», 2002 року випуску. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржник нерухомим майном не володіє. Боржнику ОСОБА_1 направлено виклики від 20.03.2024 № 1613, № 1614 з вимогою з`явитись до приватного виконавця 02.04.2024 та надати пояснення та відомості щодо його майнового стану. За викликами боржник не з`явився. ОСОБА_1 з`явився до офісу приватного виконавця 05.04.2024, однак декларацію про доходи та майно боржника не подав, пояснення та відомості щодо майнового стану не надав. 05.04.2024 ОСОБА_1 під підпис вручено вимогу від 05.04.2024 № 1943, якою його зобов`язано у строк до 10.04.2024 письмово надати: декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи пояснення за фактом невиконання вимог виконавчих документів, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання; достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право; достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них; достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки, з наданням копій підтверджуючих документів; копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон; пояснення щодо відчуження транспортних засобів після відкриття Дніпровським районним судом м. Києва провадження у справі № 755/7216/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, з наданням копій відповідних договорів, повідомивши зокрема суму отриманих грошових коштів та видатки, на які ці кошти було витрачено (з наданням документального підтвердження); письмово повідомити про точну дату та час, в які можливо провести перевірку майнового стану за адресою: АДРЕСА_5 . Зазначена вимога у встановлений виконавцем строк боржником не виконана. Вимогою виконавця від 29.04.2024 № 2268 зобов`язано боржника у строк до 08.05.2024 письмово надати: декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи пояснення за фактом невиконання вимог виконавчих документів, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання; достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право; достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них; достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки , з наданням копій підтверджуючих документів; копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон; пояснення щодо відчуження транспортних засобів після відкриття Дніпровським районним судом м. Києва провадження у справі № 755/7216/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, з наданням копій відповідних договорів, повідомивши зокрема суму отриманих грошових коштів та видатки, на які ці кошти було витрачено (з наданням документального підтвердження); письмово повідомити про точну дату та час, в які можливо провести перевірку майнового стану за адресою: АДРЕСА_5 . Зазначена вимога направлена рекомендованим листом № 0407410696013 та отримана ОСОБА_1 02.05.2024, однак боржником не виконана. 03.05.2024 боржником подано приватному виконавцю заяву, в якій ОСОБА_1 просить провести необхідні дії для того, щоб загальна суму боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 відповідала винесеним рішенням судів у справі №755/7216/21. Приватним виконавцем повідомлено, що аналіз рішень судів у справі № 755/7216/21 та виданих судом виконавчих листів свідчить, що дійсно у виконавчому листі від 10.02.2023 помилково зазначено про стягнення 1 000 000 грн відсотків за користування та 10 000 грн за спричинення моральної шкоди, оскільки згідно постанови Київського апеляційного суду від 28.11.2022 присуджено до стягнення 125 000 грн моральної шкоди (стягується згідно виконавчого листа від 26.02.2024), а розмір відсотків, присуджених до стягнення з урахуванням їх зменшення постановою Верховного Суду від 19.04.2023, становить 1 109 589,04 грн (стягується згідно виконавчого листа від 26.02.2024). Приватним виконавцем рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про виправлення помилки або визнання виконавчого листа № 755/7216/21, виданого 10.02.2023 Дніпровським районним судом м. Києва, таким, що не підлягає виконанню частково, а саме в частині стягнення 1 000 000 грн відсотків за користування та 10 000 грн за спричинення моральної шкоди, в порядку статті 432 ЦПК України. В ході встановлення майнового стану боржника виконавцем з`ясовано, що після відкриття Дніпровським районним судом м. Києва провадження у справі № 755/7216/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу (ухвала від 18.06.2021) боржником укладено низку цивільно-правових договорів щодо належного йому нерухомого майна: Договір дарування частини квартири, посвідчений 19.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. за реєстровим № 38, відповідно до якого боржник ОСОБА_1 відчужив (подарував) безоплатно своєму синові ОСОБА_7 1/4 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , яка складається 3 трьох жилих кімнат, загальною площею 61,41 кв. м, житловою площею 44,10 кв. м.; Договір про виділ майна із спільної сумісної власності подружжя, посвідчений 29.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. за реєстровим №434, відповідно до якого боржник ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 , маючи на меті припинити право спільної сумісної власності подружжя, виділено ОСОБА_3 нерухоме майно: садовий будинок номер АДРЕСА_1 , який позначений на плані "А", житловою площею - 16,4 кв.м., має також господарські побутові споруди і будівлі: літ. "Б"- літня кухня, "В" - вбиральня, № 1-3 - спорудження, і розташований на земельній ділянці номер 40, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 та, цільове призначення для ведення садівництва; земельну ділянку номер НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва. Відповідно до вказаного договору вказане нерухоме майно (садовий будинок та земельна ділянка) буде особистою приватною власністю ОСОБА_3 ; Договір про виділ майна із спільної сумісної власності подружжя, посвідчений 21.10.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. за реєстровим № 204, відповідно до якого боржник ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 , маючи на меті припинити право спільної сумісної власності подружжя, виділено ОСОБА_3 нерухоме майно: квартира номер АДРЕСА_6 . Відповідно до вказаного договору вказана квартира буде особистою приватною власністю ОСОБА_3 . В подальшому, дружина боржника ОСОБА_3 відчужила (подарувала) безоплатно своїй матері ОСОБА_11 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 84,70 кв. м, житловою площею 52,50 кв. м. (договір дарування квартири, посвідчений 15.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. за реєстровим № 438). За таких обставин, вжитими приватним виконавцем заходами встановлено відсутність у боржника грошових коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача, що обумовлено відчуженням боржником ОСОБА_1 усього належного йому майна. Вважав, що договір про виділ майна із спільної сумісної власності подружжя, посвідчений 29.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. за реєстровим № 204, має ознаки фраудаторного, оскільки: його укладено після відкриття Дніпровським районним судом м. Києва провадження у справі № 755/7216/21; контрагентом боржника є його близький родич - дружина ОСОБА_3 ; договір є безоплатним, майно передано в дарунок; договором припинено право спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно та виділено його у особисту приватну власність дружини боржника, однак після такого виділу у боржника не залишається будь-якого майна, рівнозначного виділеному, тобто виділ відбувається лише на користь одного з подружжя; після відчуження майна у ОСОБА_1 відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед стягувачем ОСОБА_2 . Враховуючи недобросовісність дій боржника, їх нерозумність (в тому числі виділення спільного нерухомого майна на користь дружини без виділення будь-якого-майна боржнику), направлення таких дій на шкоду кредитору з метою уникнення сплати боргу, вважав, що укладений боржником цивільно-правовий договір слід визнати недійсними (т. 1 а.с.1-26, 167-169). 09 квітня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ОСОБА_1 - адвоката Гуслякова М.М., в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилався на те, що постанова приватного виконавця про зведене виконавче провадження є незаконною, а виконавчий лист від 10.02.2023 є таким, що не підлягає виконанню згідно ст. 432 ЦПК України. Не доведена наявність права у приватного виконавця Артемчука Т.В. звертатися із цим позовом в інтересах ОСОБА_2 . Оспорюваний правочин не має ознак фраудаторності (т. 1 а.с. 149-152). У відповіді на відзив приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Артемчук Т.В. підтримував позовні вимоги (т. 1 а.с. 178-181). У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Гусляков М.М. просив відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 190-193). Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року позов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору про виділ майна із спільної сумісної власності подружжя недійсним, скасування державної реєстрації права власності та відновлення становища, яке існувало до порушення, - задоволено повністю. Визнано недійсним Договір про виділ майна із спільної сумісної власності подружжя, посвідчений 29 липня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. за реєстровим № 204, укладений боржником ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_3 , відповідно до якого виділено ОСОБА_3 нерухоме майно: - садовий будинок номер АДРЕСА_1 , який позначений на плані «А», житловою площею - 16,4 кв м, має також господарські побутові споруди і будівлі: літ. «Б»- літня кухня, «В» - вбиральня, № 1-3 - спорудження (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6481280000), і розташований на земельній ділянці номер АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва; - земельна ділянка номер НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 49675280000). Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку номер НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 49675280000), зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. 29 липня 2022 року за номером 47461120. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. Заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.08.2024 у справі № 755/10646/24 (провадження № 2-з/753/169/24), шляхом накладення арешту: - на садовий будинок АДРЕСА_1 , який позначений на плані «А», житловою площею - 16,4 кв м, має також господарські побутові споруди і будівлі: літ. «Б» - літня кухня, «В» - вбиральня, №1-3 - спорудження (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6481280000) і розташований на земельній ділянці АДРЕСА_8 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення - для ведення садівництва, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; - на земельну ділянку АДРЕСА_8 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 49675280000), що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (т. 2 а.с. 88-90, 92-137). Не погодившись з рішенням районного суду, 30 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, змінити розподіл судових витрат (т. 2 а.с. 182-187). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що судом першої інстанції помилково засновано положення статті 234 ЦК України. В межах спірних правовідносин суд першої інстанції не врахував, що фраудаторний правочин не може ґрунтуватися на припущеннях, необхідно довести умисел боржника, обізнаність іншої сторони та реальну шкоду кредитору. Сам по собі факт відчуження майна після виникнення боргу не є безумовною підставою для визнання правочину фраудаторним. Сімейні зв`язки між сторонами не створюють презумпції недобросовісності. Факт відсутності у боржника іншого майна не є автоматичним доказом фраудаторного правочину. Суд повинен встановити майновий стан боржника до та після укладення правочину, а не обмежуватися загальними твердженнями. На момент укладення оспорюваного договору від 29.07.2022 спір щодо заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 тривав. Предметом позову у справі №755/7216/21 був не тільки факт наявності/відсутності у ОСОБА_1 боргу перед ОСОБА_2 , а і розмір такої заборгованості. Власне розмір заборгованості, який був заявлений позивачем у справі №755/7216/21, був очевидно завищеним і не ґрунтувався на будь-яких нормах чинного законодавства. ОСОБА_1 мав об`єктивні підстави вважати, що за наслідком розгляду справи №755/7216/21, він зможе погасити ймовірну заборгованість перед позивачем без необхідності продажу майна, яке стало предметом договору від 29.07.2022. Зокрема, планувалось продати квартиру за адресою АДРЕСА_9 , коштів від реалізації якої вистачило б на покриття боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 . Отже, на момент укладення договору від 29.07.2022 були відсутні об`єктивні підстави вважати, що борг ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 буде погашено за рахунок майна, яке було предметом договору від 29.07.2022. Дійсно, оспорюваний договір укладено відповідачем-1 з власною дружиною, проте, він лише опосередковано пов`язаний із боргом ОСОБА_1 . ОСОБА_2 і був направлений, в першу чергу, на збереження нормальних стосунків в середині сім`ї. Через наявність судового процесу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 гостро стояло питання акумулювати кошти на віддачу можливої позики і було прийнято рішення продати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 . А укладення Договору від 29.07.2022 ніяким чином не було пов`язане з боргом ОСОБА_1 ОСОБА_2 , адже як вже зазначено вище коштів від реалізації квартири вистачило б на покриття боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 . Враховуючи наведене вище, відсутність оплати за договором від 29.07.2022 жодним чином не свідчить про його фіктивність, тому що він укладений у єдино можливий визначений законом спосіб поділу майна між подружжям. Ще на стадії судового розгляду справи №755/7216/21 ОСОБА_1 було прийнято рішення про продаж квартири за адресою АДРЕСА_9 . На той час важко було спрогнозувати, що станом на січень 2026 року квартиру продати не вдасться. Проте, як на момент укладення Договору від 29.07.2022 так і на теперішній час ОСОБА_1 не відмовлявся від способу врегулювання боргу перед ОСОБА_2 шляхом продажу зазначеної квартири. Отже, визначена сталою судовою практикою Верховного Суду сукупність обставин для визнання Договору фраудаторним відсутня. Крім того, суд першої інстанції надав невірну оцінку ключовому доказу у справі. Так, у справі міститься копія Угоди від 12.08.2024 про порядок виконання рішення суду та Додаткової угоди до неї від 28.11.2024, згідно з якими: ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з метою врегулювання порядку виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01.06.2022 у справі№755/7216/21, 12.08.2024 уклали Угоду про порядок виконання рішення суду. Згідно з п. 1 цієї Угоди Сторони домовилися, що сума боргу, що підлягає сплаті за судовими рішеннями у справі № 755/7216/21, станом на день підписання угоди, становить 62 000,00 доларів США.Згідно з п. 3 цієї Угоди строк сплати заборгованості - до 01.12.2024, але не пізніше трьох робочих днів з дня продажу квартири АДРЕСА_6 .Згідно з п. 3 Додаткової угоди від 28.11.2024 до цієї Угоди, продовжено строк сплати заборгованості - до 01.03.2025, але не пізніше трьох робочих днів з дня продажу квартири АДРЕСА_6 . Звертав увагу, що вказано угода укладена між сторонами після відкриття виконавчого провадження, а до суду приватний виконавець звернувся з позовом ще коли угода діяла. Тобто, на момент звернення до суду з цим позовом між сторонами виконавчого провадження були чіткі домовленості щодо врегулювання заборгованості і такі домовленості зберігаються і дотепер, незважаючи на факт закінчення угоди (т. 2 а.с. 182-187). Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. У судовому засіданні приватний виконавець Артемчук Т.В., стягувач ОСОБА_2 заперечували проти скарги і просили її відхилити. Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Так про розгляд справи апеляційним судом 23 квітня 2026 року апелянт ОСОБА_1 , інший відповідач - ОСОБА_3 були сповіщені 17 березня 2026 року, кожен окремо, повідомленнями до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень про що у справі є докази. (т. 2 а.с. 229-233). 23 квітня 2026 року апелянт ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи пославшись на те, що не отримував відзиву на апеляційну скаргу та має бажання запросити представника по справі (адвоката) (т. 2 а.с. 234-235). Суд апеляційної інстанції зауважив, що відзив на апеляційну скаргу у цій справі не подавався, а апелянт ОСОБА_1 отримавши 17 березня 2026 року об 13:00:02 год. повідомлення апеляційного суду про розгляд справи мав достатньо часу до 23 квітня 2026 року (більше одного місяця) для запрошення представника. Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06). Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суд м. Києва від 01.06.2022 у справі № 755/7216/21, яке набрало законної сили 29.07.2022, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 500 000,00 грн заборгованості за договором позики, 1 000 000,00 грн відсотків за користування та 10 000,00 грн за спричинення моральної шкоди, а всього стягнути 3 510 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 350,00 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики - відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 28.11.2022 у справі № 755/7216/21, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 26.12.2022 про виправлення описки, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 червня 2022 року в частині часткового задоволення позовних вимог щодо відсотків за користування коштами, 3 % річних, інфляційних втрат та моральної шкоди ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - скасовано та ухвалено в цій частині нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 509 876, 49 грн. - відсотків за користування коштами, 81 418,71 грн. - 3% річних, 231 211, 99 грн. - інфляційних втрат та 125 000 грн. - моральної шкоди. В частині стягнення боргу в розмірі 2 500 000 грн. та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 червня 2022 року - залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 939, 91 грн. - за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Дію рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 червня 2022 року в частині, залишеній без змін, - поновлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.04.2023 у справі № 755/7216/21касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 28.11.2022 змінено в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 процентів за користування коштами, зменшивши їх суму з 2 509 876 грн 49 коп. до 1 109 589 грн 04 коп. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.06.2022, у нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 28.11.2022 залишено без змін (т. 1 а.с. 29-30). Дніпровським районним судом м. Києва 10.02.2023 року видано виконавчий лист № 755/7216/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 500 000 грн. заборгованості за договором позики 1 000 000 грн. відсотків за користування та 10 000 грн. за спричинення моральної шкоди, а всього стягнути 3 510 000 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 350 грн. витрати, пов`язані зі сплатою судового збору (т. 1 а.с. 60, зворот). Крім того, Дніпровським районним судом м. Києва 26.02.2024 року видано виконавчий лист № 755/7216/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 109 589,04 грн. - відсотків за користування коштами; 81 418,71 грн. - 3 % річних; 231 211,00 грн. - інфляційних витрат та 125 000 грн. - моральної шкоди (т. 1 а.с. 66). 04.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Артемчуком Т.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_10, на підставі виконавчого листа № 755/7216/21, виданого 10.02.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 500 000 грн. заборгованості за договором позики 1 000 000 грн. відсотків за користування та 10 000 грн. за спричинення моральної шкоди, а всього стягнути 3 510 000 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 350 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору (т. 1 а.с. 61). Також, 04.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Артемчуком Т.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_12 на підставі виконавчого листа № 755/7216/21 виданого 26.02.2024 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 109 589,04 грн. - відсотків за користування коштами; 81 418,71 грн. - 3 % річних; 231 211,00 грн. - інфляційних витрат та 125 000 грн. - моральної шкоди (т. 1 а.с. 67). 04.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Артемчуком Т.В. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_10 та № НОМЕР_12 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_11 (т. 1 а.с. 70, зворот-71). 07.08.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Артемчуком Т.В. винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, відповідно до якої виведено виконавче провадження № НОМЕР_10 з примусового виконання виконавчого листа № 755/7216/21, виданого 10.02.2023 року Дніпровським районним судом, із зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_11, яке веде приватний виконавець Артемчук Т.В., на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.07.2025 року у справі № 755/7216/21 постановлено: заяви представника відповідача - задовольнити частково, виконавчий лист виданий Дніпровським районним судом м. Києва від 10.02.2023 року в справі № 755/7216/21 на підставі якого було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_10 від 04.03.2024 року - визнати таким, що не підлягає виконанню (т. 2 а.с. 59). 07.08.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Артемчуком Т.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_10 (т. 2 а.с. 60). Ухвалою Дніпровського районного суду від 07.07.2025 року у справі № 755/7216/21 виконавчий лист виданий Дніпровським районним судом м. Києва від 10.02.2023 р. в справі № 755/7216/21 на підставі якого було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_10 від 04.03.2024 р. - визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки такий було видано Дніпровським районним судом м.Києва без врахування постанов апеляційної та касаційної інстанції, в зв`язку з чим вказаний виконавчий документ повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. В задоволені заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 26.02.2024 р. в справі № 755/7216/21 на підставі якого було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_12 - відмовлено. Ухвалою Дніпровського районного суду від 20.08.2025 у справі № 755/7216/21 (набрала законної сили 06.10.2025), внесено виправлення у виконавчий лист, виданий Дніпровським районним судом м. Києва від 26.02.2024 року по цивільній справі № 755/7216/21. У тексті виконавчого листа № 755/7216/21, виданого Дніпровським районним судом від 26.02.2023, резолютивну частину викладено в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 500 000 грн - заборгованості за договором позики, 1 109 589,04 грн - відсотки за користування коштами, 81 418,71 грн - 3 % річних, 231 211,99 грн - інфляційних втрат, та 125 000,00 грн - моральної шкоди» (т. 2 а.с. 61-62). 29.07.2022 року ОСОБА_1 укладено договір про виділ майна із спільної сумісної власності подружжя, посвідчений 29.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. за реєстровим № 434, відповідно до якого виділено ОСОБА_3 нерухоме майно: - садовий будинок номер АДРЕСА_1 , який позначений на плані "А", житловою площею - 16,4 кв.м., має також господарські побутові споруди і будівлі: літ. "Б"- літня кухня, "В" - вбиральня, № 1-3 - спорудження (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6481280000), і розташований на земельній ділянці номер АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва; - земельну ділянку номер 40, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 49675280000) (т. 1 а.с. 41-42). Відповідно до копіїУгоди від 12.08.2024, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про порядок виконання рішення суду, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з метою врегулювання порядку виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01.06.2022 у справі № 755/7216/21, зі змінами згідно постанови Київського апеляційного суду від 28.11.2022, з урахуванням ухвали від 26.12.2022, та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.04.2023, на виконання яких Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчі листи від 10.02.2023 та від 26.02.2024, а приватним виконавцем відкрито відповідні виконавчі провадження, які об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_11, враховуючи взаємні поступки, уклали цю угоду про наступне. Згідно з п. 1 цієї Угоди, сторони домовилися, що сума боргу, що підлягає сплаті за судовими рішеннями у справі № 755/7216/21, станом на день підписання угоди, становить 62 000,00 доларів США. Згідно з п. 3 цієї Угоди, строк сплати заборгованості - до 01.12.2024, але не пізніше трьох робочих днів з дня продажу квартири АДРЕСА_6 (т. 1 а.с. 156). Крім того, 28 листопада 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до угоди про порядок виконання рішення суду від 12.08.2024 року, згідно якою сторони домовились внести зміни в Угоду про порядок виконання рішення суду від 12.08.2024 в частині суми та строків її виконання та викласти п. 3 у наступній редакції: «Сума у розмірі 65 000 доларів США підлягає сплаті боржником на користь стягувача до 01.03.2025, але не пізніше трьох робочих днів з дня продажу квартири номер АДРЕСА_6 .» (т. 1 а.с. 157). Доказів виконання Угоди від 28 листопада 2024 року до суду не надано і судом не встановлено. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України. За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина перша та друга статті 234 ЦК України). Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17). Так, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли за наслідком ухвалення Дніпровським районним судом м. Києва рішення від 01.06.2022 року у справі № 755/7216/21, зі змінами згідно постанови Київського апеляційного суду від 28.11.2022, з урахуванням ухвали від 26.12.2022, та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.04.2023. На підставі вказаних судових рішень, а також виконавчих листів від 10.02.2.2023 та 26.02.2024 року було відкрито виконавчі провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Артемчуком Т.В На стадії виконання судового рішення з`ясувалося, що у боржника, відповідача ОСОБА_1 відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення. Разом з тим, приватним виконавцем було з`ясовано, що за боржником було зареєстроване певне майно, в тому числі, і садовий будинок номер АДРЕСА_1 , який позначений на плані "А", житловою площею - 16,4 кв.м., має також господарські побутові споруди і будівлі: літ. "Б"- літня кухня, "В" - вбиральня, № 1-3 - спорудження (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6481280000), і розташований на земельній ділянці номер АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва; земельна ділянка номер НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 49675280000). Однак, вказане майно на підставі договору про виділ майна із спільної сумісної власності подружжя від 29.07.2022, посвідченого 29.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. за реєстровим № 434, було виділено ОСОБА_1 у приватну власність його дружині ОСОБА_3 . Позивач зазначав, що ОСОБА_1 уклав зі своєю дружиною ОСОБА_3 спірний правочин 29 липня 2022 року, тоді як у квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на суму 10 038 286 грн. та ухвалення рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року про стягнення такої заборгованості. Вказував, що спірний правочин укладений з метою уникнення відповідальності занаслідком ухвалення Дніпровським районним судом м. Києва рішення від 01 червня 2022 року у справі № 755/7216/21, зі змінами згідно постанови Київського апеляційного суду від 28.11.2022, з урахуванням ухвали від 26.12.2022, та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.04.2023, що є підставою визнати договір недійсним за ознаками фраудаторності. В аспекті гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у виконавця окремо визначеного повноваження звертатися до суду із позовною заявою про оспорення фраудаторного правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору, не повинна перешкоджати реалізації права цього кредитора на виконання судового рішення. Правочин щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, може бути визнаний недійсними судом за позовом виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження щодо конкретного боржника. Тобто, у цій справі позов приватного виконавця спрямований на повернення майна боржнику з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог стягувача. Велика Палата Верховного Суду констатує, що правочини щодо майна боржника, які призвели до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, можуть бути визнані недійсними судом за зверненням виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець реалізовує покладені на нього державою функції та забезпечує дотримання принципу обов`язковості судових рішень. Засобом забезпечення виконання судового рішення може вважатися й звернення виконавця до суду з позовом про визнання вчиненого боржником на шкоду стягувачу правочину недійсним У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 сформулювала висновки про те, що покладення тягаря щодо повернення майна боржника (спонукання до оспорення фраудаторного правочину, тобто ініціювання наступних судових процесів) на кредитора, який уже виграв попередній судовий процес щодо стягнення суми боргу і правомірно очікує від держави вчинення усіх можливих дій на забезпечення виконання судового рішення компетентними органами, нівелює сутність конституційного права кредитора на судовий захист та суперечить правилам статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України. Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу. Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину). Тобто виконавець під час здійснення виконавчого провадження має не особистий, а винятково службовий інтерес, який полягає у виконанні покладених на нього державою посадових обов`язків і досягненні такого результату, за якого судове рішення буде виконаним. Водночас забезпечення найбільш сприятливої ситуації для досягнення виконання судового рішення відповідає не лише інтересам суспільства, яке, безумовно, зацікавлене в підтриманні правопорядку в державі, а й майновим та/або немайновим інтересам стягувача у виконавчому провадженні. Наведене означає, що оскільки метою здійснення виконавчого провадження є повне та своєчасне виконання судового рішення, то вжиття виконавцем усіх необхідних заходів для досягнення цієї мети потрібно розглядати як таке, що відповідає як загальним засадам принципів верховенства права і обов`язковості судових рішень, так і правомірним інтересам стягувача у конкретному виконавчому провадженні. Виконавець має право звернутися до суду з позовом щодо оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача у виконавчому провадженні. Якщо стягувач з певних причин за захистом своїх прав у спосіб оспорення фраудаторного правочину не звертається, то такий позов може пред`явити виконавець, оскільки таке право йому надано законом, а саме частиною четвертою статті 9 Закону № 1404-VIII. Договір укладений боржником на шкоду кредитору (стягувачу у виконавчому провадженні) з метою запобігання звернення стягнення на майно, є фраудаторними. Відповідна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження 14-31цс21) (п.п. 31-36, 41-51, 58-61 вищевказаної Постанови). Постановою від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала сформульовані нею у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 висновки про те, що покладення тягаря щодо повернення майна боржника (спонукання до оспорення фраудаторного правочину, тобто ініціювання наступних судових процесів) на кредитора, який уже виграв попередній судовий процес щодо стягнення суми боргу і правомірно очікує від держави вчинення усіх можливих дій на забезпечення виконання судового рішення компетентними органами, нівелює сутність конституційного права кредитора на судовий захист та суперечить правилам статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України. Велика Палата Верховного Суду врахувала, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має не особистий, а винятково службовий інтерес, який полягає у виконанні покладених на нього державою посадових обов`язків і досягненні такого результату, за якого судове рішення буде виконаним. Водночас забезпечення найбільш сприятливої ситуації для виконання судового рішення відповідає не лише інтересам суспільства, яке, безумовно, зацікавлене в підтриманні правопорядку в державі, а й майновим та/або немайновим інтересам стягувача у виконавчому провадженні. Наведене не означає, що виконавець у виконавчому провадженні зобов`язаний діяти лише в інтересах стягувача, адже всі виконавчі дії повинні вчинятися з дотриманням прав усіх сторін виконавчого провадження, зокрема й боржника. Проте оскільки метою здійснення виконавчого провадження є повне та своєчасне виконання судового рішення, то вжиття виконавцем усіх необхідних заходів для досягнення цієї мети потрібно розглядати як таке, що відповідає як загальним засадам верховенства права і обов`язковості судових рішень, так і правомірним інтересам стягувача у конкретному виконавчому провадженні. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24 виснувала, що виконавець має право звернутися до суду з позовом щодо оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача у виконавчому провадженні. Між тим, варто акцентувати увагу на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24 вкотре наголосила, що за захистом своїх невизнаних, оспорених або порушених прав має насамперед звертатися особа, чиї права не визнаються, оспорюються або порушуються. У цьому випадку такою особою, безумовно, є кредитор - стягувач у виконавчому провадженні. Проте якщо стягувач з певних причин за захистом своїх прав у спосіб оспорення фраудаторного правочину не звертається, то такий позов може пред`явити виконавець, оскільки таке право йому надано законом, а саме частиною четвертою статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Таким чином, Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок, що право на звернення з позовом про визнання правочину боржника недійсним з підстав фраудаторності належить як виконавцю, так і особі, яка не була стороною цього правочину, проте є кредитором відповідача в іншому зобов`язанні та пред`явила майнову вимогу (зокрема, набула або може набути статусу стягувача у виконавчому провадженні). Відповідний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25, п.п. 151-155, 157-159 вищевказаної Постанови). Отже суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив доводи апелянта про відсутність права приватного виконавця Артемчука Т.В. на звернення до суду із зазначеним позовом про визнання недійсним (фраудаторним) спірного правочину. Об`єктивні обставини у справі, що доводять недобросовісність дій відповідача з метою уникнення відповідальності, є наступними. Так, з матеріалів справи видно, що укладення спірного правочину відбулось в період після укладення договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (23 грудня 2015 року) та після звернення у квітні 2021 року ОСОБА_2 до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на суму 10 038 286 грн. та ухвалення рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року про стягнення такої заборгованості у цивільній справі № 755/7216/21. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)). При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України). Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа). Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина перша та друга статті 234 ЦК України). Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки ( постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). У даній справі відповідач поза розумним сумнівом, укладаючи оспорюваний договір, достовірно знав про те, що він має зобов`язання за договором позики від 23 грудня 2015 року. При цьому, на час відчуження майна вже було рішення у справі № 755/7216/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за вказаним договором позики. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які, хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, норми права передбачають визнання недійсним договір, спрямований на унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України); договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором). Для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваний договір є фраудаторним правочином, який вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України). Зокрема, спірний договір укладено після відкриття Дніпровським районним судом м. Києва провадження у справі № 755/7216/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та ухвалення рішення у даній справі; контрагентом боржника є його близький родич - дружина ОСОБА_3 ; договір є безоплатним; договором припинено право спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно та виділено його у особисту приватну власність дружини боржника, однак після такого виділу у боржника не залишається будь-якого майна, рівнозначного виділеному, тобто виділ відбувається лише на користь одного з подружжя; після відчуження майна у ОСОБА_1 відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед стягувачем ОСОБА_2 . Суд першої інстанції вірно відхилив посилання ОСОБА_1 на те, що у задоволені позову необхідно відмовити через його передчасність, оскільки Відповідач-1 і Позивач 12.08.2024 уклали Угоду про порядок виконання рішення суду, що свідчить про наявність позитивних стосунків між Відповідачем-1 та Позивачем, адже строк цієї угоди сплинув 01.03.2025, вона не виконана у зазначений у ній строк, обумовлена у ній сума заборгованості не сплачена кредитору, тобто кінцеве судове рішення у справі залишається невиконаним № 755/7216/21. Разом з тим, судом першої інстанції враховано, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що: «очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності ОСОБА_2) передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах». Згідно ст. 3 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон), в редакції станом на 02.11.2016, загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Згідно ч. 5 ст. 12 Закону відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (станом на 19.06.2024), приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. 29.07.2022 до Реєстру внесено відомості щодо реєстрації переходу прав власності, а саме (т. 1 а.с.39-40): за ОСОБА_3 29.07.2022 зареєстроване право власності (розмір частки 1) на такий об`єкт: тип об`єкта: земельна ділянка кадастровий номер: 8000000000:90:591:0003, Опис об`єкта: площа (га) 0,065, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 28.07.2006, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), Реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці: 6481280000. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (станом на 19.06.2024), приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. 29.07.2022 до Реєстру внесено відомості щодо реєстрації переходу прав власності - повне відчуження, а саме (т. 1 а.с. 37-38): за ОСОБА_3 29.07.2022 зареєстроване право власності (розмір частки 1) на такий об`єкт: тип об`єкта: садовий будинок, Опис об`єкта: садовий будинок під літерою "А", житловою площею - 16,40 кв.м., має також господарські побутові споруди і будівлі: літ. "Б"- літня кухня, "В" - вбиральня, № 1-3 - спорудження, і розташований на земельній ділянці номер 40, які розташовані на земельній ділянці площею 0,065 га Адреса: АДРЕСА_3 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно до державної реєстрації права власності на ці об`єкти, яку було проведено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. 29.07.2022 (до Реєстру внесено відомості щодо реєстрації переходу прав власності - повне відчуження), право власності на об`єкти нерухомості: садовий будинок під літерою "А", житловою площею - 16,40 кв.м., має також господарські побутові споруди і будівлі: літ. "Б"- літня кухня, "В" - вбиральня, № 1-3 - спорудження, і розташований на земельній ділянці номер 40, які розташовані на земельній ділянці площею 0,065 га, адреса: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку номер 40, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер - 8000000000:90:591:0003, загальна площа 0,065 га, цільове призначення для ведення садівництва було зареєстроване за ОСОБА_1 (розмір частки - 0), тобто без визначення часток) (том 1 а.с. 37, зворот, а.с. 41, зворот). Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що після скасування судом державної реєстрації права власності на ці об`єкти, яку було проведено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. 29.07.2022 (до Реєстру внесено відомості щодо реєстрації переходу прав власності - повне відчуження), буде відновлене становище, яке існувало внесення нотаріусом до Реєстру прав власності цих відомостей, а саме - на спірну земельну ділянку та садовий будинок знову поширюватиметься режим спільної сумісної власності подружжя (без визначення часток у праві власності), тому задоволення вимог про скасування державної реєстрації за Відповідачкою-2 призведе до поновлення становища, яке існувало до порушення прав Стягувача, на захист прав якого заявлено позов. Натомість, вимоги про витребування майна (віндікація) у цій справі не буде ефективним способом захисту прав стягувача і таких вимог витребування майна (віндікації) у цій справі не заявлено. З цих підстав суд апеляційної інстанції відхилив відповідні доводи апелянта. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому колегія суддів відхилила їх як необґрунтовані. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 23 квітня 2026 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов