Постанова 4824 № 753/5417/25

справа № 753/5417/25 провадження № 22-ц/824/5242/2026 головуючий у суді І інстанціїМаркєлова В.М. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» звернулось до суду з позовом до

1. ОСОБА_4 ,

2. ОСОБА_1 ,

3. ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за отримані послуги з постачання гарячої води в розмірі 20 582,82 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 644,36 грн та 3% річних у розмірі 1 750,65 грн. Позовну заяву обґрунтовував тим, що ТОВ «Євро-реконструкція» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 , зокрема до квартири АДРЕСА_2 . У зазначеній квартирі зареєстровані та проживають відповідачі, які є споживачами послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання. Письмовий договір з позивачем про надання послуг не укладали, однак вони не звільняються від сплати за спожиті житлово-комунальні послуги. Відповідачі своєчасно з серпня 2017 року не вносили плату за отримані послуги з постачання гарячої води, внаслідок чого станом на 01.02.2025 утворилась заборгованість у розмірі 20 582,82 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України на розмір заборгованості нараховані 3% у розмірі 1 750,65 грн, інфляційні втрати становлять 5 644,36 грн. За відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 . За відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 . За відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 . Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2025 року задоволені позовні вимоги у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Стягнено солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція»: - заборгованість за постачання гарячої води за період з 01.08.2017 по 31.01.2025 у розмірі 16 805,36 грн; - 3% річних за період з 01.08.2017 по 23.02.2022 у розмірі 1 750,65 грн; - інфляційні втрати за період з 01.08.2017 по 23.02.2022 у розмірі 5 644,36 грн, разом - 24 200,27грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» судовий збір у розмірі 1 099,33 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» судовий збір у розмірі 1 099,33 грн. Стягнено з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» судовий збір у розмірі 1 099,33 грн. Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач здійснював нарахування за споживання гарячої води без урахування квартирного лічильника, встановленого в квартирі у 2016 році. Вказує, що судом першої інстанції не були досліджені важливі докази, а саме суд не витребував у позивача коректний розрахунок нарахувань на підставі фактичних показників, не перевірив достовірність заявленої суми боргу. Вважає, що подані позивачем розрахунки є необґрунтовано завищеними. Наголошує, що судом не було прийнято до уваги соціальне становище відповідача, а саме те, що ОСОБА_1 одна виховує дитину (5 років) та доглядає за двома літніми батьками, що впливає на можливості відповідачки здійснювати платежі. Не погоджуючись із апеляційною скаргою відповідача, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що чинне законодавство не передбачає можливості проведення нарахування коштів за надані послуги на підставі засобів обліку, які належним чином не повірені та не поставлені на облік виконавцем комунальної послуги. Розподільний (індивідуальний) засіб обліку гарячої води заводський №200609015155, зазначений відповідачем в доданому до апеляційної скарги Акті про опломбування заглушки гарячого водопостачання від 4 грудня 2020 року, на обліку у ТОВ «Євро-реконструкція» не перебував.Відповідно до наданої відповідачем Довідки від 3 грудня 2019 року розподільний (індивідуальний) засіб обліку гарячої води заводський №20060901515 не відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 та є непридатним для використання. Таким чином наголошує, що ТОВ «Євро-реконструкція» не може брати до уваги показники розподільного засобу обліку, встановленого в квартирі відповідачів, який не перебував на обліку у виконавця комунальних послуг (не відомо, за який період було спожито кількість води, яка зазначена на засобу обліку) та який не є придатним до використання. Вважає, що в апеляційній скарзі відповідачем, не вказано нових, не відомих суду першої інстанції, обставин, не зазначено конкретних фактів порушення судом першої інстанції порушення або неправильного застосування норм матеріального права, не додано нових, не досліджених судом першої інстанції, доказів. Посилання відповідача на скрутне матеріальне становище не є підставою для скасування законного рішення суду та уникнення трьома відповідачами відповідальності за їх зобов`язання належним чином оплачувати отримані ним послуги. Згідно положень ч. 2 ст. 369 ЦПК апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з положеннями ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , у тому числі до кв. АДРЕСА_2 , здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція». Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі були зареєстровані у спірний період в кв. АДРЕСА_4 , відтак вони були споживачами послуг в період виникнення боргу з центрального опалення та постачання гарячої води за послуги, що здійснюються ТОВ «Євро-реконструкція» за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідачі не своєчасно вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення, а також не вносили плату за послуги з гарячого водопостачання в результаті чого утворилась заборгованість, що станом на 01 лютого 2025 року становить - 24 200,27 грн. Ч. ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством. Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Ст. ст. 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідноїякостіжитлово-комунальніпослугизгідноіззаконодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому позивач заявив вимогу про солідарне стягнення заборгованості, що має істотне значення для вирішення спору. Солідарний характер вимоги означає, що кількість відповідачів, до яких пред`явлено позов, не впливає на обсяг права кредитора на стягнення заборгованості. У разі виконання солідарного обов`язку одним із боржників такий боржник не позбавлений права в подальшому звернутися з регресною вимогою до інших осіб, які, на його думку, повинні нести солідарну відповідальність за спірне зобов`язання, з метою відшкодування відповідної частини сплаченого. Відповідно до частини першої статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України (помилково вказувалась стаття 453) у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Відповідно до частини першої статті 554 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Пред`явлення вимоги до одного із солідарних боржників не позбавляє кредитора права у разі її невиконання звернутися з вимогою до іншого солідарного боржника. Разом з тим апеляційний суд враховує, що правові висновки, сформульовані у судовій практиці щодо солідарної відповідальності боржника та поручителя, здебільшого виникли у справах з кредитних правовідносин. Однак правова природа солідарного обов`язку є універсальною та застосовується незалежно від виду зобов`язання, у тому числі у справах про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, якщо таке стягнення заявлено солідарно. Сутність солідарного обов`язку полягає в тому, що кредитор вправі вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі від будь-кого із солідарних боржників, а виконання зобов`язання одним із них припиняє обов`язок інших перед кредитором. При цьому солідарні боржники наділені правом заявляти заперечення проти вимог кредитора у повному обсязі як щодо себе, так і щодо інших солідарних боржників. У справах про солідарне стягнення заборгованості до співвідповідачів пред`являється єдина позовна вимога, яка ґрунтується на спільних підставах виникнення зобов`язання. Відтак заперечення проти такого позову не можуть бути розмежовані залежно від особи боржника, а мають спиратися на загальні для всіх співвідповідачів обставини. Боржник, який виконає солідарний обов`язок у повному обсязі, не позбавлений права звернутися з вимогою до інших солідарних боржників про відшкодування (стягнення) з них відповідної частини сплаченої заборгованості у порядку регресу. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо скрутного матеріального становища відповідача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачами наданих позивачем послуг: з постачання гарячої води за період з 01.08.2017 року по 31.01.2025 рік. Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи солідарно з відповідачів на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води, а також втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку та 3% річних, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Колегія суддів погоджується в повній мірі з висновком суду щодо стягнення заборгованості з відповідачів за надані послуги з постачання гарячої води з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за відповідний період. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Як вже встановлено судом ТОВ «Євро-Реконструкція» здійснює постачання теплової енергії та гарячого водопостачання до вказаного багатоквартирного житлового будинку. Доказів того, що у зазначений період послуги, що надає позивач, апелянтом не споживались, надано не було. Із заявою про те, що відповідач не проживає за вказаною адресою, він до ТОВ «Євро-Реконструкція» не звертався. З матеріалів справи вбачається, що апелянт зареєстрований у зазначеній вище квартирі, а тому є споживачем наданих позивачем послуг у вказаній квартирі. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17, провадження № 61-22435св18. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач здійснював нарахування за споживання гарячої води без урахування квартирного лічильника, встановленого в квартирі у 2016 році та, що суд не витребував у позивача коректний розрахунок нарахувань на підставі фактичних показників, не перевірив достовірність заявленої суми боргу з урахуванням наступного. Так, за наявності розподільного (індивідуального) засобу обліку гарячої води, встановленого у квартирі, нарахування здійснюються виключно за показниками засобу обліку, які повинні щомісяця надаватися споживачами виконавцю послуг (п. 4 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»). В той же час, чинне законодавство не передбачає можливості проведення нарахування коштів за надані послуги на підставі засобів обліку, які належним чином не повірені та не поставлені на облік виконавцем комунальної послуги. Як вказує сторона позивача, розподільний (індивідуальний) засіб обліку гарячої води заводський №200609015155, зазначений відповідачем в Акті про опломбування заглушки гарячого водопостачання від 04.12.2020 року, на обліку у ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» не перебував. Доказів зворотного стороною відповідача не надано. Крім того, відповідно до наданої відповідачем Довідки від 03.12.2019 року, розподільний (індивідуальний) засіб обліку гарячої води заводський №20060901515 не відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 та є непридатним для використання. Таким чином, колегія суддів погоджується із запереченнями сторони позивача про те, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» не може брати до уваги показники розподільного засобу обліку, встановленого в квартирі відповідачів, який не перебував на обліку у виконавця комунальних послуг (не відомо, за який період було спожито кількість води, яка зазначена на засобу обліку) та який не є придатним до використання. Доказів того, що відповідачі повідомляли та надавали до теплопостачальної організації документи щодо встановлення та постановки на облік встановленого у квартирі індивідуального засобу обліку гарячої води, відповідачами суду не надано, в матеріалах справи такий документ відсутній. Як вбачається із матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 обліковується, як такий, що обладнаний комерційним (будинковим) засобом обліку постачання гарячої води: з 1 червня 2020 року заводський № 40041972, з 28 березня 2023 року заводський №16323117. Квартира АДРЕСА_4 обліковується як така, що розподільним (індивідуальним) засобом обліку гарячої води не обладнана. Нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води проводилося: - з 01.08.2017 року по 02.03.2020 року - по нормі споживання на 3 осіб відповідно до кількості зареєстрованих мешканців в квартирі; - з 03.03.2020 року по 31.05.2020 року - по нормі споживання на 3 осіб відповідно до кількості зареєстрованих мешканців в квартирі (помилкове нарахування, знято у травні 2025 року); - з 01.06.2020 по 30.11.2020 року - по показникам комерційного (загальнобудинкового) засобу обліку (помилкове нарахування, знято у травні 2025 року); - з 01.12.2020 року по 31.10.2021 року - нарахування відсутні (опломбовано заглушку); - з 01.11.2021 року по 31.09.2022 року - нарахування функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ); - з 01.02.2023 по 31.12.2023 року - по показникам комерційного (загальнобудинкового) засобу обліку (помилкове нарахування, знято у січні 2025 року) + нарахування ФГВ; - з 01.04.2024 року по 31.01.2025 року - нарахування ФГВ. У зв`язку з опломбуванням представником ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заглушки гарячого водопостачання 04.12.2020 року, з 05.12.2020 року нарахування за послугу з постачання гарячої води до квартири відповідачів не проводилося. Проте, у зв`язку з технічним збоєм в програмі обліку нарахувань та оплат ТОВ «ЄВРО РЕКОНСТРУКЦІЯ», з лютого 2023 року по грудень 2023 року були здійснені помилкові нарахування за послугу з гарячого водопостачання по показникам комерційного (загальнобудинкового) засобу обліку пропорційно до кількості зареєстрованих мешканців квартири на 3 особи, на загальну суму 6 872,93 грн. У січні 2024 року вказану помилку було виявлено, а помилкові нарахування знято в повному обсязі (колонка «Перерахунок, грн», рядок «Січень 2024», сума перерахунку «6 872,93» грн розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви). Таким чином, станом на дату встановлення заглушки та припинення надання послуги з постачання гарячої води/гарячого водопостачання 02.03.2020 року, у відповідачів сформувалася заборгованість за послугу з постачання гарячої води у розмірі 16 231,65 грн, нарахована по нормі споживання на 3 осіб, яку відповідачі в добровільному порядку не сплатили, та продовжили накопичувати заборгованість за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ) , внаслідок чого ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» було змушене звернутися до суду з позовною заявою про стягнення наявної заборгованості. У зв`язку з наданням відповідачами до суду та позивачу відповіді на відзив на позовну заяву з додатками, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» від відповідача було отримано відсутні у позивача раніше копії документів, а саме заяви відповідача ОСОБА_4 від 02.03.2020 року про необхідність проведення опломбування заглушки гарячого водопостачання та заяви про не здійснення нарахувань за послугу з постачання гарячої води з 02.03.2020 року. Оскільки в період з моменту подання заяви про опломбування заглушки гарячого водопостачання 02.03.2020 року по момент фактичного здійснення такого опломбування та складання акту опломбування 04.12.2020 року Товариством здійснювалося нарахування за послугу з постачання гарячої води по показникам комерційного (загальнобудинкового) засобу обліку пропорційно до кількості зареєстрованих мешканців квартири на 3 особи, у травні 2025 року ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» здійснено перерахунок нарахувань за послугу з постачання гарячої води шляхом зняття нарахувань за період з 02.03.2020 року по 03.12.2020 року на загальну суму 3 777,46 грн, що відображено в оновленому розрахунку заборгованості, що додається до цієї відповіді на відзив на позовну заяву (колонка «Перерахунок, грн», рядок «Травень 2025», сума перерахунку «3 777,46» грн розрахунку заборгованості). Оскільки після подання позову до суду, у травні 2025 року позивачем здійснено перерахунок заборгованості за послугу з постачання гарячої води шляхом зняття частини нарахувань, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» надало до суду та відповідачам оновлений розрахунок заборгованості по судовій справі 753/5417/25 за позовом ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за період з 01.08.2017 року по 31.01.2025 року. Таким чином, судом правильно встановлено, що станом на 14.05.2025 року заборгованість відповідачів, з урахуванням здійсненого 13.05.2025 року позивачем перерахунку заборгованості, становить: за послугу з постачання гарячої води - 16 805,36 грн. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, розрахунок 3% річних проводиться за формулою: RPS=S*Q*V/D/100, де S - сума заборгованості, Q - кількість днів прострочки, V -3%, D - кількість днів у році, 100 - 100%. Отже, з відповідачів на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» підлягають стягненню 3% річних в розмірі 1 750,65 грнза період нарахування заборгованості. Розрахунок інфляційних втрат обчислюється за такою формулою: IV=(S*I / 100 - S) *Q/DM, де S - сума заборгованості, I - індексі нфляції, Q - кількість днів прострочки, DM - кількість днів у місяці, 100 - 100%. Отже, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 5 644,36 грн за період нарахування відповідної заборгованості. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є вірним. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба