Постанова 4820 № 686/22353/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/22353/25 Провадження № 33/820/12/26 Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 року, в с т а н о в и л а: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. За постановою суду 30 липня 2025 року, о 03 год. 39 хв., ОСОБА_1 керував по вул. Січових Стрільців, 3, в м. Хмельницькому, автомобілем «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги та її скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою. Вказує, що свідків факту його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння залучено не було. Апелянт звертає увагу, що на відеозаписі з нагрудних відеокамер зафіксовано пропозиції поліцейських перевірити у нього наявність ознак алкогольного сп`яніння, на що він відмовлявся, виключно з тих причин, що не є водієм автомобіля Тоуоtа д.з. НОМЕР_1 та не керував ним, а в свою чергу є пішоходом, у зв`язку з чим у нього не виникало обов`язку проходити тест на встановлення ознак алкогольного сп`яніння. Вважає, що застосування відеозапису передбачено ст. 266 Кодексу лише для фіксації процедури огляду водія на стан сп`яніння на місці зупинки працівником поліції з використанням технічного засобу, а не факту відмови від проходження огляду в медичному закладі. За відсутності належним чином зафіксованої відмови водія від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відсутній і склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. 22.04.2026 захисник Савінський О.П. подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, за наявними матеріалами справи, апеляційну скаргу підтримує, просить її задовольнити. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, вважаю, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу слід задовольнити, з таких підстав. Згідно з положеннями ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні 14.08.2025, про оскаржувану постанову суду дізнався 12.09.2025 із застосунку «Єдиний реєстр судових рішень», та отримав вищевказану постанову 15.09.2025, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. За таких обставин апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин, і його слід поновити. Відповідно до вимог ч. 7ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами поданої апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з вимогами ст. ст.245,251 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що даних вимог закону місцевим судом дотримано не було, виходячи з наступного. Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що його вина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, данними: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 406759 від 30.07.2025, в якому зафіксовано вчинене ОСОБА_1 порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху; - акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; - направленням на огляд водія транспортного засобу від 30.07.2025, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився проїхати до медичного закладу; - рапортів працівників поліції; - відеозаписами нагрудних камер відеоспостереження, на яких зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також процедуру складання адміністративних матеріалів. Вказані висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У відповідності до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Згідно з положеннями ч.ч.2, 5ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. За змістом правових норм, передбачених п.п. 2.5 Правил дорожнього руху України, ч. 1 ст. 130 КУпАП, до адміністративної відповідальності, зокрема, може бути притягнута особа яка керує транспортним засобом та відмовилась на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння, а так само якщо особа відмовилась на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто факт керування транспортним засобом є безумовною та обов`язковою частиною складу зазначеного правопорушення. Дослідивши матеріали справи, та наявні в ній докази, судом апеляційної інстанції було встановлено, що працівниками поліції не було зафіксовано факту руху транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , при обставинах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, за допомогою технічних засобів. При перегляді наявних у матеріалах справи відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів встановлено, що ОСОБА_1 не перебував за кермом транспортного засобу «Toyota Land Cruiser» н.з. НОМЕР_1 , жоден з наданих відеозаписів не містить доказів керування ним вказаним транспортним засобом, тому висновки суду першої інстанції, з цього приводу, є необгрунтованими та безпідставними. Так, на відеозаписах зафіксовано пропозиції поліцейських перевірити наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, від яких він відмовляється виключно з тих причин, що не є водієм автомобіля Тоуоtа д.н.з. НОМЕР_1 , ним не керував і стверджує, що він йому не належить, а у свою чергу є пішоходом, у зв`язку з чим у нього не виникало обов`язку проходити тест на встановлення ознак алкогольного сп`яніння. Долучені інші відеозаписи з камер спостереження, де відображений рух невідомого автомобіля сірого кольору, не підтверджують факт керування, станом на 03:39 год. 30.07.2025 року, в м. Хмельницькому, по вул. Січових Стрільців, саме ОСОБА_1 цим транспортним засобом, оскільки, не можливо ідентифікувати особу, яка керує цим автомобілем. Також з відеозаписів не вбачається, щоб працівники поліції, у вказаний день та час, зупиняли транспортний засіб «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого був ОСОБА_1 . З відеозаписів також слідує, що з початку поліцейські пропонували іншому водію, який керував іншим транспортним засобом, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, поряд з яким стояв ОСОБА_1 . В подальшому поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що в нього є ознаки алкогольного сп`яніння і пропонує йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, вказуючи на те, що він керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_1 просить надати докази його керування транспортним засобом, проте поліцейські таких не надають. Із відеозаписів видно, що ОСОБА_1 проходив повз автомобіля, на який поліцейські вказують, що він ним керував, разом з тим не вбачається, що ОСОБА_1 керував ним, приїхав на ньому, чи виходив з вказаного автомобіля. З огляду на викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що дослідженими доказами не підтверджується факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 , а тому, у поліцейських не було підстав пропонувати йому проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що не звернув увагу суд першої інстанції. Докази на які посилається суд першої інстанції у своїй постанові не підтверджують факту керування транспортним засобом. Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП). З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення. Відсутність в справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння або яка відмовилась від проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - виключає можливість притягнення її до відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової - доведення факту керування транспортним засобом. Враховуючи, що саме факт керування транспортним засобом є обов`язковою складовою об`єктивної сторони вказаного правопорушення, який не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на зібраних по справі доказах. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність складу та події правопорушення в діях притягнутого до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 заслуговують на увагу. Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю з підстав, визначених п.1ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и л а : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2025. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 стосовно ОСОБА_1 скасувати. Закрити провадження стосовно ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністативного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М.