Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/10327/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/10327/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 23 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрсервіс" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішень, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрсервіс" звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000108/2 від 19.04.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000515. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2025 позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно наданого рахунку-фактури (інвойс) від 10.04.2024 № 173500, товар поставлявся на умовах 100% передплати, проте декларантом надано платіжне доручення від 19.04.2024 № 080015177.190423 на суму 85502 євро. Зауважено, що платіжне доручення немає посилання на конкретний інвойс чи специфікацію, а просто вказано, що оплата згідно контракту від 01.06.2022 № 20256/0. У той час коли згідно баз даних Держмитслужби в період з 19.04.2023, позивачем в рамках вищезгаданого контракту було імпортовано товарів на суму близько 1300000 євро, тобто немає підстав вважати, що платіж має відношення до задекларованого товару. Також вказано, що декларантом надано прайс-лист виробника від 27.02.2024 № 2024, у якому зазначено, що вартість дизельної електрогенераторної установки FD 365DS-C POWER GENERATING SET в 2023 році становила 39069 євро, а в 2021 році - 29000 євро, проте в базі даних Держмитслужби наявна інформація, щодо імпорту ідентичної генераторної установки придбаної в 2024 році за ціною 39069,28 євро, що ставить під сумнів задекларовану вартість на рівні 29000 євро. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що надані ним першочергово документи, зокрема інвойс № 47350 від 10.04.2024, додаткова угода № 1 від 27.02.2024, митна декларація країни відправлення 24 PL394010E0347523 від 10.04.2024, прайс-лист виробника на 2024 рік підтверджували задекларовану вартість товару. Водночас, митним органом не надано належної оцінки поданим позивачем документам, а прийняті відповідачем рішення базуються на припущеннях. З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (як покупцем) та ТОВ "СП ФОГО" було укладено договір № 20256/0 від 01.06.2022 року, згідно якого продавець продав , а покупець купив наступний товар, кількість, країна походження, ціна, місце навантаження якого, визначаються, зокрема згідно рахунку: електрогенераторні установи з поршневим двигуном з іскровим запалюванням, електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), двигуни та генератори електричні, обладнання та запасні частини до електрогенераторних установок, двигунів та генераторів. Розділом 6 договору визначено, що оплата здійснюється банківським переказом покупцем суми платежу в євро, доларах США. Додатковою угодою № 1 від 27.02.2024 до договору № 20256/0 від 01.06.2022 додано п. 5.5, згідно якого вартість товару погоджується та підтверджується окремими додатковими угодами. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що сторони погодили продажну вартість генераторних установок на 2024 рік, згідно додатку прайс-лист від 27.02.2024 року. Сторони погодили продажну вартість генераторних установок на 2024 рік, згідно додатку прайс-лист від 27.02.2024 року. На виконання умов договору сторонами складено рахунок проформу № 271506 від 08.04.2024 року, відповідно до якого узгоджено поставку такого товару: 36204 (генераторна установка) FD365 S-C Power generating set, (FO), 999L, серійним номером D27470 вартістю 29000 євро та 37521 (генераторна установка) FD150 B-Q Power generating set, 340 L, серійним номером D28008 вартістю 11919 євро. З метою митного оформлення товару 36204 (генераторна установка) FD365 S-C Power generating set, (FO), 999L, серійним номером D27470 вартістю 29000 євро позивачем було подано до митного органу ЕМД 24UA401020021807U та, зокрема, такі документи для підтвердження митної вартості товару: рахунок-фактура (інвойс) від 10.04.2024 року № 473500, платіжне доручення від 19.04.2023 року № 080015177.190423, прайс-лист З метою митного оформлення товару 36204 (генераторна установка) FD365 S-C Power generating set, (FO), 999L, серійним номером D27470 вартістю 29000 євро позивачем було подано до митного органу ЕМД 24UA401020021807U та, зокрема, такі документи для підтвердження митної вартості товару: рахунок-фактура (інвойс) від 10.04.2024 року № 473500, платіжне доручення від 19.04.2023 року № 080015177.190423, прайс-лист виробника від 27.02.2024 року № 2024, зовнішньоекономічний контракт від 01.06.2022 року № 20256/0, митну декларацію країни відправлення від 10.04.2024 року № 24 PL394010E0347523. виробника від 27.02.2024 року № 2024, зовнішньоекономічний контракт від 01.06.2022 року № 20256/0, митну декларацію країни відправлення від 10.04.2024 року № 24 PL394010E0347523. 18.04.2024 року відповідачем надіслано позивачу повідомлення щодо необхідності надання документів , що підтверджують числові значення вартості у митній декларації. Листом від № 180424-1 від 18.04.2024 року позивач повідомив митний орган, що для підтвердження заявленої митної вартості ним подано увесь необхідний пакет документів, інші - подаватися не будуть. Вінницькою митницею винесено рішення про № UA401000/2024/000108/2 від 19.04.2025 року про коригування митної вартості товарів, де вказано, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, згідно ст. 58 МКУ. У рішенні зауважено, що згідно наданого рахунку-фактури (інвойс) від 10.04.2024 № 173500, товар поставлявся на умовах 100% передплати, проте декларантом надано платіжне доручення від 19.04.2024 року № 080015177.190423 на суму 85502 євро. Зауважено, що платіжне доручення немає посилання на конкретний інвойс чи специфікацію, а просто вказано, що оплата згідно контракту від 01.06.2022 року № 20256/0. У той час коли згідно баз даних Держмитслужби в період з 19.04.2023 року, позивачем в рамках вищезгаданого контракту було імпортовано товарів на суму близько 1300000 євро, тобто немає підстав вважати, що платіж має відношення до задекларованого товару. Також вказано, що декларантом надано прайс-лист виробника від 27.02.2024 року № 2024, у якому зазначено, що вартість дизельної електрогенераторної установки FD 365DS -C POWER GENERATING SET в 2023 році становила 39069 євро, а в 2021 році - 29000 євро, проте в базі даних Держмитслужби наявна інформація, щодо імпорту ідентичної генераторної установки придбаної в 2024 році за ціною 39069,28 євро, що ставить під сумнів задекларовану вартість на рівні 29000 євро. Вартість імпортованого товару визначено за резервним методом. На підставі вказаного рішення відповідачем сформовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000515. Разом з тим, позивачем було встановлено, що митним брокером було помилково надано інший SWIFT чек. Позивачем було надано до митного органу заяву із долученням до неї рахунки проформи № 271506 від 08.04.2024 та платіжне доручення № 080019796.090424. Разом з тим, 19.07.2024 позивачем отримано аркуш коригування митної декларації. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є надуманими та ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14. Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна. Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті

1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15. Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу. У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей. У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Встановлено, що у якості підстави для наявності обґрунтованого сумніву щодо задекларованої вартості товару, відповідачем вказано на те, що надане відповідачем платіжне доручення від 19.04.2024 № 080015177.190423 не має відношення до задекларованого товару. Так, відповідно до наданого позивачем рахунку-фактури (інвойсу) від 10.04.2024 № 473500 товар поставлявся на умовах 100% передплати, вартість товару визначена у розмірі - 29000 євро. Водночас, до митного контролю позивачем надано SWIFT-чек на суму 85502 євро. При цьому, вказаний SWIFT-чек датований 19.04.2023, а не як помилково зазначає відповідач 19.04.2024. Тому, вказаний SWIT-чек, з огляду на темпоральні рамки здійснення господарської операції в рамках зовнішньоекономічного договору не відносить до задекларованого товару та, відповідно, не може свідчить про заниження вартості цього товару. До того ж, позивачем у відповідності до ч. 8 ст. 55 МК України надіслано до Вінницької митниці лист, у якому вказано про помилковість поданого SWIFT-чеку та додано SWIFT-чек № 080019796.090424 від 09.04.2024 року та рахунок проформу № 271506 від 08.04.2024 року. Однак, вказані документи відповідачем не взяті до уваги. Відповідно до умов договору ціна, кількість, розрахунок визначаються у Рахунках. Контрагентом позивача за зовнішньоекономічним договором було виставлено рахунок- проформу загальною вартістю 40919 євро з урахуванням вартості ціни задекларованого товару. Матеріалами справи підтверджується наявність дебіторської заборгованості за зовнішньо-економічним договором. Відповідно до аналізованого рахунку-проформи у позивача наявна передплата у розмірі 9914,45 євро за цим договором, відтак встановлено, що сплаті підлягає сума у розмірі 31004,55 євро. Також наданим контрагентом станом розрахунків підтверджується здійснення оплати через SWIFT за інвойсом № 473500. Крім того, навіть відсутність документа про фактичну оплату товару, не викликає розбіжностей чи суперечностей, які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд зауважує, що наявні у матеріалах справи документи достатні для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару та дозволяють визначити митну вартість товару за ціною договору, а доводи відповідача не свідчать про заниження такої вартості. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті. При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598). Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020. Коригуючи митну вартість товару, відповідач за основу взяв числове значення митної вартості іншого товару, що визначене в іншій митній декларації без порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару вартість якого врахована відповідачем, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості відповідачем. Таким чином, суд вважає необґрунтованим визначення відповідачем митної вартості ввезеного позивачем товару виходячи із митної вартості товару, що зазначена позивачем. З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000108/2 від 19.04.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000515. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.