Постанова 4856 № 240/21011/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/21011/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 22 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101020/2024/000163/1 від 23.10.2024. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що подані для митного оформлення документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, зокрема, в укладеному зовнішньоекономічному контракті (договорі купівлі-продажу) від 18.10.2024 року відсутні основні умови: умови про валюту платежу; способи, порядок і строки грошових або інших розрахунків та гарантії виконання сторонами зобов`язань з оплати; не вказано, на підставі яких документів здійснюється оплата, передплата та за чий рахунок здійснюється оплата комісій банків; термін дії договору, реквізити сторін, повні поштові і платіжні реквізити контрагентів договору. Крім того, декларантом не надано документ, який підтверджує оплату оцінюваного товару, а також не підтверджено місце укладання договору, у зв`язку із чим митний орган позбавлений можливості перевірити числові значення складових митної вартості. Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу відповідача. З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 22.10.2024 уповноваженою на декларування особою позивача до Житомирської митниці подана електронна митна декларація № 24UA101020037127U0 (вантажоодержувач ОСОБА_1 , позивач) з документами, необхідними для митного оформлення придбаного позивачем автомобіля б/в марки MAN, модель JF/MAN KST01 TGL 8.180, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, номер двигуна н/д, об`єм двигуна 4580 см.куб., колісна формула - 4х2, тип кузова - ВА, кількість місць - 3, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2011, дата введення в експлуатацію - 07.03.2011, маса в разі максимального навантаження - 7,49 тон, вантажопідйомність - 2,45 тон, авто має пошкодження двигуна та коробки перемикання передач. В графі 44 митної декларації № 24UA101020037127U0 зазначено перелік документів, які подаються разом з нею, серед яких: документ під кодом 0380 б/н від 18.10.2024; митна декларація № 24UA101020037099U2.001 від 22.10.2024; картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.10.2024 року №24UA101020/2024/007643; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_2 від 20.12.2023; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.08.2024; документ під кодом 8016: 001282571 від 01.12.2017; фото; копія митної декларації країни відправлення № 24 PL02010Е1216192 від 20.10.2024; паспортний документ НОМЕР_3 від 04.06.2020. Під час декларування товару (автомобіля) була заявлена митна вартість за основним методом в сумі 1900 євро (графа 22) при обмінному курсі євро до гривні: 44,8130 (графа 23), загальна митна вартість 98 588,60 грн (графа 12). Провівши порівняння рівня заявленої митної вартості з інформацією, наявною в АСМО "Інспектор", Житомирська митниця виявила, що заявлена митна вартість товару зі схожими характеристиками відповідно до інформації, наявної у митниці, є нижчою та розпочала процедуру консультацій, сформувавши декларанту повідомлення, що відомості документа про ціну продажу товару, викладені у документі під кодом 0380 від 18.10.2024 можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку перекладу цього документа українською мовою. Крім того, митним органом вказано на те, що декларантом не подано документ про оплату оцінюваного товару в якості підтвердження виконання зобов`язань за угодою про купівлю-продаж автомобіля. Посилаючись на відсутність у митного органу відомостей про місце укладання правочину, митницею зазначено про неможливість перевірки витрат на транспортування за довідкою від 22.10.2024 року. Запропоновано декларанту з метою усунення невизначеності щодо дійсної суми митної вартості, окрім перекладу українською мовою, надати додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Ознайомившись із зазначеною консультацією, декларант зазначив про надання додатково перекладу документів під кодами 0380, 2800 та 9610, вказавши, що інші додаткові документи надати не має можливості. 22.10.2024 відповідачем була проведена повторна консультація, якою також вказано на неподання декларантом додаткових документів та вказано на неможливість застосування методів 2а і 2б - у зв`язку з відсутністю цінової інформації та методів 2в та 2г в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Запропоновано декларанту інформацію щодо схожого товару. У зв`язку із тим, що декларант повідомив про відсутність можливості подання додаткових документів, Житомирською митницею 23.10.2024 прийнято рішення №UA 101020/2024/000163/1 про коригування митної вартості за резервним методом та завершено митне оформлення автомобіля. Згідно вказаного рішення митна вартість товару скоригована з 1900 євро до 6000 євро. Також митним органом складено картку №UA101020/2024/007653 відмови в прийнятті митної декларації. Мотивуючи рішення, митний орган зазначив, зокрема, наступне: "Митницею було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, за результатами цієї перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території країни. Таким чином, є підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов`язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар. Всупереч вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару. В графі 44 митної декларації №24UA101020037127U0 під кодом 3007 зазначено довідку про транспортні витрати від 22.10.2024 року, витрати при доставці автомобіля до кордону України згідно цієї довідки склали 300 євро. У зв`язку із відсутністю у митниці відомостей про місце укладання правочину купівлі-продажу товару митниця позбавлена можливості перевірити числові значення складової митної вартості витрат на транспортування. Всупереч вимогам ч.10 ст. 58 та п.6 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України товаросупровідні документи не містять інформації про те, що до ціни товару включена вартість його транспортування до кордону України, а також не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару. Також не надано витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість". Посилаючись на наведені мотиви, відповідач дійшов висновку, що методи 2 а і 2 б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в і 2 г в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД № UA205150/2024/6974 від 26.04.2024 такий, що був у використанні вантажний автомобіль марки MAN, модель TGL 8.180, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , загальна кількість місць, включаючи місце водія 3, призначений для перевезення вантажів по дорогах, загального користування, номер/модель двигуна невизначений, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 4580 см.куб., потужність двигуна 132 kW, вантажопідйомність 2450кг, маса в разі максимального навантаження 7490 кг, колісна формула - 4х2, тип кузова пластиковий фургон зі встановленим гідробортом, календарний рік виготовлення 2011, модельний рік виготовлення 2011, дата введення в експлуатацію 15.02.2011 року; 6000 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VI І Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації: Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, інформація щодо товарів, митне оформлення яких містяться в ціновій базі ЄАІС ДМСУ. Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є надуманими та ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14. Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна. Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті

1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15. Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу. У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей. У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Встановлено, що в якості підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митним органом зазначено наступне: - в АСМО "Інспектор" наявна інформація про схожі товари за вищою митною вартістю; - не подано документ про оплату оцінюваного товару; - не подано додаткові документи: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; - відсутні дані про місце укладання договору, тому відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У митній декларації № 24UA101020037127U0 фактурна вартість автомобіля - 1900 євро - відповідає ціні, визначеній договором купівлі-продажу від 18.10.2024, що доданий до декларації під кодом 0380. Сумніви відповідача щодо місця укладення договору купівлі-продажу від 18.10.2024 спростовуються наявними у договорі відомостями, де в розділі 10 зазначене місце укладання - Хоен-Зюлцен (Hohen-Sulzen, громада у Німеччині). Щодо відсутності у договорі валюти платежу варто зауважити наступне. На момент проведення консультацій та прийняття оскарженого рішення митний орган будь-яких зауважень щодо відсутності назви валюти в оригіналі договору, а також щодо змісту перекладу цього договору не висловлював. При цьому, пункт 9 договору купівлі-продажу від 18.10.2024 підтверджує, що позивач сплатив продавцю 1900 євро. До того ж, вказаний договір укладено у країні Євросоюзу, на території якого розрахунки здійснюються в євро (€), а тому за відсутності доказів протилежного, відсутні підстави вважати, що валютою вказаного договору є не євро. Посилання відповідача про відсутність у договорі таких істотних умов як способи, порядок і строки грошових або інших розрахунків та гарантії виконання сторонами зобов`язань з оплати; невизначення документів, за якими здійснюється оплата, передплата та за чий рахунок здійснюється оплата комісій банків; терміну дії договору, реквізитів сторін, повних поштових і платіжних реквізитів контрагентів договору, варто зауважити, що відсутні докази недійсності цього договору. У свою чергу, вказаний договір укладено в простій письмовій формі, містить дані про фізичних осіб, їх адреси, місце укладення, предмет угоди та його характеристики, засвідчення факту отримання-передачі товару/коштів, підписи сторін. Сторони самостійно на власний розсуд визначили умови для даного виду договору. Угода є разовою та не вимагає зазначення строку дії. Строк оплати товару взагалі ніяким чином не стосується визначення вартості товару за договором. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.10.2020 у справі №320/2455/19 дійшов висновку, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. При цьому, слід зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Крім того, як вже зазначено, пункт 9 договору купівлі-продажу від 18.10.2024 підтверджує, що позивач сплатив продавцю 1900 євро. Доводи відповідача про непідтвердження транспортних витрат спростовуються наданою позивачем довідкою від 22.10.2024 про вартість транспортних витрат з перегону спірного автомобіля від Hohen-Sulzen до кордону України, п/п Шегині в сумі 300 євро. При цьому, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14, у постанові від 07.05.2020 р. по справі № 400/2922/18. Відповідно до митної декларації № 24UA101020037127U0 транспортні витрати в сумі 300 євро включені в загальну митну вартість. З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд зауважує, що наявні у матеріалах справи документи достатні для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару та дозволяють визначити митну вартість товару за ціною договору, а доводи відповідача не свідчать про заниження такої вартості. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті. При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598). Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020. Коригуючи митну вартість товару, відповідач за основу взяв числове значення митної вартості іншого товару, що визначене в іншій митній декларації без порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару вартість якого врахована відповідачем, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості відповідачем. Разом з цим, у пункті 7 договору від 18.10.2024 вказано, що транспортний засіб має пошкодження двигуна та коробки передач, продаж без гарантій. Таким чином, суд вважає необґрунтованим визначення відповідачем митної вартості ввезеного позивачем товару виходячи із митної вартості товару, що зазначена позивачем. З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування рішення Житомирської митниці №UA101020/2024/000163/1 від 23.10.2024 про коригування митної вартості товару. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.