Постанова 4856 № 240/13720/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/13720/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 23 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування позову вказує, що проходив службу у відповідача, а у 2018 році військовою частиною подано повідомлення про самовільне залишення позивачем військової частини, незважаючи на наявність свідоцтва про хворобу та обов`язок військової частини звільнити ОСОБА_1 за станом здоров`я. Відповідно до змісту відповіді Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону від 04.06.2024 повідомлено, що кримінальне провадження №42020060360000168 від 25.06.2020 закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до п.144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення. Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу. Однак, на переконання позивача, відповідачем протиправно не поновлено його на військовій службі. Просить позов задовольнити. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі за №240/13720/24 відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням наступного. Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 18.12.2018 №263 позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину та не з`явився у строк на службу з відрядження 05.10.2018, а із 18.12.2018 йому призупинено нарахування грошового забезпечення. Наказом командира НОМЕР_2 окремого гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону (по особовому складу) від 21 лютого 2019 року №07-РС старшину ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я ) (а.с. 49). Встановлено, що наказом командувача ДШВ ЗСУ (по особовому складу ) від 26.06.2020 №39-РС (параграф 5 п. 19) старшині ОСОБА_1 призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ з 25 червня 2020 року відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.07.2020 (пункт 3) старшині ОСОБА_1 , колишньому старшому такелажнику такелажного відділення такелажного взводу, який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив військову частину 05 жовтня 2018 року, та якому призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ наказом командувача ДШВ ЗСУ (по особовому складу ) від 26.06.2020 №39-РС, призупинити строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключити зі всіх видів забезпечення з 25 червня 2020 року. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2024 №126 з 05.10.2018 позивачу призупинено всі види забезпечення та виключено зі всіх списків особового складу військової частини. Підстава: витяг з наказу №39-РС, витяг з ЄРДР від 25.06.2020 (а.с. 50) З матеріалів справи встановлено, що у відповідь на адвокатський запит, Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону надала відповідь від 04.06.2024 №62-1759вих.-24, у якій повідомила, що 08.10.2021 слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань було прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42020060360000168 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Станом на дату надання відповіді, постанова про закриття кримінального провадження № 42020060360000168 до Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону не надходила. Встановлено, що адвокат Годунов В.С. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 10.06.2024 у якій просив, зокрема, поновити ОСОБА_1 на службі та виплатити йому недоотримане грошове забезпечення за весь час необґрунтованого призупинення служби. Як зазначає у позові представник позивача, вказані у заяві дії відповідач не вчинив, а тому позивач звертається до суду за захистом порушених прав. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ). Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Частиною другою ст. 24 Закону №2232-XII визначено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення. Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу. З наведених норм слідує, що, у разі настання обставин які вказують, що військова служба була призупинена необґрунтовано, зокрема, у разі закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військовослужбовець має право на виплату недоотриманого грошового забезпечення. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260 (далі - Порядок № 260). Згідно з п.15 розділу І Порядку № 260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. За змістом наведеної норми, підставою для призупинення виплати грошового забезпечення військовослужбовцю є самовільне залишення військової частини або місця служби. Питання виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад врегульовано Розділом XXVIII Порядку № 260, відповідно до якого встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці (п.1 Розділу XXVIII Порядку № 260) Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України (п. 5 Розділу XXVIII Порядку № 260). Грошове забезпечення військовослужбовців під час перебування у розпорядженні підлягає перерахунку в разі набуття права на збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення (п.6 розділу XXVIII Порядку № 260). Судом першої інстанції встановлено, що сторонами визнається те, що наказом від 18.12.2018 № 263 позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину та не з`явився у строк на службу з відрядження 05.10.2018, а з 18.12.2018 йому призупинено нарахування грошового забезпечення. Наказом командира НОМЕР_2 окремого гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону (по особовому складу) від 21 лютого 2019 року № 07-РС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я). Встановлено, що наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.06.2020 № 39-РС (параграф 5 п. 19) позивачу призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 25 червня 2020 року, відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.07.2020 (пункт 3) позивачу, колишньому старшому такелажнику такелажного відділення такелажного взводу, який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив військову частину 05 жовтня 2018 року та якому призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.06.2020 №39-РС, призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення з 25 червня 2020 року (а.с.9). Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2024 № 126 (а.с.46), з 05.10.2018 ОСОБА_1 призупинено всі види забезпечення та виключено зі всіх списків особового складу військової частини на підставі витягу з наказу №39-РС та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.06.2020 № 42020060360000168. Таким чином, з 21.02.2019 позивача звільнено з військової служби, 26.06.2020 йому призупинено військову службу, 01.05.2024 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу. Відповідно до пп. 14-15 п. 116 Положення №1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: 14) якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі; 15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.06.2020 № 39-РС (параграф 5 п. 19) позивачу призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 25 червня 2020 року, відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.07.2020 (пункт 3) позивачу, колишньому старшому такелажнику такелажного відділення такелажного взводу, який перебуває у розпорядженні командира Відповідача, самовільно залишив військову частину 05 жовтня 2018 року та якому призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.06.2020 №39-РС, призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення з 25 червня 2020 року. Разом з цим старшим слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, 08 жовтня 2021 року прийнято постанову про закриття кримінального провадження №42020060360000168 від 25.06.2020 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (а.с. 87-88). Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідано до статті 12 ЗУ "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, позивачем не надано доказів повідомлення військової частини про його місцезнаходження. Доказів надсилання на адресу відповідача медичних документів, які свідчать про перебування у лікарні, позивачем також не надано. В обгрунтування доводів апеляційної скарги, позивач стверджує, що на момент спірних правовідносин він вже є звільненим з військової служби у Збройних Силах України, однак не був виключений зі списків особового складу у зв`язку з протиправністю дій відповідача. Колегія суддів вважає необгрунтованими такі доводи апелянта з урахуванням наступного. Відповідно до вимог пункту 14 Розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини. Отже, є обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що питання щодо поновлення військової служби у разі зупинення військової служби можливе лише після прибуття військовослужбовця до військової частини. Водночас, відповідно до матеріалів справи, позивач не зазначає про таке прибуття до Військової частини, а натомість доказами підтверджується, що з письмовими вимогами про поновлення позивача на службі звертався адвокат в його інтересах. Отже, позивачем не дотримано вимог, які є передумовою для продовження військової служби та дії контракту, а тому у відповідача не було підстав для продовження позивачу військової служби та дії контракту. Щодо доводів апелянта, що для осіб, які визнані непридатними для проходження служби за станом здоров`я, встановлюється інший спеціальний порядок звільнення та виключення зі списків особового складу військової частини, а саме шляхом направлення документів до відповідного ТЦК та СП, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до підпункту 2 пункту 24 розділу XII Інструкції після, зокрема, проведення огляду військово-лікарської комісії військовослужбовці із закладів охорони здоров`я прибувають непридатні до військової служби за станом здоров`я за висновком (постановою) військово-лікарської комісії на підставі особистих рапортів - безпосередньо до ТЦК та СП для взяття на військовий облік або виключення з військового обліку (крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарською комісією непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками поранень (контузій, травм або каліцтв), захворювань, одержаних під час виконання обов`язків військової служби, які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом або прийняття на військову службу за контрактом. Згідно з пунктом 26 розділу XII Інструкції у разі коли військовослужбовець внаслідок отриманого поранення (травми, контузії, каліцтва), хвороби фізично позбавлений можливості особисто подати рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я за висновком (постановою) військово-лікарської комісії чи про надання відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, такий рапорт за його рішенням може бути складений іншою особою, у тому числі представником закладу охорони здоров`я (установи). Такий рапорт засвідчується керівником закладу охорони здоров`я (установи). Отже, відповідно до наведених положень, якщо військовослужбовець фізично позбавлений можливості особисто подати рапорт про звільнення з військової служби, такий рапорт за його рішенням може бути складений іншою особою, у тому числі представником закладу охорони здоров`я та засвідченим керівником закладу охорони здоров`я (установи). Водночас, відповідно до матеріалів справи позивачем такі заходи не вживались. Доказів того, що позивач був фізично позбавлений можливості особисто подати рапорт, в матеріалах справи не міститься, відповідачу не надходили, позивачем дана обставина не спростована. Крім того, слід зазначити, що на момент звільнення позивача з військової служби була чинною Інструкція з організації обліку особового складу Збройних Сил України затверджена Наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333 (надалі Інструкція) що втратила чинність 25.11.2022 на підставі Наказу Міністерства оборони № 280 від 15.09.2022. Так, відповідно до пункту 1.27. розділу ІІІ Інструкції №333 військовослужбовці, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби (у тому числі з повторним медичним обстеженням через 6 або 12 місяців) унаслідок поранень, хвороб, на підставі висновків військово-лікарських комісій, закладами охорони здоров`я або військовими комісаріатами подаються до звільнення з військової служби в запас (відставку) відповідно до Положення. Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Відповідно до абзацу 2 пункту 240 Положення після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно. В матеріалах справи міститься Наказ командира НОМЕР_2 окремого гаубичного самохідно артилерійського дивізіону (по особовому складу) від 21 лютого 2019 року № 07- РС, яким позивача звільнено з військової служби на підставі свідоцтва про хворобу від 21.02.2019 за № 537, виданого ВЛК військової частини НОМЕР_3 . Таким чином, відповідно до матеріалів справи, відповідачем було виконано вимогу Положення про негайне звільнення озивача. В той час, як зазначає відповідач, висновок військово-лікарської комісії на який послається позивач, що було видано за словами останнього у 2018 році відповідачу не надходив. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів про його направлення позивачем відповідачу відповідно до вимог пункту 233 Положення. Отже, вищенаведені обставини спростовують твердження ОСОБА_1 про неможливість його прибуття до Військової частини за станом здоров`я. З урахуванням встановлених у справі обставин висновок суду першої інстанції, що позивачем не дотримано вимоги, які є передумовою для продовження військової служби та дії контракту, а тому у відповідача не було підстав для продовження позивачу військової служби та дії контракту є обгрунтованим. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права таким, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.