Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/23768/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23768/21 Суддя (судді) першої інстанції: Царікова Олена Василівна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Пенсійний фонд України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Пенсійний фонд України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 доплати (донарахування пенсії за період з 03.12.2019 по 31.05.2021) у розмірі 146 063,66 грн.; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 146 063,66 грн. - доплату за період з 03.12.2019 по 31.05.2021, яка виникла у зв`язку з переведенням ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 03.12.2019 (з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №640/3174/201. Позов обґрунтовано тим, що невиплата Головним управлінням Пенсійного фонду у м. Києві заборгованості з нарахованої пенсії, в порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2020 у справі №640/3174/20, є незаконною та протиправною. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 доплати (донарахування пенсії за період з 03.12.2019 по 31.05.2021) у розмірі 146 063,66 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 146 063,66 грн. - доплату за період з 03.12.2019 по 31.05.2021, яка виникла у зв`язку з переведенням ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 03.12.2019 (з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №640/3174/20). В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що виплата нарахованих позивачу коштів буде здійснено в порядку черговості після виділення коштів на цю мету. На думку апелянта, оскільки позивач звернувся з метою захисту свого порушеного права у зв`язку з невиконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №640/3174/20, тому слід застосувати норми статті 383 КАС України. У заяві позивачем наголошено на тому, що пенсійний фонд протиправно не виплатив заборгованість, яка утворилась під час переведення позивача на пенсію по Закону України «Про державну службу». Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу». Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2020 по справі №640/3174/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №313092/03 від 28.12.2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, за нормами Закону України «Про державну службу» з 03 грудня 2020 року на підставах і у порядку згідно чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.05.2021 за №13091-12045/К-02/8-2600/21 зазначено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2020 у справі № 640/3174/20 нарахована доплата пенсії за період з 03.12.2019 по 31.05.2021 в сумі 146 063,66 грн. Також у листі зазначено, що доплату на виконання рішення суду, винесеного на користь позивача, буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Таким чином, пенсійний орган зазначив, що покладені судом зобов`язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не довів ні суду, ні позивачу, що несплата боржником у повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена його недбалістю чи неналежним виконанням своїх обов`язків, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Так, Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу. Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Згідно з частиною другою статті 23 Бюджетного кодексу України бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. У силу вимог частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. У відповідності до підпунктів 4, 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел. Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством. Статтями 71, 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом. Кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом: надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. За приписами частини другої ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. У свою чергу, Кабінет Міністрів України з метою врегулювання питання погашення заборгованості, постановою від 03.09.2014 №440 затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною (надалі - Порядок №440). Згідно п. 20 Порядку №440 погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (надалі - Порядок №845). Відповідно до п. 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Таким чином, виплата заборгованості по пенсіях здійснюється за рахунок спеціальних бюджетних призначень в порядку черговості, яка складається в залежності від дати надходження рішення до боржника. При цьому, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Згідно з бюджетом Головного управління на відповідний рік за програмою КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» виділяються кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду в межах, передбачених на цю мету асигнувань у бюджеті Пенсійного фонду України з урахуванням черговості їх виконання. Як свідчать матеріали справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2020 по справі №640/3174/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №313092/03 від 28.12.2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, за нормами Закону України «Про державну службу» з 03 грудня 2020 року на підставах і у порядку згідно чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У свою чергу, відповідач не заперечує свого обов`язку щодо виплати суми заборгованості пенсії, яка виникла після перерахунку. При цьому, відповідач також вказує, що виплата буде здійснена в порядку черговості за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Відповідно до частини першої ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У силу вимог статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. У наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають виважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це, на думку Верховного суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи, що відповідач не надав доказів того, що з огляду на відсутність виділення коштів для виплати, виконання судового рішення є наразі неможливим через відсутність фінансування, так як інформація на підтвердження існування об`єктивно обґрунтованих обставин, що унеможливлюють виконання, а також відсутність доказів, що пенсійний орган здійснив все можливе, що від нього залежало на виконання рішення суду (включив нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставив безпосередню виплату пенсії у відповідну чергу), тому несплата боржником у повному обсязі перерахованої пенсії вказує про протиправність дій відповідача. Таким чином, колегія суддів приходить погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді Ю.К. Черпак І.В. Штульман