Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/19530/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19530/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Маєцька Н.Д., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Оксененка О.М., Черпака Ю.К., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Якісний Системний Сервіс 2020» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (далі по тексту - позивач, ТОВ «С.К.С») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач) в якому просило: - визнати противоправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України № 865332/38591109 від 31.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної від 16.03.2018 № 1004248; - зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №1004248 від 16.03.2018 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних датою її подання. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 року замінено відповідача у справі Державну фіскальну службу України на правонаступника Державну податкову службу України (далі по тексту - відповідач, ДПС України). Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року змінено найменування позивача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Якісний Системний Сервіс 2020» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Якісний Системний Сервіс 2020»). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ДПС України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційних скарг, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.03.2018 року ТОВ «С.К.С» було реалізовано товар на адресу ФОП ОСОБА_1 , з яким було укладено договір поставки. Згідно видаткових накладних № 3120028 від 12.03.2018 р., № 3160013 від 16.03.2018 р. та ТТН № РКS000080532 від 16.03.2018 р. товар було відвантажено покупцю. За правилом першої події, позивачем оформлено податкову накладну від 16.03.2018 №1004248 та направлено для реєстрації в Єдиний реєстр податкових накладних. Згідно квитанції від 28.03.2018 р., реєстрацію зазначеної ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено та зазначено про відсутність ліцензій, які засвідчують право на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами, стосовно товарів 2208, що відповідає вимогам пп. 2 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. 18.07.2018 року позивачем були подані письмові пояснення по зупиненій податковій накладній з наданням підтверджуючих документів по господарським операціям, а саме: договори, товарно транспортні накладні, видаткові накладні, виписки з банківського рахунку, сертифікати якості на товар. 31.07.2018 року Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було прийнято рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 865332/38591109, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ «С.К.С» від 16.03.2018 № 1004248, у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів, а саме розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. У графі додаткова інформація зазначено: «Надані документи, позначені як «платіжні», неможливо ідентифікувати/пошкоджено» (далі по тексту - оскаржуване рішення). 09.08.2018 року позивачем подано скаргу на вищезазначене рішення разом з поясненнями та копіями відповідних документів. 20.08.2018 року рішенням комісії з питань розгляду скарг ДФС України №25280/38591109/2, скаргу позивача було залишено без задоволення. Вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом безпідставно зупинено реєстрацію податкової накладної позивача та, як наслідок, протиправно прийнято оскаржуване рішення про відмову в їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по - ПК України). Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 201.16 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» № 117 від 21 лютого 2018 року, зокрема затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117), чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно з пунктом 5 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Відповідно до п.п.18-19 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Пунктами 23, 24 Порядку № 117 передбачено, що комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку: - щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу; - щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня. Комісія центрального рівня протягом семи робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів відповідно до пункту 15 цього Порядку, але не раніше отриманого рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі комісії регіонального рівня, може прийняти інше рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Прийняте комісією центрального рівня рішення реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу, а рішення Комісії регіонального рівня скасовується. Отже, саме комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної і лише після отримання такого рішення, комісія центрального рівня набуває повноважень щодо прийняття іншого рішення. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення № 865332/38591109 від 31.07.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «С.К.С» від 16.03.2018 №1004248 було прийнято комісією регіонального рівня - Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Державна фіскальна служба України, правонаступником якої є - Державна податкова служба України, не є належним відповідачем в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення № 865332/38591109 від 31.07.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «С.К.С» від 16.03.2018 №1004248 в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даному випадку, належним відповідачем у зазначеній частині позовних вимог є саме -Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України. Разом з тим, ані Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, ані Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України не є відповідачами у справі. Відповідно до частин 3, 4 статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. За приписами частини 7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями, щодо вирішення питань про залучення належного відповідача та/або співвідповідача у даній справі. Також, суд апеляційної інстанції не наділений на вказаній стадії повноваженнями щодо направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання щодо залучення належного відповідача та вирішення адміністративного позову відносно вказаного відповідача. Отже, враховуючи, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної відповідачем визначено Державну фіскальну службу України (Державну податкову службу України), тоді як оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням ДФС у Київській області, яке не є стороною у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про помилковість прийнятого судом першої інстанції рішення у вказаній частині та скасування його. Позовна вимога про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «С.К.С» від 16.03.2018 №1004248 є похідною вимогою від першої, оскільки вирішення питання про її задоволення залежить від правомірності чи протиправності оскаржуваного рішення ГУ ДФС у Київській області про відмову у реєстрації податкових накладних, а тому вона також не підлягає задоволенню, з огляду на чинність оскаржуваного рішення Комісії ГУ ДФС у Київській області про відмову у реєстрації податкових накладних. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов`язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред`явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 813/2950/16. Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини, що були помилково залишені поза увагою судом першої інстанції та мали своїм наслідком розгляд справи по суті без урахування належного суб`єктного складу сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.03.2023 у справі 640/26047/19. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, відповідно у задоволенні позову необхідно відмовити повністю. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Якісний Системний Сервіс 2020» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: О.М. Оксененко Ю.К. Черпак Повний текст виготовлено 22.04.2026 року