Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/12497/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/12497/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційних скарг Військової частини НОМЕР_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність і зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (надалі по тексту також - відповідач-1, ВЧ НОМЕР_2 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі по тексту також - відповідач-2, Адміністрація Держприкордонслужби), у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , поданого 19 вересня 2025 року, про переведення його на рівну або нижчу посаду до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) за станом здоров`я на підставі висновку ВЛК № 2658 від 27.05.2025 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 та Адміністрацію Державної прикордонної служби України розглянути рапорт ОСОБА_1 , поданого 19 вересня 2025 року, про переведення його на рівну або нижчу посаду до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) за станом здоров`я на підставі висновку ВЛК № 2658 від 27.05.2025 року у порядку, передбаченому Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, та у встановлений законом строк. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним 19.09.2025 поданий рапорт про переміщення до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) на рівну або нижчу посаду, у зв`язку з неможливістю виконувати бойові завдання та обмеженою придатністю до військової служби на підставі висновку військово-лікарської комісії №2658 від 27.05.2025. Проте такий протиправно не було розглянуто у порядок та строки, передбачені законодавством. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо розгляду ОСОБА_1 рапорта, поданого 19 вересня 2025 року, про переведення його на рівну або нижчу посаду до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) за станом здоров`я на підставі висновку ВЛК № 2658 від 27.05.2025; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 та Адміністрацію Державної прикордонної служби України розглянути рапорт імені ОСОБА_1 від 19.09.2025 по суті у порядку та строки, визначені законом, і прийняти обґрунтовані рішення. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 та Адміністрація Державної прикордонної служби України подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування наведеного Військова частина НОМЕР_1 звертається до обставин розгляду рапорту позивача від 02.06.2025, котрий стосувався переведенням за станом здоров`я, розглянутий у встановленому законом порядку; останнім посаду прийнято, заперечень чи інших зауважень ОСОБА_1 з приводу такого не висловлювалось. Натомість Адміністрація Державної прикордонної служби України просить відмовити у частині задоволених до відповідача-2 позовних вимог, адже ОСОБА_1 не є військовослужбовцем Адміністрації Держприкордонслужби та до них з вказаним рапортом не звертався. ОСОБА_1 не скористався правом подання відзиву на апеляційні скарги, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції, у червні 2025 ОСОБА_1 звернувся з рапортом, в якому просив переведення до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на рівну або нижчу посаду у зв`язку з неможливістю виконувати бойові завдання та обмеженою придатністю до військової служби на підставі висновку військово-лікарської комісії від 27.05.2025 за №2658. Листом НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України повідомлено про прийняття на засіданні атестаційної комісії від 23.06.2025 рішення розглянути питання щодо призначення в п`яту прикордонну комендатуру швидкого реагування (з місцем дисклокації АДРЕСА_2 ). 19.09.2025 позивач звернувся рапортом з проханням перевести до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на рівну або нижчу посаду у зв`язку з неможливістю виконувати бойові завдання та обмеженою придатністю до військової служби на підставі вказаного вище висновку ВЛК. За відсутністю відповіді, звернувся із цим позовом до суду. Оскільки апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) розглядає справу в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку про наступне. У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в силу вимог статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Порядок проходження громадянами України (надалі по тексту також - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період врегульовано "Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України", затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 за №1115/2009 (надалі по тексту також - Положення №1115/2009) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Військовослужбовці призначаються на посади, звільняються з посад та зараховуються у розпорядження прямими начальниками, яким надано право видавати накази по особовому складу відповідно до номенклатури посад, що затверджується наказом Міністерства внутрішніх справ України (пункт 88 Положення №1115/2009). Відповідно до пункту 89 Положення №1115/2009, призначення військовослужбовців на посади, звільнення з посад та зарахування їх у розпорядження здійснюється: 1) осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу: на посади в органах Держприкордонслужби - наказом начальника цього органу; на посади у структурних підрозділах регіонального управління та в разі переміщення військовослужбовця з одного органу Держприкордонслужби до іншого, якщо ці органи підпорядковані регіональному управлінню, - наказом начальника регіонального управління; в інших випадках - наказом Адміністрації Держприкордонслужби; 2) осіб офіцерського складу: на посади в органах Держприкордонслужби, за якими передбачено граничне військове звання до майора (капітана 3 рангу) включно, - наказом начальника відповідного органу Держприкордонслужби; на посади у структурних підрозділах регіонального управління та підпорядкованих йому органах Держприкордонслужби, вищому військовому навчальному закладі Держприкордонслужби, за якими передбачено граничне військове звання до підполковника (капітана 2 рангу) включно, - наказом відповідно начальника регіонального управління, ректора вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби; на посади у розвідувальному органі Адміністрації Держприкордонслужби, за якими передбачено граничне військове звання до полковника (капітана 1 рангу) включно, крім посад заступників керівника цього розвідувального органу, призначення на які здійснюється Президентом України або Головою Державної прикордонної служби України, - наказом керівника цього розвідувального органу; в інших випадках - наказом Голови Державної прикордонної служби України. Так, за абзацом другим підпункту 6 пункту 93 Положення №1115/2009, призначення військовослужбовців на посади здійснюється на нижчі посади, зокрема, за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії - за згодою чи на особисте прохання військовослужбовця. У силу вимог пункту 104 Положення №1115/2009 призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється на підставах, передбачених абзацами другим - п`ятим та сьомим - десятим підпункту 6 пункту 93 цього Положення - прямими начальниками, у межах наданих їм прав щодо призначення на посади. Призначення військовослужбовця на рівну посаду, а в разі відсутності такої посади - на нижчу посаду в іншу місцевість за станом здоров`я його або членів його сім`ї, які проживають разом із ним, здійснюється начальником органу Держприкордонслужби в межах повноважень за зверненням віськовослужбовця за наявності відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії, а таке призначення військовослужбовця, викликане потребою у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та проживають у місцевості, в яку планується переміщення військовослужбовця, здійснюється на підставі клопотання військовослужбовця за наявності документів, які це підтверджують (пункт 124 Положення №1115/2009). Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 за №548-XIV, котрий зокрема поширюється на військовослужбовців Державної прикордонної служби України, визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (пункт 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України). Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, наказом Міністерства оборони від 06.08.2024 за №531 затверджено "Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України" (надалі по тексту також - Порядок №531), котрий визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту. З питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника) (пункт 2 розділу І Порядку №531). Відповідно до пунктів 1-2 розділу ІІІ Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку. Згідно пункту 3 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. За вимогами, встановленим пунктами 4-5 розділу ІІІ Порядку №531 якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу (пункт 8 розділу ІІІ Порядку №531). Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту. Сторонами не заперечується обставина проходження позивачем військової служби в органах Державної прикордонної служби, а станом на дату виникнення спірних правовідносин - у НОМЕР_4 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, що засвідчується наказом від 14.02.2023 за №8-ОС (а.с.70). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу прикордонної служби протитанкових засобів НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону із рапортом про переведення до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на рівну або нижчу посаду у зв`язку з неможливістю виконувати бойові завдання та обмеженою придатністю до військової служби на підставі висновку військово-лікарської комісії від 27.05.2025 за №2658 (зареєстроване за №22.10/04187/25-Вн від 03.06.2025) (а.с.104). Листом НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.09.2025 за №08/70115/25-Вн повідомлено, що за результатами розгляду коментованого рапорту на засіданні атестаційної комісії від 23.06.2025 прийняте рішення "розглянути питання щодо призначення в п`яту прикордонну комендатуру швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ") (а.с.14). Із коментованим листом позивач ознайомлений під підпис 09.09.2025. Надалі позивач повторно 19.09.2025 звернувся із рапортом, у якому викладено тотожну прохальну частину (а.с.15). Виходячи із сукупності наявних у матеріалах справи, а також долучених Військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону Держприкордонслужби) до апеляційної скарги письмових доказів, колегія суддів доходить висновку, що уповноваженою особою відповідач-1, до компетенції якої належить розгляд рапорту про переведення на рівну або нижчу посаду, датованого 19.09.2025, жодного рішення по суті коментованого рапорту щодо відмови в задоволенні або задоволення наведеного в ньому питання прийнято не було, а також іншої відповіді не надано. Так, згідно витягу з протоколу №6 від 23.06.2025 (а.с.98) атестаційною комісією НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону за наслідком розгляду рапорту військовослужбовця від 03.06.2025 за №22.10/04187/25-Вн щодо переміщення до НОМЕР_3 прикордонного загону Держприкордонслужби висновку військово-лікарської комісії прийнято рішення "розглянути питання щодо призначення в п`яту прикордонну комендатуру швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) (а.с.98). Натомість розглянувши службову записку коменданта п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування від 15.07.2025 за №22.15/52444/25-Вн (а.с.100) щодо призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - водія-заправника відділення тилового забезпечення п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), атестаційна комісія вирішила клопотати про призначення на вказану посаду (протокол №9 від 15.07.2025) (а.с.99). Наказом начальника НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби від 16.07.2025 за №853-ОС ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - водія-заправника відділення тилового забезпечення п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія третього протитанкового відділення відділу прикордонної служби (тип С) протитанкових засобів (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ), згідно з пунктом 310 Положення (на нижчу посаду) (а.с.93). В той же час доводи військової частини про погодження ОСОБА_1 із відповідною посадою, її прийняття, що засвідчується відповідним рапортом, а також врахування стану здоров`я, відображеному у висновку військово-лікарської комісії, не спростовують фактичного не розгляду рапорту від 19.09.2025. До того ж відповідачем-2 не заперечуються обставини доведення позивача його до відома у встановленому законом порядку осіб, уповноважених на розгляд такого. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 , поданого 19.09.2025, про переведення його на рівну або нижчу посаду до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії від 27.05.2025 за №2658. Натомість слід уважати передчасними висновки, тотожно за змістом сформовані стосовно Адміністрації Державної прикордонної служби України, адже у матеріалах справи відсутні відомості, котрі б свідчили про звернення ОСОБА_1 із коментованим рапортом безпосередньо до відповідача-2. Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України). За пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України). Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Адміністрації прикордонної служби України підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення через неповне з`ясування обставин справи, котре слугувало формуванню помилкового висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача-2 розглянути рапорт позивача, підлягає зміні у цій частині. В решті суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, та з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак підстави для його скасування чи зміни у цій частині відсутні. Натомість наведені в апеляційній скарзі скарги Військової частини НОМЕР_2 мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення. За пунктами 2, 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 КАС України). Перерозподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України). При вирішенні питання щодо перерозподілу судових витрат колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору. Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність і зобов`язання вчинити дії, - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність і зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі №580/12497/25, - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у такій редакції: "Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) розглянути рапорт імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) від 19.09.2025 по суті у порядку та строки, визначені законом, і прийняти обґрунтоване рішення.". У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Чуприна О.В. Суддя Попова О.Г. Суддя Говорун О.В.