Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/17411/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2026 р. Справа № 520/17411/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 р. (ухвалене суддею Бідонько А.В.) по справі № 520/17411/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (в подальшому СТОВ «Мрія»), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.п. 2-8 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з березня по травень 2025 року в сумі 94939,53 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 р. позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 р. та прийняти судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Земельного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що СТОВ «Мрія» зареєстроване як юридична особа та знаходиться за адресою: с. Глушківка, Куп`янській район, Харківська область та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також є суб`єктом господарювання, який відшкодовує витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку. Рішенням зборів СТОВ «Мрія» від 10.10.2024 р. зупинено діяльність СТОВ «Мрія», у зв`язку з введенням воєнного стану. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на поштову адресу відповідача направлено рекомендованими листами розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з березня по травень 2025 року, призначених особам, які були на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме, працівникам підприємства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується розрахунками, листами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, списками рекомендованих відправлень, рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, копії яких знаходяться в матеріалах справи. У зв`язку з несплатою СТОВ «Мрія» нарахованої суми, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з березня 2025 року по травень 2025 року, загальним розміром 94939,53 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на час розгляду справи заборгованість не сплачена. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.п 1, 2 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади. Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком. Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (в подальшому Інструкція № 21-1), згідно із пунктом 1.2 якої Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Пунктом 2.1.1 Інструкції № 21-1 визначено страхувальників, якими, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Згідно з пунктом 6.1 Інструкції № 21-1, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 6.4 Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. Пунктом 6.7 Інструкції № 21-1встанволено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць. Відповідно до пункту 6.8 зазначеної Інструкції, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що відповідач є страхувальником та має обов`язок вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах - до набуття права на пенсію за віком. Підставою для відшкодування підприємством органам пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період. Відповідно, у разі невиконання обов`язку страхувальником відшкодувати вказані витрати, орган Пенсійного фонду має право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. На підтвердження позовних вимог позивачем надані копії розрахунків сум заборгованості витрат на виплату та доставку пенсій з підтвердженнями направлення їх відповідачу, загальний розмір заборгованості СТОВ «Мрія» перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з березня 2025 року по травень 2025 року становить 94939,53 грн. Вказана заборгованість відповідачем на час розгляду справи не сплачена, що є підставою для стягнення її в судовому порядку. Із врахуванням вищевказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Доводи апелянта, що СТОВ «Мрія» не здійснює свою господарську діяльність та не може відшкодовувати витрати на доставку пільгових пенсій, суд апеляційної інстанції вважає помилковими з наступних підстав. Витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій підлягають відшкодуванню підприємством відповідно до закону, і таке відшкодування є обов`язком підприємства. Торгово-промислова палата України у своєму листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 підтвердила, що воєнна агресія російської федерації та наслідки воєнного стану є форс-мажорними обставинами в розумінні загальних норм цивільного права (Цивільного кодексу), зокрема для певних зобов`язань. Проте форс-мажорне підтвердження Торгово-промислової палати України не звільняє підприємство від обов`язку законодавчо встановлених соціальних виплат. Окупація або воєнні дії не звільняють від зобов`язань, якщо вони прямо не припинені або не призупинені спеціальними нормами. Витрати на виплату та доставку пільгових пенсій підлягають відшкодуванню підприємством у силу прямої вказівки закону та не залежать від факту здійснення ним господарської діяльності на момент виникнення або реалізації відповідного обов`язку. Обов`язок підприємства з відшкодування таких витрат має публічно-правовий характер і виникає не з факту поточної господарської діяльності, а з самого факту використання праці працівників, які набули право на пенсію на пільгових умовах, та з наявності правового зв`язку між підприємством і відповідними пенсійними виплатами. Таким чином, вказаний обов`язок є законодавчо встановленим і не може бути поставлений у залежність від фінансового стану підприємства, його економічної активності, фактичного функціонування або припинення виробничої діяльності. Саме по собі припинення або призупинення господарської діяльності підприємства, його перебування у складному фінансовому становищі, відсутність доходів чи виробничих процесів не змінює правової природи обов`язку з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій і не звільняє підприємство від виконання такого обов`язку, оскільки закон не передбачає жодних винятків чи умов, за яких відповідні витрати не підлягали б відшкодуванню. Покладення на роботодавців обов`язку з відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій є формою реалізації принципу соціальної відповідальності суб`єктів господарювання та спрямоване на забезпечення стабільності фінансування пенсійної системи. Звільнення підприємства від такого обов`язку у зв`язку з припиненням або призупиненням його господарської діяльності суперечило б принципам правової визначеності та рівності всіх суб`єктів перед законом. Тобто, відсутність фактичної господарської діяльності підприємства не може розцінюватися як підстава для звільнення від обов`язку з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а тому не може розцінюватися як підстава для звільнення від відповідного обов`язку. Знаходження підприємства на окупованій території або підтвердження форс-мажору ТПП не змінює його обов`язок щодо відшкодування фактичних витрат, поки ці зобов`язання не припинені або не скасовані окремими нормативними актами чи судовим рішенням. Форс-мажор може мати значення лише в контексті відповідальності за порушення строків або накладання санкцій, але не автоматично звільняє від самого зобов`язання, якщо відповідне законодавство цього не передбачає прямо. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 24.02.2026 р. у справі № 420/156/24. Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 р. по справі № 520/17411/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич