Постанова 4809 № 404/198/24

ПОСТАНОВА Іменем України 18 лютого 2026 року м. Кропивницький справа № 404/198/24 провадження № 22-ц/4809/67/26 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач) суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А. з участю секретаря: Зайченко В.К. позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», інтереси якого представляє адвокат Рудницький Ю.І. відповідач: ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Іванова І.А. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 березня 2025 року, у складі головуючого судді Варакіної Н.Б. у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В : У січні 2024 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 28.12.2022 ОСОБА_1 уклала із АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії № 6313477558. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язалася в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації. Відповідач умови договору не виконувала належним чином, а тому позивач просив стягнути із відповідача на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 6313477558 в розмірі 151 306,22 грн та понесені судові витрати. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 березня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631284171 у розмірі 151 306,22 грн та 2684,00 грн судового збору. Не погодившись із вказаним рішенням суду відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідачка посилається на те, що позивачем не доведено належними доказами на яких саме умовах було укладено кредитний договір, зокрема не підтверджено можливість та порядок самостійної зміни банком розміру кредитного ліміту, умови пільгового періоду користування коштами, процентна ставка ,розмір комісії, права та обов?язків клієнта і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь яким із грошових зобов?язань та їх розміри і порядок нарахування. Зазначає, що підписні нею оферта та паспорт споживчого кредиту не підтверджують факт укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на доведеність позивачем позовних вимог про порушення кредитних зобов?язань ОСОБА_1 .. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 28.12.2022 ОСОБА_1 уклала із АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії № 6313477558. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувалася в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Встановлено, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування банку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022. Встановлено, що ОСОБА_1 (позичальник) своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі - 151 306,22 грн , що підтверджується розрахунком (а.с.9). З кредитного договору вбачається, що між АТ «Альфа Банк» (АТ «Сенс Банк») та відповідачкою були узгоджені сума кредиту, річна відсоткова ставка, строк внесення платежів, умови повернення кредиту. Таким чином відповідачка була ознайомлена із умовами кредитування у банку, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору. Встановлено, що під час укладення правочину сторонами було погоджено його умови,який був підписаний власноруч позичальником, що вона і не заперечує. Відповідачка у свою чергу не оскаржувала кредитний договір й не порушувала питання про розірвання кредитного договору, тривалий час виконувала умови кредитного договору, сплачувала кредитні кошти, що підтверджується випискою по кредитному рахунку (а.с. 10-14). Згідно ст..ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Стаття 1055 ЦК України, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. У чч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Колегія суддів вважає необгрутнованими посилання відповідачки про недоведеність позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 підписала кредитний договір, погодившись із його умовами, користувалася кредитними коштами, але вчасно не повернула кредитні кошти, внаслідок чого виникла заборгованість. Встановлено, що позивач звертався до ОСОБА_1 із досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов?язань, але кредитна заборгованість не була погашена. Безпідставними є посилання відповідачки на те, що підписання нею документів, а саме оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, заяву приєднання до публічного договору та паспорту споживчого кредиту, оскільки ці документи не можуть визнаватися належними та допустимими доказами. Колегія суддів вважає, що підписання відповідачем оферти та акцепту на отримання кредиту підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема підтверджують отримання пропозиції укласти договір (оферту) та прийняття (акцепт) запропонованої пропозиції позичальником. Відповідачка у свою чергу не оскаржувала кредитний договір й не порушувала питання про його розірвання. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.Л. Дуковський Судді Л.М. Дьомич О.А. Письменний