Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/8598/24

14.04.26 22-ц/812/731/26 Провадження № 22-ц/812/731/26 ПОСТАНОВА Іменем України 14 квітня 2026 року м. Миколаїв справа № 490/8598/24 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення сплаченої комісії за управління кредитом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 13 січня 2026 року під головуванням судді Черенкової Н.П., повне судове рішення складено цього ж дня, У С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит -Капітал») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначав, що 25 січня 2022 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №98620269000, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 150500 грн 00 коп. на умовах визначених договором, а позичальник зобов`язався сплати кредит, та інші платежі, що визначені договором. Право вимоги за вказаним договором відповідно до укладеного договору факторингу між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від 16 квітня 2024 року № 268, перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». За твердженням позивача, відповідач умови кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим за договором №98620269000 від 25 січня 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 195130 грн 00 коп., з яких 101325 грн 00 коп. заборгованість по тілу кредиту, 93805 грн 00 коп. заборгованість за комісією, яку позивач просив стягнути. Також позивач просив стягнути з відповідача відшкодування сплаченого судового збору та 5000 грн витрат на правову допомогу. У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 адвокат Пугаченко С.Ю. - вказував, що умови кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за послуги банку щомісячно є нікчемними, оскільки такі послуги банку повинні надаватися безоплатно. З огляду на викладене вважає, що заборгованість за комісією не підлягає стягненню. 26 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву, в обґрунтування якого зазначав, що пунктом 3.11 кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку комісію відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Згідно із додатком № 1 до договору № 98620269000 від 25.01.2022 року щомісячна комісія за управління кредитом становить 3% від суми кредиту та включається до суми ануїтентного платежу. Разом із тим, посилаючись на приписи Закону України «Про споживче кредитування» та висновки Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, ОСОБА_1 зазначає, що відсутність законодавчої заборони встановлення комісії за управління кредитом не може бути підставою для встановлення умов договору, які є явно несправедливими, оскільки сплата комісії «за управління кредитом» в розмірі більшому, ніж тіло кредиту, розмірі, яка сплачується щомісячно, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Пункт договору «за управління кредитом» відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором. Без опису в чому полягає надана послуга, вказана умова, є несправедливою та такаю, що всупереч принципу добросовісності мас істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надав суду доказів наявності, переліку послуг по управлінню кредитом і погодження їх зі споживачем, у зв`язку з чим, положення додатку №1 та графік платежів до Договору в частині встановлення щомісячної комісії за управління кредитом в розмірі 3% від суми кредиту, є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Як вказав ОСОБА_1 , за період дії Договору з 25.01.2022 року по 16.04.2024 року ним внесено платежів на загальну суму 75772,00 грн, з яких 49175,00 грн. - на погашення заборгованості за тілом кредиту, відповідно 26597,00 грн на погашення щомісячної комісії за управління кредитом. З огляду на викладене, оскільки нікчемна умова правочину є недійсною в силу закону з моменту його укладання, позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на його користь сплачену комісію у сумі 26597 грн 00 коп. Також ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн. Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. - надав відповідь на відзив, в якій вважав викладені у відзиві на позовну заяву аргументи такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання за кредитним договором. Так, ОСОБА_1 погодився на сплату комісії з врахуванням змісту кредитного договору, а відтак умови кредитного договору в частині комісії неможливо вважати такими, що не передбачені договором та не є погоджені сторонами. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2025 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення сплаченої комісії за управління кредитом. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №98620269000 від 25 січня 2022 року в сумі 195 130 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 2422 грн 40 коп. судового збору та 5000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за наданим кредитом, що підлягає стягненню. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що нарахування комісії за обслуговування кредиту є правомірним та таким, що погоджено сторонами правочину та не суперечать нормам Закону України «Про споживче кредитування» та ЦК України, а тому вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими. Також суд вважав, що позивачем підтверджено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн 00 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення суду в частині стягнення заборгованості за комісією та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії. Також просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт зазначав, що позивач не зазначив та матеріали справи не містять доказів наявності переліку послуг, за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, та їх погодження з ним при укладанні оспорюваного кредитного договору, а відтак умови кредитного договору щодо обов`язку сплачувати комісію є нікчемними, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19. При цьому зазначав, що до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку позивач має отримувати безоплатно згідно з ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Вказує, що висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19, від 13 березня 2023 року у справі № 707/782/22, на які посилається суд в оскаржуваному рішенні, не є подібними до обставин цієї справи, а відтак не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі. Зазначаючи про свободу договору, судом не враховано, що згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятої 09.04.1985 року № 39/248. З огляду на викладене апелянт вважає, що суд не встановив всіх обставин та вибірково на користь позивача дослідив докази, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. - просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що аргументи апелянта у скарзі не відповідають дійсності, оскільки не спростовують факту щодо укладення кредитного договору та визнання ним заборгованості, а також умов, на яких було здійснено кредитування, в тому числі сплату комісії. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Пугаченко С.Ю. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги. Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, від позивача надійшла заява, у якій ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило розглянути справу без участі їх представника, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав. Судом встановлено, що 25 січня 2022 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №98620269000, відповідно до якого Банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, підписуючи цей Договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com/ua/personal/credits. та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» №105, 09.06.2017 р. (із усіма змінами та доповненнями). Банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил (п.2.1. Договору). Згідно п. 3.1.Договору сума кредиту за Договором становить 150 500,00 гривень. Кредит надається Позичальнику без застави. Надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання Договору. (п.3.2 Договору). Згідно п. 3.3.Договору, кредит надається Позичальнику для особистих потреб, а саме: - в сумі 150 000,00 (Сто п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.) гривень на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_1 , відкритий у Банку, до якого випущено платіжну картку. Умови відкриття поточного рахунку, до якого випускається платіжна картка, та випуску платіжної картки обумовлюється в окремому договорі, що укладається між Банком та Позичальником; - в сумі 500,00 (П`ятсот грн. 00 коп.) гривень на оплату страхового платежу відповідно до умов Договору добровільного страхування Позичальника, укладеного 25.01.2022 з ПрАТ "СК "КАРДІФ", ідентифікаційний код юридичної особи ідентифікаційний номер за ДРФО 34538696, шляхом перерахування з позичкового рахунку Позичальника на рахунок страхової компанії ПрАТ "СК "КАРДІФ" № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «УКРСИББАНК».. Відповідно до 3.5. Договору позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у Додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 25.01.2027 року. Розмір ануїтетного платежу становить 7024 грн. Розмір першого ануїтетного платежу може відрізнятись від розміру наступних платежів, розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятись від розміру попередніх (п.3.6. Договору). Ануїтетний платіж повинен сплачуватись щомісячно до 25 числа (включно) кожного місяця (п.3.7. Договору). Згідно п.3.8. Договору процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 0.00001 % річних. Відповідно до п.3.9. Договору за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001 % річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у Договорі, і зараховуються до моменту погашення такої заборгованості. Крім того, сторонами погоджено графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за управління кредитом. До позовної заяви долучено також Паспорт споживчого кредиту від 25.01.2022 року, підписаний відповідачем ОСОБА_1 , в якому сторонами погоджено умови щодо сплати суми кредиту, відсотків та комісії. З виписки по рахунку клієнта ОСОБА_1 за Кредитним договором №98620269000 вбачається, що 25.01.2022 року на рахунок ОСОБА_1 , на виконання договору, надійшли кредитні кошти в сумі 150 500,00 гривень. Вказаний факт відповідач не заперечував. За такого суд першої інстанції правильно встановив, що АТ «УКРСИББАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору. З виписки по рахунку клієнта ОСОБА_1 за Кредитним договором №98620269000 слідує, що у період з 25.01.2022 року по 16.04.2024 року здійснювалось часткове погашення кредитної заборгованості (а.с. 33-43). За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим утворилась заборгованість. Судом також встановлено, що 16 квітня 2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір факторингу №268, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №98620269000 від 25.01.2022 року. Згідно Акту прийому-передачі Права Вимоги від 16.04.2024 року до Договору Факторингу №268 від 16.04.2024 року, складеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АТ «УКРСИББАНК», Клієнт передає (відступає) Фактору права вимоги, а Фактор приймає права вимоги в обсязі та на умовах, визначених Договором та Реєстром Боржників від 16.04.2024 р, що є додатком до Договору Факторингу №268 від 16.04.2024 р. Згідно з Витягом з Реєстру Боржників до Договору факторингу №268 від 16.04.2024 року, підписаного уповноваженими представниками ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АТ «УКРСИББАНК», до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №98620269000 від 25.01.2022 року (порядковий номер 1069) на загальну суму заборгованості 195130,00 грн, з яких: 101325,00 грн - заборгованість за основним боргом; 0,00 грн - заборгованість за процентами; 93805,00 грн - заборгованість за комісіями. 16.04.2024 року на виконання вказаних умов договору факторингу, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило плату АТ «УКРСИББАНК» за відступлення прав вимоги, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 1247. За такого, відповідно до ст. 514, 1077, 1078 ЦК України судом правильно встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» має право заявляти вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за укладеним ним із АТ «УКРСИББАНК» Кредитним договором №98620269000 від 25.01.2022 року. 12.09.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачу досудову вимогу за Вих. №Г2628, що підтверджується списком №4 згрупованих відправлень та службовим чеком АТ «Укрпошта». Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за укладеним ним із АТ «УКРСИББАНК» Кредитним договором станом на дату подання позову вона становить 195 130,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 101 325,00 грн; заборгованість за комісією 93 805,00 грн. Задовольняючи позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у повному обсязі та відмовляючи у задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що нарахування комісії є правомірним та таким, що погоджено сторонами правочину та не суперечать нормам Закону України «Про споживче кредитування» і ЦК України. Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України "Про споживче кредитування", який набув чинності 10 червня 2017 року. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Водночас Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". У справі, яка переоглядається в апеляційному порядку, встановлено, що умовами укладеного ОСОБА_1 із АТ «УКРСИББАНК» кредитного договору передбачена щомісячна комісія за управління кредитом в розмірі 3 % від суми кредиту, яка включається до суми ануїтетного платежу (7024 грн щомісячно) та становить 4 515 грн щомісячно (Додаток № 1 до кредитного договору, розділ "Комісії", Графік платежів, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за Договором) (а.с. 21-23). При цьому в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, що надаються позичальнику, та за які банк встановив щомісячну комісію за управління кредиту. Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору у розділі "Комісії" додатку № 1 до договору від 25 січня 2022 року № 98620269000 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за управління кредитом - є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). При цьому колегія суддів констатує, що умови кредитного договору, а саме положення розділу "Комісії" додатку № 1 до кредитного договору, який є невід`ємною частиною кредитного договору та яким визначено щомісячну сплату комісії за управління кредитом, є нікчемним у силу вимог закону, а тому банк не мав підстав для нарахування щомісячної комісії за управління кредитом, і в цій частині загальна сума заборгованості ОСОБА_1 підлягає зменшенню на суму комісії 93 805 грн. Відповідно до статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. З огляду на вищевикладені вимоги закону та враховуючи, що кредитний договір від 25 січня 2022 року № 98620269000 у частині встановлення комісії за управління кредитом є нікчемним, позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 101 325 грн 00 коп. Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Відповідно до наданого ОСОБА_1 розрахунку, який ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не оспорювало, за період з 25.01.2022 року по 16.04.2024 року ним було внесено платежів на загальну суму 75 772,00 грн, з яких 49 175,00 грн. - на погашення заборгованості за тілом кредиту, відповідно 26 597,00 грн. - на погашення щомісячної комісії за управління кредитом. З огляду на викладене, враховуючи що, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 216 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог зустрічного позову ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на його користь сплаченої ним на погашення щомісячної комісії за управління кредитом суми в розмірі 26 597,00 грн., а тому він підлягає задоволенню. Отже апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Приписами частини дванадцятої статті 265 ЦПК України встановлено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. Таким чином колегія суддів вважає за необхідне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами. Отже остаточно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №98620269000 від 25 січня 2022 року в сумі 74 728 грн 00 коп Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про задоволення первісного позову у повному обсязі та про відмову у задоволенні зустрічного позову, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення: в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цього позову; в частині вирішення позовних вимог первісного позову про стягнення комісії - підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог; в частині розміру кредитної заборгованості, що підлягає стягненню зі ОСОБА_1 - підлягає зміні. Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України встановлено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За такого також підлягає зміні рішення суду в частині розміру судових витрат, що підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь позивача, підлягає зміні. Отже зі ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (52%) підлягає стягненню 1259 грн. 65 коп. судового збору за позовну заяву та 2 600 грн 00 коп. витрат на правову допомогу. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 3 633 грн 60 коп.. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-V «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України). Велика Палата у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 також вказувала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України…Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Разом із тим, при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Такий же правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Крім того, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на правову допомогу (постанова Верховного Суду від 04.06.2025 року у справі № 490/1923/23). Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції апеляційний суд виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представництво ОСОБА_1 здійснював адвокат Пугаченко С.Ю. на підставі ордеру серії ВЕ № 11136026 та договору про надання правової допомоги від 29 жовтня 2024 року (а.с. 173,175, 176). При подачі відзиву на позовну заяву представник ОСОБА_1 адвокат Пугаченко С.Ю., вказав, що відповідач очікує понести витрати у зв`язку з розглядом справи 35000 грн., докази понесення яких будуть надані в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представником ОСОБА_1 адвокатом Пугаченко С.Ю. - через систему «Електронний суд» 15 жовтня 2025 року було надано: акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з описом послуг та їх вартості на загальну суму 40000 грн 00 коп., а саме: ознайомлення з матеріалами справи в суді, вивчення позовної заяви, системний аналіз кредитного договору, додатків до договорів, виписок з рахунків 3 год. 7500 грн., усна консультація щодо роз`яснення юридичних наслідків розгляду судом позовної заяви про стягнення заборгованості, види та зміст заяв з процесуальних питань та заяв по суті справи, роз`яснення порядку набрання рішенням законної сили, його виконання, аналіз законодавства, що регулює правовідносини між сторонами, аналіз судової практики, консультування щодо обґрунтування правової позиції клієнта, узгодження правової позиції, збір доказів 4 год. 100000 грн., складання зустрічного позову про стягнення сплаченої комісії за управління кредитом, виготовлення зустрічного позову з додатками відповідно до кількості сторін у справі 2 год. 5000 грн, гонорар за представництво клієнта в Центральному районному суді м. Миколаєва 15000 грн., та квитанція до прибуткового касового ордера № 1-37/24 від 28 листопада 2024 року . У додаткових поясненнях від 05 травня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заперечувало щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 , оскільки обсяг виконаних представником відповідача робіт не співмірний із сумою стягнення. Враховуючи критерії реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, з огляду на категорію справи, яка не є складною, характер виконаної адвокатом роботи в суді першої інстанції, наявність заперечень позивача щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу відповідача із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт та що обумовлений ОСОБА_1 і адвокатом Пугаченком О.С. розмір «гонорару» за надану правову допомогу у суді перешої інстанції не є безумовною підставою для їх стягнення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача до 8000 грн. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді першої інстанції, стягнувши з ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на користь ОСОБА_1 8000 грн. таких судових витрат. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цього позову. Рішення суду в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення комісії скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. Рішення суду в частині розміру кредитної заборгованості, а також судових витрат, що підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», змінити. Провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №98620269000 від 25 січня 2022 року в сумі 74 728 грн 00 коп. (сімдесят чотири тисячі сімсот двадцять вісім гривень). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1259 грн. 65 коп. (одна тисяча двісті п`ятдесят дев`ять гривень шістдесят п`ять копійок) судового збору за позовну заяву та 2 600 грн 00 коп. (дві тисячі шістсот гривень) витрат на правову допомогу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 8 000 грн 00 коп. (вісім тисяч гривень) витрат на правову допомогу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 3 633 грн 60 коп. (три тисячі шістсот тридцять три гривні шістдесят копійок). Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного судового рішення в порядку і випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді: Т.В. Серебрякова Н.О. Тищук Повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року