Постанова Харківський апеляційний суд № 625/392/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 625/392/25 Головуючий суддя І інстанції Скляренко М. О. Провадження № 33/818/587/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю. Категорія: Порушення права на інформацію та права на звернення ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Коломацького районного суду Харківської області від 01.12.2025 року щодо ОСОБА_2 ,- У С Т А Н О В И В: Оскаржуваною постановою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ознаками двох адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.5 ст. 212-3 КУпАП, закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Як установив суд До Коломацького районного суду Харківської області із Ради адвокатів Харківської області разом із іншими матеріалами надійшов адміністративний протокол серії ХВ №6, складений 27 жовтня 2025 року уповноваженою Радою адвокатів Харківської області, членом Ради адвокатів Харківської області Сіренко Оксаною Олексіївною, про вчинення Коломацьким селищним головою ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст. 212-3 КУпАП. Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що 04 вересня 2025 року селищний голова Коломацької селищної ради ОСОБА_2 несвоєчасно надав інформацію у відповідь на адвокатський запит від 27 серпня 2025 року №2 адвоката Адвокатського об`єднання «ПАРАДІГМ» Петракій Валерії Валеріївни, чим порушив вимоги статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме, право адвоката на повне та своєчасне отримання інформації, необхідної для надання правничої допомоги за Договором № 01Л2024-ЮО про надання правової та професійної правничої допомоги від 01 липня 2024 року та скоїв правопорушення, передбачене ч.5 ст.212-3 КУпАП. Крім того, до Коломацького районного суду Харківської області із Ради адвокатів Харківської області разом із іншими матеріалами надійшов адміністративний протокол серії ХВ №7, складений 27 жовтня 2025 уповноваженою Радою адвокатів Харківської області, членом Ради адвокатів Харківської області Сіренко Оксаною Олексіївною, про вчинення Коломацьким селищним головою ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст. 212-3 КУпАП. Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що 03 жовтня 2025 року селищний голова Коломацької селищної ради ОСОБА_2 несвоєчасно та неповно надав інформацію, а також надав інформацію, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит від 24 вересня 2025 року №1 адвоката Адвокатського об`єднання «ПАРАДІГМ» Петракій Валерії Валеріївни, чим порушив вимоги статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме, право адвоката на повне та своєчасне отримання інформації, необхідної для надання правничої допомоги за Договором №01Л2024-ЮО про надання правової та професійної правничої допомоги від 01 липня 2024 року та скоїв правопорушення, передбачене ч.5 ст. 212-3 КУпАП. Обґрунтовуючи закриття провадження у відношенні ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення судом зазначено, що: В протоколах детально не розписано чому саме 04.09.2025 та 03.10.2025 є датами вчинення адміністративного правопорушення. Також в протоколах не зазначено дати отримання селищною радою адвокатських запитів та дати закінчення п`ятиденного строку на надання відповіді. В протоколах не зазначено, яку саме інформацію надано Коломацькою селищною радою у відповідь на адвокатський запит, а яку не надано. В протоколах не було зазначено, яка саме інформація запитувалась адвокатом, що порушило права ОСОБА_2 на захист. В протоколах не зазначено чи пов`язана запитувана адвокатськими запитами інформація із предметом правової допомоги та яким саме чином, і яку надано відповідь на такий запит В протоколах відсутній список документів, що додаються. В протоколах не зазначено інформацію про те, яку саме шкоду було заподіяно потерпілому. Протоколи про адміністративне правопорушення складено пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Протоколи про адміністративне правопорушення складено за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Також суд резюмував, що так як протоколи про адміністративне правопорушення визнані судом недопустимими доказами, встановлення інших обставин справи не є обов`язковим. В апеляційній скарзі потерпіла адвокат Петракій В.В. просить постанову суду скасувати. Винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 212-3 КУпАП. Додатково авторка апеляційної скарги надіслала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів - відповіді АТ «Харківобленерго» щодо відсутності збоїв енергопостачання за адресою : вул.. Гетьмана Івана Мазепи, буд 2, с-ще Коломак, Богодухівський район в період з 29.09.2025 по 03.10.2025, якою спростовуються покази свідка ОСОБА_3 допитаної судом під час розгляду даної справи Авторка апеляційної скарги просила проводити розгляд за її відсутності. Обґрунтовуючи свою вимогу потерпіла наводить наступні аргументи на спростування висновків суду: Так в оскаржуваній постанові зазначено, що, в протоколах детально не розписано чому саме 04.09.2025 та 03.10.2025 є датами вчинення адміністративного правопорушення натомість хоча з аналізу документів доданих до протоколу та наявних в матеріалах справи поясненнях ОСОБА_2 та свідків вбачається за можливе встановити, що дійсно ці дати є датами вчинення адміністративного правопорушення)-, Також суд зазначає, що в протоколах не зазначено дати отримання селищною радою адвокатських запитів та дати закінчення п`ятиденного строку на надання відповіді між тим, результатами аналізу документів доданих до протоколу та наявних в матеріалах справи поясненнях ОСОБА_2 та свідків вбачається за можливе встановити, що ці дати); В оскаржуваній постанові зазначено, що, протоколі не зазначено, яку саме інформацію надано Коломацькою селищною радою у відповідь на адвокатський запит, а яку не надано, але з аналізу документів доданих до протоколу, а саме адвокатських запитів та відповідей на адвокатські запити, а також наявних в матеріалах справи поясненнях ОСОБА_2 та свідків вбачається за можливе встановити яку інформацію не було надано. Факт ненадання інформації був підтверджений ОСОБА_2 )-, В протоколі не було зазначено, яка саме інформація запитувалась адвокатом, що порушило права ОСОБА_2 на захист хоча з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 розумів суть «пред`явленого йому обвинувачення», а тому не зрозуміло які саме його права були порушені); В протоколі не зазначено чи пов`язана запитувана адвокатськими запитами інформація із предметом правової допомоги та яким саме чином, і яку надано відповідь на такий запит але про пов`язаність запитуваної інформації з предметом правової допомоги свідчить сам факт звернення з адвокатським запитом в інтересах клієнта; як саме та яку відповідь було надано можливо встановити з доданих до протоколу документів та пояснень ОСОБА_2 і свідків); В протоколі відсутній список документів, що додаються натомість в супровідному листі зазначено про направлення до суду адміністративної справи серія ХВ №7 на 25 аркушах та адміністративної справи серія ХВ Ш6 на 25 аркушах, а форма протоколу про адміністративне правопорушення не передбачає обов`язку зазначати по найменуванню кожен окремий документ, що до нього додається. Такої ж вимоги не містить і ст.256 КУпАП). В протоколі не зазначено інформацію про те, яку саме шкоду було заподіяно потерпілому хоча форма протоколу не передбачає зазначення такої інформації в протоколі та склад адміністративного правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_2 має формальний, а не матеріальний склад, тобто не потребує настання певних наслідків у вигляді шкоди. Протоколи про адміністративне правопорушення складено пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, але суд здійснив підміну понять «виявлення особи, що вчинила адміністративне правопорушення» на «дату вчинення адміністративного правопорушення»). Протоколи про адміністративне правопорушення складено за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності хоча законом не передбачено обов`язкової присутності та/або явки особи, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення (а не розглядається справа по суті) за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, до органу (посадової особи), який складає адміністративний протокол та закон не пов`язує неможливість складання протоколу про адміністративне правопорушення та його протиправність з неявкою належним чином повідомленої особи). Крім того суд констатував, що так як протоколи про адміністративне правопорушення визнані судом недопустимими доказами, встановлення інших обставин справи не є обов`язковим, натомість автор апеляційної скарги вважав, що закон вимагає, щоб суд при розгляді справи всебічно з`ясував обставини. Учасники провадження в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Відтак апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі автора апеляційної скарги та сторони захисту. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Апеляційний суд визнає частину апеляційних доводів потерпілої ОСОБА_1 слушними. Так серед підстав для закриття провадження щодо ОСОБА_2 в контексті недопустимості їх у якості доказів протоколів про адміністративне правопорушення щодо останнього зазначено, що в протоколах не зазначено чи пов`язана запитувана адвокатськими запитами інформація із предметом правової допомоги. Натомість апеляційний суд зазначає, що про пов`язаність запитуваної інформації з предметом правової допомоги свідчить сам факт звернення з адвокатським запитом в інтересах клієнта та підствердженість повноважень адвоката у спосіб, передбачений законом. Також суд посилається на те, що в протоколах про адміністративне правопорушення (в кожному з них)відсутній список документів, що додаються. Між тим, відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Названі вимоги закону при їх складанні виконані. Крім того, у супровідному листі до кожного із протоколів зазначено про направлення до суду адміністративної справи серія ХВ №7 на 25 аркушах та адміністративної справи серія ХВ Ш6 на 25 аркушах; при цьому форма протоколу про адміністративне правопорушення не передбачає обов`язку зазначати по найменуванню кожен окремий документ, що до нього додається. Також суд першої інстанції вказуючи на недоліки протоколів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 посилається що у протоколах не зазначено інформацію про те, яку саме шкоду було заподіяно потерпілому. Натомість склад адміністративного правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_2 - ч.5 ст. 212-3 КУпАП України має формальний, а не матеріальний склад, тобто не потребує обов`язкового настання певних наслідків у вигляді шкоди. Крім того суд першої інстанції вважаючи протоколи про адміністративне правопорушення недопустимими зазначає, що їх складено пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Між тим суд першої інстанції помилково визначив момент «виявлення особи, яка вчинила правопорушення». Так з матеріалів справи вбачається, що Рада адвокатів розглянула матеріали, встановила факт правопорушення та визначила суб`єкта відповідальності, може вважатися моментом «виявлення» у розумінні ст. 258 КУпАП. При цьому потерпілою 03.10.2025 року направлено заяву до Ради адвокатів Харківської області, а розгляд матеріалів за цим зверненням призначено Радою адвокатів Харківської області на 27.10.2025 і в цей же день за результатами розгляду справи виявлено особу яка вчинила правопорушення та складено протоколи про адміністративне правопорушення. Таким чином, твердження суду про пропуск строку складення протоколу є безпідставним і ґрунтується на неправильному застосуванні ст. 255 і 258 КУпАП. Помилковим є і висновок суду про істотне порушення яке має наслідком недопустимість протоколів про адміністративне правопорушення те, що вони складені за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Як вбачається із матеріалів справи Лист-повідомлення Ради адвокатів, що було направлено особі, яка притягається до «адміністративної відповідальності, не тільки містив відомості про дату, час і місце розгляду справи, а також пропозицію надати пояснення стосовно ймовірно вчиненого правопорушення, чим ОСОБА_2 не скористався. Крім того при розгляді матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення уповноважений орган мав враховувати визначений статтею 258 КУпАП строк на складання протоколу - протягом 24 годин з моменту встановлення особи, що вчинила адміністративне правопорушення, що з відкладенням розгляду було б неможливо. Апеляційний суд зазначає, що не кожен дефект певного адміністративного акту, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі порушення можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальних, взагалі не впливають на його дійсність. Для визначення надмірного формалізму при розгляді справи Європейський суд з прав людини («ЄСПЛ») використав термін «правовий пуризм». Зокрема, ЄСПЛ вказує, що пуризм у загальноприйнятому розумінні - це надмірне прагнення до чистоти, перевага форми над змістом. При цьому в рішенні по справі «Сутяжник проти РФ» від 23.07.2009 (скарга N 8269/02) ЄСПЛ сформулював висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті рішення тільки для дотримання правового пуризму, оскільки рішення може бути скасоване лише з метою виправлення суттєвої помилки. Тобто, враховуючи викладене та принципи ЄСПЛ визнання недопустимим доказом протоколу про адміністративне правопорушення з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Отже, апеляційний суд вважає що судом першої інстанції за обставин, наведених вище допущену прояв надмірного формалізму при обґрунтуванні підстав для закриття провадження щодо ОСОБА_2 , а отже названі підстави підлягають виключенню, а постанова суду першої інстанції в цій частині - зміні. Щодо інших аргументів апеляційної скарги, то вони є безпідставними, виходячи з наступного. Так апеляційний суд звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин адміністративного правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність (недоведеність) винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення тобто викладення суті адміністративного правопорушення є фактичною моделлю вчиненого правопорушення, а юридичне формулювання це правова модель злочину, вказівка на правову норму, порушення ставиться у провину особі. Тому, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу правопорушення, і у свою чергу, давати можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. У справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст. 6 Конвенції. Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст. 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд. Судом першої інстанції в решті підстав для закриття провадження щодо ОСОБА_2 названих вище вимог дотримався. Так частиною 5 статті 212-3 КУпАП передбачена відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у неправомірній відмові в наданні інформації, несвоєчасному або неповному наданні інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи згідно вказаного вище Закону. Частиною 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом. За змістом положень, закріплених у ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Таким чином, наявність складу адміністративного правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.5 ст. 212-3 КУпАП, пов`язується не із самим фактом ненадання інформації, а у сукупності із невиконанням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в межах встановленого у ньому строку. У відповідності із ч.ч. 2 та 3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом. Отже, правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст. 212-3 КУпАП, у разі ненадання інформації, копій документів на адвокатський запит у строк, визначений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вважається вчиненим на 6-й день після отримання адвокатського запиту, якщо строк не було продовжено. З огляду на вищевказане, такі обставини події як місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, підлягають обов`язковому зазначенню у протоколі. Водночас, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ХВ №6, складеного 27 жовтня 2025 року уповноваженою Радою адвокатів Харківської області, членом Ради адвокатів Харківської області Сіренко Оксаною Олексіївною, 04 вересня 2025 року селищний голова Коломацької селищної ради ОСОБА_2 несвоєчасно надав інформацію у відповідь на адвокатський запит від 27 серпня 2025 року №2 адвоката Адвокатського об`єднання «ПАРАДІГМ» Петракій Валерії Валеріївни, чим порушив вимоги статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме, право адвоката на повне та своєчасне отримання інформації, необхідної для надання правничої допомоги за Договором №01Л2024-ЮО про надання правової та професійної правничої допомоги від 01 липня 2024 року. Зазначені у протоколі дати 27 серпня 2025 року та 04 вересня 2025 року, є датами звернення адвоката із адвокатським запитом до Коломацької селищної ради та наданням на нього відповіді, відповідно, що, в свою чергу, не є датою (часом) вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ХВ №7, складеного 27 жовтня 2025 року уповноваженою Радою адвокатів Харківської області, членом Ради адвокатів Харківської області Сіренко Оксаною Олексіївною, 03 жовтня 2025 року селищний голова Коломацької селищної ради ОСОБА_2 несвоєчасно та неповно надав інформацію, а також надав інформацію, що не відповідає дійсності у відповідь на адвокатський запит від 24 вересня 2025 року №1 адвоката Адвокатського об`єднання «ПАРАДІГМ» Петракій Валерії Валеріївни, чим порушив вимоги статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме, право адвоката на повне та своєчасне отримання інформації, необхідної для надання правничої допомоги за Договором №01Л2024-ЮО про надання правової та професійної правничої допомоги від 01 липня 2024 року. Зазначені у протоколі дати 24 вересня 2025 року та 03 жовтня 2025 року є датами звернення адвоката із адвокатським запитом до Коломацької селищної ради та наданням відповіді, відповідно, що, в свою чергу, не є датою (часом) вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, у вищевказаних протоколах про адміністративні правопорушення не зазначено інформації щодо часу отримання Коломацькою селищною радою адвокатських запитів та дати закінчення п`ятиденного строку на надання відповіді, тобто зміст протоколів не дозволяє зробити висновок про те, коли саме були вчинені адміністративні правопорушення (не зазначений час вчинення адміністративних правопорушень), відповідальність за які передбачена ч.5 ст. 212-3 КУпАП, в той час як за змістом ч.5 ст. 212-3 КУпАП у взаємозв`язку зі ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначення таких даних є обов`язковим для подальшого з`ясування питання щодо наявності складу адміністративного правопорушення. Крім того, зі змісту протоколів вбачається, що в них взагалі не міститься відомостей про те, яка саме інформація була запитувана адвокатом. Водночас, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ХВ №7, складеного 27 жовтня 2025 року уповноваженою Радою адвокатів Харківської області, членом Ради адвокатів Харківської області Сіренко Оксаною Олексіївною з урахуванням наявної в матеріалах справи наданої Коломацьким селищним головою ОСОБА_2 відповіді на адвокатський запит від 24 вересня 2025 року №1 неможливо з`ясувати у зв`язку із чим відповідь слід вважати саме як надання неповної інформації, а також у чому саме полягає надання інформації, що не відповідає дійсності. Таким чином, правильним є висновок місцевого суду про те, що протоколи про адміністративне правопорушення серії ХВ №6 та серії ХВ №7, складені 27 жовтня 2025 року уповноваженою Радою адвокатів Харківської області, членом Ради адвокатів Харківської області Сіренко Оксаною Олексіївною, які з огляду на наявний кримінальний аспект та підхід до цієї категорії справ практикою ЄСПЛ, є по суті обвинуваченням, не містять чіткої та повної інформації про вчинені правопорушення, зазначення та аналізу певних дій (бездіяльності) посадової особи з огляду на характер запитуваної інформації, можливості надання інформації тощо, в ньому констатується лише сам факт несвоєчасного та неповного надання інформації, а також надання інформації, що не відповідає дійсності у відповідь на адвокатський запит, а тому слід вважати, що фабули інкримінованих ОСОБА_2 правопорушень викладені неналежним чином і такі обвинувачення є неконкретизованими, що, в свою чергу, ускладнило та фактично порушило право ОСОБА_2 на захист від таких обвинувачень. Апеляційний суд констатує, що автор апеляційної скарги орієнтує суд апеляційної інстанції на те, щоб провести повний розгляд провадження щодо ОСОБА_2 та прийняти рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності. Але при цьому автор апеляційної скарги просить провести аналіз доказів у справі, фактично «додумати» у чому обвинувачується ОСОБА_2 , провести розгляд справи за цим «новим обвинуваченням» та ухвалити за наслідком постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Натомість дефекти висунутого обвинувачення які констатував суд першої інстанції та з наявністю яких погоджується апеляційний суд взагалі унеможливлює з`ясування судом питання про доведеність такого обвинувачення, так як суд будь-якої інстанції діючи відповідно до засад змагальності та диспозитивності, позбавлений можливості змінювати обвинувачення, оскільки такими повноваженнями наділений орган (уповноважена особа), який склав протокол про адміністративне правопорушення, а це, в свою чергу не сприяє забезпеченню виконання вимог, закріплених у ст. ст. 1 та 7 КУпАП. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Поряд з цим належить врахувати практику ЄСПЛ про те, що суд не має процесуальної можливості вишукувати докази вини або невинуватості особи, яка притягається до відповідальності, що чітко зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04). Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію. Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами. Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08 червня 1976 року, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21 лютого 1984 року, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25 серпня 1987 року, no. 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо. У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи. У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Згідно ч.1 ст. 7 КУпАП, ніхто не можу бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Більш того, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо закриття справи про адміністративне правопорушення, а тому посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за рештою доводів, викладених в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Коломацького районного суду Харківської області від 01.12.2025 року щодо ОСОБА_2 змінити, виклавши мотивувальну частину постанови у редакції цієї постанови. В іншій частині постанову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.Ю. Грошева