LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд753/9469/24

від 22.04.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 753/9469/24 Суддя (судді) першої інстанції: Якусик О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Беспалов О.О. Ключкович В.Ю. за участі: секретар с/з Кващук Т.А. позивач ОСОБА_1 пр-к відповідача Котух М.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Граділя Артема Володимировича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся з позовом до поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Граділя Артема Володимировича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив суд: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2075631 від 05 травня 2024 року, складену поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління Патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капралом поліції Граділем Артемом Володимировичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що правопорушення щодо перевищення ним дозволеної у населених пунктах швидкості руху транспортним засобом зафіксовано приладом TRUCAM, який не був стаціонарно закріплений, що є порушенням вимог діючого законодавства. На переконання позивача ключовим порушенням при складанні оскаржуваної постанови є те, що в порушення вимог ст. 7, 251, 279 КУпАП відповідач не довів, що автомобіль позивача під час виміру швидкості рухався не автошляхом національного значення Н16 Сміла-Черкаси, а безпосередньо в самому місті Черкаси. Також вказував, що координати адреси, вказаної в оскаржуваній постанові (місце патрулювання відповідача) не відповідає вказаній в постанові адресі, оскільки до цієї адреси ще потрібно продовжувати рухатися далі певну відстань в тому ж напрямку руху, в якому він рухався по автотрасі Н16. Вважає, що місце руху ТЗ під час виміру його швидкості фактично не відповідає зазначеним відомостям в оскаржуваній постанові, у зв`язку з чим постанова містить інформацію, яка не відповідає дійсності Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що працівник патрульної поліції діяв у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством, з дотриманням процедури розгляду справи відносно позивача, тому оскаржувана постанова є законною, в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 квітня 2026 року. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року задоволено частково клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 22 квітня 2026 року о 11:15 у справі №826/2624/18в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon». Також, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року задоволено клопотання представника Департаменту патрульної поліції про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 22 квітня 2026 року о 11:15 у справі №826/2624/18в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon». У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Позивач у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. У судове засідання відповідач-1 не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином. Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.05.2024 відносно ОСОБА_1 поліцейським 2 взводу 4 роти 1 бат. УПП в Черкаській області капралом поліції Гарділем А.В. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 2075631 про визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Відповідно до вказаної постанови 05.05.2024 о 13:02:40 год. у м. Черкаси, вул.Смілянська, 181 водій, керуючи транспортним засобом HYUNDAI KONA, НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті м. Черкаси зі швидкістю 74 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 24 кілометрів за годину, швидкість вимірювалася технічним приладом TRUCAM TC 003047, фото та відео з якого додаються, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не довів обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год встановлена ч.1 ст. 122 КУпАП . Згідно п. 12.4 ПДР загальні обмеження швидкості поширюються на всю територію України, згідно яких у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю 50 км/год. Таке обмеження стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» та скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту». Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що позивач в населеному пункті рухався зі швидкістю 74 км/год, чим порушив п.12.4. ПДР України. Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Доказом вчинення зазначеного вище правопорушення є фотофіксація і технічні виміри, зафіксовані лазерним вимірювачем швидкості руху Trucam ТС 003047. Положення статті 251 КУпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Колегія суддів зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam ІІ» LTI 20/20, спроможний робити фото- та відео зйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі. Колегія суддів зазначає, що прилад Trucam ТС 003047 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №

193. Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний Trucam TC003047» отримав сертифікат відповідності. Згідно характеристик прилад Trucam є придатним до застосування, як у ручному так і в автоматичному режимі і відповідає необхідним вимогам. Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доказуючи правомірність винесеної постанови, представник відповідача надав суду першої інстанції, зокрема відеозаписи та фото з приладу TruCam серійний № TC003047. При дослідженні наданих доказів, колегією суддів встановлено, що на відеозаписі зафіксовано рух автомобіля «HYUNDAI KONA», д.н.з. НОМЕР_1 , швидкість руху (74км/год), а також відображено місце вчинення правопорушення, а саме м. Черкаси, вул. Смілянська,

181. Також, з наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву доказів, а саме: «Схематичне зображення місць розташування дорожніх знаків та місця фіксації правопорушення за напрямом руху Позивача», - можливо встановити, що місцезнаходження автомобіля позивача під час фіксації перевищення швидкості руху було між дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту Черкаси» та місцем фіксації правопорушення, тобто місцезнаходженням приладу TRUCAM, а відстань від початку населеного пункту Черкаси до місцезнаходженням приладу TRUCAM - 365 м: місце фіксації правопорушення (GPS: 49°24'10.2"N 32°0055.6"E) > +206,4 м (місцезнаходження автомобіля позивача в момент фіксації, визначається приладом TruCam та відображено на роздруківці розшифрованого файлу « 1714914161_d1000_0505_130241.jmf») > розташування дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту Черкаси» (GPS: 49°24'01.3"N 32°00'44.1"E). Таким чином, з наданих відповідачем доказів убачається, наявність як дорожнього знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень ПДР», так і дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту Черкаси» за напрямком руху позивача, а також координати їхнього розміщення. Крім того, при підготовці справи до розгляду, колегією суддів з офіційних джерел за допомогою онлайн-карт Goоgle встановлено, що дорожні знаки, зафіксовані на доданих відповідачем фотографічних матеріалах відповідають інформації з відкритих джерел і за місцем їх розташування і за зовнішнім виглядом. Отже, доводи позивача, що в напрямку руху його транспортного засобу не були розміщені відповідні дорожні знаки, вказуючи на обмеження швидкості руху, початок населеного пункту та автоматичної відеофіксації, колегією суддів сприймаються критично і до уваги не беруться. Колегія суддів наголошує, що водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України, дорожніх знаків та дорожньої розмітки, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Отже, беручи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що вчинення позивачем порушення п.12.4 ПДР підтверджено відповідачем належними і допустимими доказами. Виходячи із встановлених у справі обставин, колегія суддів не вбачає протиправності у діях відповідача під час винесення оскаржуваної постанови, натомість вбачає відсутність усвідомлення позивачем своєї відповідальності за керування ним транспортним засобом з перевищенням швидкості. Водночас, посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №758/8181/23 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, дане судове рішення, відповідно до ст. 7 КАС України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України, їх висновки не є обов`язковими для врахування. Таким чином, за встановлених у справі обставин та з урахуванням того, що факт порушення позивачем ПДР підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанов відповідає вимогам ст. ст. 283-284 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкцій вказаних статей. Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким позовні вимоги задоволенню не підлягають. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович (повний текст постанови складено 22.04.2026р.)

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»