Постанова 4824 № 2-1714/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 2-1714/10 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9310/2026Головуючий у суді першої інстанції - Пінкевич Н.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 квітня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., секретар Цалко Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2026 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, в якій просило суд: замінити сторону (стягувача) з виконання виконавчих документів у справі № 2-1714/10 з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС». Заяву обгрунтовано тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №2-1714/10 задоволено позов ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. При цьому, указано, що виконавчі листи у справі № 2-1714/10 знаходяться на виконанні у Вишневому ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) (виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2). 28.05.2010 між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № ML-013/191/2007 від 25.09.2007 перейшло до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (№ 143 Реєстру). 31.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» було укладено договір факторингу, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором відступлено до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (№ 48 Реєстру). Разом з цим, протоколом № 1706 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія від 25.07.2024 було змінено та затверджено найменування заявника на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС». За вказаних обставин, а також з метою забезпечення реального виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, правонаступник стягувача звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.03.2026 заяву задоволено. Замінено стягувача з виконання виконавчих документів у справі № 2-1714/10 з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС». Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом було порушено його права, як боржника, на участь у судовому процесі та бути належним чином повідомленим про судовий розгляд. Зазначає про те, що суд першої інстанції при розгляді заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником не з`ясував належним чином ключові обставини виконавчого провадження, без встановлення яких, заміна сторони виконавчого провадження є передчасною і юридично необґрунтованою. Посилається на те, що суд не встановив та не навів у мотивувальній частині ухвали жодних конкретних обставин, а саме: чи видавався первісному стягувачу виконавчий лист, коли був пред`явлений до виконання, чи не повертався стягувачу, у межах якого строку його було пред`явлено до виконання, хто є стягувачем у виконавчому провадженні та чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вважає, що суд не перевірив належним чином безперервність і допустимість матеріального правонаступництва. Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Боржник, ОСОБА_1 , у поданих до суду письмових поясненнях просив проводити розгляд апеляційної скарги у його відсутність. Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2009 Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено рішення по справі № 2-1714/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму боргу із сплати за договором кредиту від 25 вересня 2007 року №ML-013/191/2007 у розмірі 174992,63 грн., відсотки за користування кредитом у сумі 26583,32 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 84389,64 грн., судові витрати, що складаються з судового збору (державного мита) у розмірі 1700,00 грн.,та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, загальна сума становить 287785,59 грн. Рішення набрало законної сили, відомості про його оскарження в матеріалах справи відсутні. При цьому, за відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі листи у справі № 2-1714/10 знаходяться на виконанні у Вишневому ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) (виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2). 28 травня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором № ML-013/191/2007 від 25.09.2007 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (№ 143 Реєстру). Відповідно до п. 3.1 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 28 травня 2010 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець (ПАТ «ОТП Банк») продає (переуступає) Покупцю (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») права та Кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку №1 до цього Договору), а Покупець (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») приймає такий Кредитний портфель та зобов`язаний сплатити на користь Продавця (ПАТ «ОТП Банк») Винагороду. 31 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» було укладено Договір факторингу відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором відступлено до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (№ 48 Реєстру). Відповідно до Протоколу № 1706 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія" від 25 липня 2024 року було змінено та затверджено найменування заявника на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС». У свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, за змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Результат аналізу цих норм, зокрема п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що в разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Аналогічна правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20) та у постанові Верховного Суду від 29.12.2020 року у справі № 0910/2-103/2011 (провадження № 61-13311св20). З огляду на вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача з виконання виконавчих документів у справі № 2-1714/10 з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС». Заперечуючи щодо законності оскаржуваної ухвали, апелянт посилався на те, що при постановленні ухвали суд першої інстанції належним чином не перевірив безперервність і допустимість матеріального правонаступництва. Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 29.12.2020 року у справі № 0910/2-103/2011 (провадження № 61-13311св20), при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг. Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому, суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності. У свою чергу, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеним у постанові від 14.11.2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18), положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Ураховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності. Таким чином, оскільки у матеріалах даної цивільної справи відсутні докази, які підтверджували б наявність судових рішень про визнання вищенаведених договорів недійсним, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Щодо посилань апелянта про його неналежне повідомлення про розгляд справи, слід зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було призначено справу до розгляду і направлено повістки всім учасникам справи, у тому числі, боржнику в його електронний кабінет. Згідно з довідкою про доставку електронного документу документ було доставлено до електронного кабінету 14.11.2025. У свою чергу, відповідно до ст. 442 ЦПК України суд повинен розглянути заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Тобто, процесуальним законом суд обмежений строками розгляду питання щодо заміни сторони десятиденним строком. При цьому, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10, ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків, у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселліс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). За вказаних обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення боржника, оскільки останні спростовуються вищевстановленими обставинами справи. Посилання апелянта на те, що суд не встановив та не навів у мотивувальній частині ухвали жодних конкретних обставин, а саме: чи видавався первісному стягувачу виконавчий лист, коли був пред`явлений до виконання, чи не повертався стягувачу, у межах якого строку його було пред`явлено до виконання, хто є стягувачем у виконавчому провадженні та чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні відомості з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, згідно з якими виконавчі листи у справі № 2-1714/10 знаходяться на виконанні у Вишневому ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) (виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2). Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обгрутовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди апелянта з такими висновками, які узгоджуються з вимогами закону і з якими у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися. При цьому, апелянтом не наведено жодного доводу, який би потребував додаткового правового аналізу і міг би слугувати підставою для скасування судового рішення. Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2026 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 21 квітня 2026 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова