Постанова Київський апеляційний суд № 761/26849/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/26849/25 Головуючий у суді І інстанції Антонюк М.С. Провадження № 33/824/1084/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та потерпілого - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 рокуу справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, студента, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн, на користь держави, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 05 червня 2025 року о 17:15 год в м. Києві по пр. Берестейському (Перемоги), 20, керуючи мотоциклом Kawasaki ER 650А, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем Lexus NX 300Н, д.н.з. НОМЕР_2 ,яким керував громадянин ОСОБА_2 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції неповно та однобічно дослідив докази у справі. Постанова фактично базується лише на протоколі про адміністративне правопорушення, схемі ДТП та поясненнях водіїв, без аналізу інших можливих доказів (показань свідків, фото- чи відеофіксації тощо). При цьому суд не надав оцінки існуванню іншого ідентичного протоколу щодо ОСОБА_2 , що має істотне значення для встановлення обставин події та розподілу відповідальності. Вказує, що схема ДТП не може вважатися належним і достатнім доказом вини, оскільки на ній зафіксовано лише розташування транспортних засобів на момент складання документів, а не в момент зіткнення. Відтак, вона не дає можливості встановити механізм ДТП, умови та обставини, що передували зіткненню, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями особи та наслідками. Наголошує на тому, що суд не надав належної оцінки поясненням учасників ДТП. У постанові лише формально згадано про їх наявність, однак відсутній аналіз змісту пояснень, їх узгодженості, суперечностей чи значення для встановлення вини. Це свідчить про порушення вимог щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи. Також стверджує, що порушено принцип презумпції невинуватості, який застосовується і в справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до правових позицій Конституційного Суду України та Верховного Суду усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. Оскільки переконливих та беззаперечних доказів вини ОСОБА_1 судом не наведено, висновок про його винуватість є передчасним та необґрунтованим. Отже, основні доводи апеляції зводяться до неповного дослідження доказів, неналежної їх оцінки, відсутності достатньої доказової бази та порушення принципу презумпції невинуватості, що є підставами для скасування постанови суду першої інстанції. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, вказавши, що ДТП сталась з вини іншого її учасника - водія автомобіля Lexus NX 300Н ОСОБА_2 . Наполягав на тому, що відбувалось одночасне перестроювання транспортних засобів в одну смугу руху. Оскільки ОСОБА_1 перестроювався з ліва у право, то саме йому інший учасник ДТП водій ОСОБА_2 мав надати дорогу. Інший учасник ДТП - ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він, рухаючись по другій полосі, виконував маневр зміну руху на першу полосу. Мотоцикл в цей момент виїхав в смугу громадського транспорту, і він, перебуваючи вже в першій полосі руху, суміжній з смугою громадського транспорту, помітив, що мотоцикл перестроюється в його полосу. Тобто мотоцикл перестроювався перед ним і він його почав об`їжджати. Відбувалась зміна напрямку руху і ОСОБА_2 з метою уникнення більш серйозних наслідків намагався об`їхати ОСОБА_1 , але повністю змінити полосу він не міг, оскільки поряд були інші автомобілі. Вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до таких висновків. Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП невід`ємною ознакою складу адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні, яку зумовлює, зокрема наявність реальної можливості не вчинити дії або відвернути наслідки, які складають об`єктивну сторону правопорушення. Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Як вбачається із матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталась за участі автомобіля «Lexus NX 300Н», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , та мотоциклу «Kawasaki ER 650А», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . На обох водіїв були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП і у вину обом водіям було поставлене порушення п. 13.1 ПДР України. В даному провадженні розглядається лише протокол щодо ОСОБА_1 . Щодо водія ОСОБА_2 , то постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року провадження у справі було закрите за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Вина водія ОСОБА_2 судом не встановлювалась. Відповідно до п. 13.1 ПДР водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху (п. 1.10 ПДР). Об`єктивна сторона даного складу правопорушення включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; наслідки (пошкодження т/з, вантажу, автомобільних доріг тощо); причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом наслідками. Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами; 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Обстановка вчинення правопорушення характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху. Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 124 КУпАП. Під час розгляду справи суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині рішення порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП і були причиною настання наслідків, передбачених ст. 124 КУпАП, тобто перебували у причинному зв`язку з ними. У вину ОСОБА_1 поставлено те, що він не дотримався безпечного бокового інтервалу з автомобілем «Lexus NX 300Н», з яким вони рухались в одному напрямку. Таким чином, матеріали справи мають містити докази, на підставі яких суд встановив, що саме внаслідок дій ОСОБА_1 , а саме недотримання ним безпечного інтервалу сталась дорожньо-транспортна пригода. Суд першої інстанції виходив з того, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними матеріалами в їх сукупності, а саме: даними протоколу серії ЕПР1 № 352555 від 05 червня 2025 року, складеним відносно ОСОБА_1 ; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 червня 2025 року; письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 05 червня 2025 року та самого ОСОБА_1 від 05 червня 2025 року, в яких останній свою провину не визнає. В ході судового розгляду судом встановлено, що дані схеми ДТП, якими зафіксовано розташування транспортних засобів на проїжджій частині, місце їх зіткнення, яке знаходиться на відстані 4,30 м від правого краю проїжджої частини, та на відстані 0,20 м від розділювальної розмітки, яка відокремлює смугу для руху маршрутних транспортних засобів та першу смугу руху для інших транспортних засобів, приймаючи до уваги характер та локалізацію пошкоджень транспортних засобів, вказують на те, що зіткнення транспортних засобів відбулось за механізмом, вказаним у протоколі серії ЕПР1 №352555 від 05 червня 2025 року, складеним відносно ОСОБА_1 внаслідок порушення останнім вимог п. 13.1 ПДР України. Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з таких підстав. Як вбачається із схеми ДТП, проїзна частина складається з чотирьох смуг руху, перша з яких є смугою громадського транспорту. Оскільки учасники ДТП в своїх поясненнях їх називають по різному, суд визначає, що полоса громадського транспорту це перша смуга руху, а всі які знаходяться щодо неї зліва відповідно є другою, третьою та четвертою. У своїх поясненнях, наданих при оформленні ДТП, водій ОСОБА_2 вказав, що він, керуючи автомобілем «Lexus NX 300Н» в м. Києві по Берестейському проспекту в бік вулиці Б. Гаврилишина, здійснив маневр перестроювання в смугу руху, суміжну зі смугою руху громадського транспорту. Продовжуючи рух в цій смузі, водій мотоцикла «Kawasaki ER 650А» не надав переваги при перестроюванні в смугу руху автомобіля «Lexus NX 300Н», внаслідок чого, намагаючись уникнути зіткнення, він ( ОСОБА_2 ) був змушений здійснити об`їзд мотоцикла, який небезпечно рухаючись, змусив ОСОБА_2 рухатись, наїжджаючи на ліву полосу. Мотоцикл рухався зі значно меншою швидкістю, тому гальмувати ОСОБА_2 не встиг, уникаючи більш серйозних наслідків (а.с. 7). З цих пояснень вбачається, що ОСОБА_2 з третьої смуги руху перелаштувався в другу смугу і вже рухався в другій смузі руху. Мотоцикл «Kawasaki ER 650А» рухався першій смузі руху попереду автомобіля«Lexus NX 300Н» зі швидкістю значно меншою, ніж вказаний автомобіль і почав перелаштовуватись в смугу руху, по якій рухався автомобіль «Lexus NX 300Н». Для уникнення зіткнення автомобіль «Lexus NX 300Н» зробив маневр об`їзду мотоцикла, змістившись вліво у своїй же другій смузі руху. Аналогічні пояснення водій ОСОБА_2 також надав в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. У своїх поясненнях, наданих при оформленні ДТП, водій ОСОБА_1 вказав, що він, керуючи мотоциклом «Kawasaki ER 650А»по пр. Берестейському, рухався в автобусній полосі, перелаштувався в крайню праву смугу (не рахуючи автобусну) та рухався в правій частині смуги руху, з подальшим наміром перелаштуватись знову в автобусну полосу. В цей момент автомобіль «Lexus NX 300Н» перелаштувався в смугу, в якій вже рухався ОСОБА_1 та зіштовхнувся з мотоциклом правою частиною в районі задньої двері об ручку мотоцикла. З дорожньої обстановки, яку запам`ятав ОСОБА_1 , відбулось одночасне перестроювання, з права вліво ОСОБА_1 , а автомобіль з лівої смуги в праву. Тобто ОСОБА_1 стверджував, що він перелаштувався і вже рухався у другій смузі руху ближче до правої розділової смуги. Вже під час руху мотоцикла ОСОБА_1 в цій смузі руху, в неї перелаштувався автомобіль, зачепивши правим боком ліву ручку його мотоцикла. Проте в подальшому ОСОБА_1 вказав про те, що відбулось одночасне перелаштування транспортних засобів у другу смугу руху, що суперечить його поясненням про те, що він вже рухався у другій смузі руху на час перелаштування в цю ж смугу автомобіля «Lexus NX 300Н». Із схеми ДТП вбачається, що зіткнення транспортних засобів відбулось у другій смузі руху на відстані 20 см від розділювальною розмітки. Також зі схеми вбачається, що транспортні засоби отримали такі пошкодження: автомобіль - передні та задні праві двері, заднє праве крило, мотоцикл - ліва ручка керма. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 також надав суду фото автомобіля«Lexus NX 300Н», на яких видно пошкодження, які відповідають тим, що зазначені в схемі ДТП. Інших доказів матеріали справи не містять. Суд апеляційної інстанції не може погодитись із судом першої інстанції в тому, що дані схеми ДТП, якими зафіксовано розташування транспортних засобів на проїжджій частині, місце їх зіткнення, яке знаходиться на відстані 4,30 м від правого краю проїжджої частини, та на відстані 0,20 м від розділювальної розмітки, яка відокремлює смугу для руху маршрутних транспортних засобів та першу смугу руху для інших транспортних засобів, приймаючи до уваги характер та локалізацію пошкоджень транспортних засобів, вказують на те, що зіткнення транспортних засобів відбулось за механізмом, вказаним у протоколі серії ЕПР1 № 352555 від 05 червня 2025 року, складеним відносно ОСОБА_1 внаслідок порушення останнім вимог п. 13.1 ПДР України. Із пояснень водія ОСОБА_2 вбачається, що мотоцикл рухався попереду нього і саме ОСОБА_2 його об`їжджав, оскільки у його автомобіля швидкість була більшою і він не міг та не встиг би загальмувати. В такому випадку саме водій ОСОБА_2 , об`їжджаючи мотоцикл, який рухався в його смузі руху, мав дотримуватись безпечного інтервалу. З цих пояснень також вбачається, що ОСОБА_2 зазначав, що мотоцикл «Kawasaki ER 650А» перелаштовувався в його смугу руху, що і змусило ОСОБА_2 маневрувати. Проте в такому випадку, у вину ОСОБА_1 мало б бути поставлено порушення п. 10.3 ПДР, а не п. 13.1 ПДР. При вирішенні питання про винуватість учасників ДТП суд апеляційної інстанції звертає увагу, що розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи. Навіть при встановлені судом порушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності іншого пункту ПДР, суд позбавлений можливості змінювати кваліфікацію дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Працівники поліції формально поставились до оформлення дорожньо-транспортної пригоди, склавши два взаємовиключні протоколи на обох водіїв, без врахування їх пояснень. Крім того, враховуючи, що пояснення обох водіїв, які були написані ними вільно, суперечать не лише одне одному, а і місять в собі суперечності, працівники поліції мали би звернути на це увагу, запропонувати їх уточнити і лише після цього складати протоколи про адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції повертав матеріали справи поліції для належного оформлення, зазначивши про те, що працівниками поліції обставини ДТП були з`ясовані неповно і не об`єктивно, що не дає суду можливості дати належну оцінку зібраним по справі доказами і ухвалити обґрунтоване рішення. Проте матеріали справи повернулись до суду без доопрацювання із зазначенням про те, що інших доказів немає і до компетенції суду відноситься встановлення винуватості водіїв. Згідно з вимогами ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню допоки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п. 33 рішення у справі «Гурепка проти України»). З огляду на передбачене санкцією ст. 124 КУпАП адміністративне стягнення (основне й додаткове), можна дійти висновку, що вказане адміністративне правопорушення носить кримінальний характер, адже розмір основного стягнення за його вчинення є більшим, ніж за вчинення деяких кримінальних правопорушень. Отже, з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність обєктивних і суб`єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї ознаки означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути та тлумачитись на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого. Стандарт доведення поза розумним сумнівом з огляду на практику Європейського суду з прав людини, який за аналогією з кримінальним правом та процесом поширюється, крім іншого, і на розгляд судами справ про адміністративні правопорушення, означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що винуватість ОСОБА_1 в порушенні саме п. 13.1 ПДР, що призвело до ДТП, не доведена поза розумним сумнівом. Відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, про те, що дії водіяОСОБА_1 , які виразилися у порушенні ним вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху та перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з обставинами ДТПне знайшли свого підтвердження належними доказами. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є необґрунтованою і підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки вина останнього у вчиненні даного правопорушення не була доведена поза розумним сумнівом як під час судового, так і під час апеляційного розгляду. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП скасувати і прийняти нову постанову, якою провадження у даній справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП через відсутність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.А. Голуб