Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/29622/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29622/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року в адміністративній справі № 160/29622/25 (головуючий суддя першої інстанції Неклеса О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач 13.10.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ГУ ПФУ у Волинській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 12.08.2025 року № 046050017676, щодо відмови йому в призначені та виплаті пенсії за віком; - зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 15.11.1976 року по 16.05.1977 року, згідно з атестатом № 4046 від 16.05.1977 року, періодів роботи в колгоспі з 28.07.1976 року по 31.12.1976 року, з 01.01.1977 року по 31.12.1977 року, з 01.01.1978 року по 20.11.1978 року, з 01.01.1981 року по 31.12.1981 року, з 01.01.1982 року по 31.12.1982 року, з 01.01.1983 року по 17.03.1983 року, з 15.04.1984 року по 31.12.1984 року, з 01.01.1985 року по 31.12.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 31.12.1999 року, періоду служби в радянській армії з 21.11.1978 року по 21.11.1980 року, починаючи з 02.08.2025 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.08.2025 року № 046050017676, щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 15.11.1976 року по 16.05.1977 року, згідно з атестатом № 4046 від 16.05.1977 року, період роботи в колгоспі з 28.07.1976 року по 31.12.1976 року, з 01.01.1977 року по 31.12.1977 року, з 01.01.1978 року по 20.11.1978 року, з 01.01.1981 року по 31.12.1981 року, з 01.01.1982 року по 31.12.1982 року, з 01.01.1983 року по 17.03.1983 року, з 15.04.1984 року по 31.12.1984 року, з 01.01.1985 року по 31.12.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 31.12.1999 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.08.2025 року, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці документу по батькові та дату народження дописано без зазначення підстави на основі якої зроблено запис. Також не повністю зазначено дату видачі трудової книжки. Крім того, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 28 липня 1976 року по 10 вересня 1982 року, з 12 листопада 1982 року по 17 березня 1983 року, з 28 березня 1983 року по 28 червня 1983 року у зв`язку з відсутністю інформації про встановлений та вироблений мінімум вихододнів в господарстві. Також, до страхового стажу не зараховано період роботи, які відображені в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 15 вересня 1982 року, в республіці Казахстан з 11 жовтня 1983 року по 11 березня 1984 року, оскільки відсутні підтвердні документи, що підтверджують зарахування періодів роботи у іноземній державі, з якою не укладено міжнародний договір. Крім того, не зараховано до страхового стажу періоди роботи, вказаній в архівній довідці № 01-34/151 від 06 березня 2023 року, оскільки особисті дані (по батькові), вказані в документі не відповідають паспортним даним заявника. До страхового стажу не зараховано період навчання відповідно до атестата № 4046 від 16 травня 1977 року, у зв`язку з відсутністю в документі підпису голови екзаменаційної комісії. Дослідивши подану позивачем трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 , архівну довідку № 01-34/151 від 06 березня 2023 року встановлено, що особисті дані заявника (по батькові), дата народження в зазначених документах вказано з помилками. Відповідач вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а дії відповідача щодо не призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з статтею 26 Закону № 1058-IV не можна вважати неправомірними, оскільки він діяв виключно в межах, визначених нормами чинного законодавства. Позивач відзив на не подав, що не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення пенсійного віку, 05.08.2025 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області. За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення про від 12.08.2025 року № 046050017676, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В зазначеному рішенні, вказано, зокрема, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано (порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників): - періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці документу по батькові та дату народження дописано без зазначення підстави на основі якої зроблено запис. Також не повністю зазначено дату видачі трудової книжки; - періоди роботи в колгоспі з 28.07.1976 року по 10.09.1982 року, з 12.11.1982 року по 17.03.1983 року, з 28.03.1983 року по 28.06.1983 року, згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 15.09.1982 року у зв`язку з відсутністю інформації про встановлений та вироблений мінімум вихододнів в господарстві; - період роботи згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 15.09.1982 року, в республіці Казахстан з 11.10.1983 року по 11.03.1984 року, оскільки відсутні підтвердні документи, що підтверджують зарахування періодів роботи в іноземній державі, з якою не укладено міжнародний договір, що передбачено пунктом 3 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи у іноземній державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562; - періоди роботи згідно архівної довідки від 06.03.2023 року № 01-34/151 оскільки особисті дані (по батькові), вказані в документі не відповідають паспортним даним заявника; - період навчання з 15.11.1976 року по 16.05.1977 року згідно з атестатом № 4046 від 16.05.1977 року, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії. Вважаючи протиправним рішення про відмову в призначені пенсії за віком, позивач оскаржив таке рішення до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року. Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. У відповідності до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Зокрема, до страхового стажу згідно наданих документів не зараховано: - періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці документу по батькові та дату народження дописано без зазначення підстави на основі якої зроблено запис. Також не повністю зазначено дату видачі трудової книжки; - періоди роботи в колгоспі з 28.07.1976 року по 10.09.1982 року, з 12.11.1982 року по 17.03.1983 року, з 28.03.1983 року по 28.06.1983 року, згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 15.09.1982 року у зв`язку з відсутністю інформації про встановлений та вироблений мінімум вихододнів в господарстві; - період роботи згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 15.09.1982, в республіці Казахстан з 11.10.1983 року по 11.03.1984 року, оскільки відсутні підтвердні документи, що підтверджують зарахування періодів роботи в іноземній державі, з якою не укладено міжнародний договір, що передбачено пунктом 3 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи у іноземній державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 року №562; - періоди роботи згідно архівної довідки від 06.03.2023 року № 01-34/151 оскільки особисті дані (по батькові), вказані в документі не відповідають паспортним даним заявника. Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників» (далі по тексту - Постанова № 310). В трудову книжка колгоспника, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Пункт 2 Постанови №310 регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печатки (пункт 6 постанови № 310). Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Разом з цим, ведення трудових книжок у вказаний період здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (далі по тексту - Інструкція № 162). Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, «Звільнений за згодою сторін», п.1 ст.29 КЗпП РСФСР». Також пунктом 8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 «Про трудові книжки працівників і службовців». Згідно пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. З урахуванням наведеного, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17. Також Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV). Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача. Як встановлено судом першої інстанції, згідно даних трудової книжки колгоспника, записи в трудовій книжці містять посилання на підставу їх внесення до трудової книжки, записи про прийняття/переведення/звільнення засвідчені підписами та скріплені відповідними печатками. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії. Докази визнання недостовірними відомостей у трудовій книжці та у довідках у позивача відповідачами суду не надано, а тому її безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії. Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Водночас, 13 березня 1992 року в місті москві підписано Азербайджаном, рф, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі. Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод. Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь- якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди). Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди. Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії. Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №459/955/15-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 361/4899/17, від 12 червня 2018 року у справі №686/4998/15. Таким чином, повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий позивачем на території будь-якої з держав - учасниць Угоди. Оскільки позивач працював у республіці Казахстан в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати відповідний стаж роботи позивача. Відтак, Пенсійний орган протиправно відмовив позивачу у зарахуванні періодів його трудової діяльності, які вказані у трудових книжках колгоспника та в архівній довідці. Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 01.01.1982 року по 31.12.1982 року суд зазначає, що з трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , записи №№ 01-04 вбачається, що позивача зараховано до членів колгоспу 28.07.1976 року та виключено 10.09.1982 року, зараховано 12.11.1982 року та виключено 17.03.1983 року. Отже, зарахуванню підлягають періоди з 01.01.1982 року по 10.09.1982 року та з 12.11.1982 року по 31.12.1982 року. Щодо не зарахування періоду навчання позивача. Відповідно до частини 1 статті 47 Закон УPCP «Про народну освіту» від 01 жовтня 1974 року для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві. Частиною 4 статті 48 згаданого вище Закону передбачалося, що особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію. Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Атестатом № 4046 від 16.05.1977 року підтверджується, що позивач навчався у СПТУ-11 з 15.11.1976 року по 16.05.1977 року та йому присвоєно кваліфікацію тракторист ІІІ-кл. Атестат містить підпис директора училища та печатку, ознаки підчисток та підробок на документі відсутні. Докази визнання недостовірними відомостей у атестата відповідачами суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії. Отже, період навчання позивача згідно атестата № 4046 від 16.05.1977 року з 15.11.1976 року по 16.05.1977 року повинен бути зарахований до страхового стажу. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року в адміністративній справі № 160/29622/25 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року в адміністративній справі № 160/29622/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя Т.І. Ясенова