Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/17237/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 р.Справа № 440/17237/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного банку України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/17237/25 за позовом Національного банку України до Відділу примусовго виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Національний банк України звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадира Д. Г. щодо проведення оцінки земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м), кадастровий номер 5310436100:04:002:0159, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м), кадастровий номер 5310436100:04:002:0072, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадира Д. Г. визначити вартість земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м), кадастровий номер 5310436100:04:002:0159, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м), кадастровий номер 5310436100:04:002:0072, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 і передати ці земельні ділянки на реалізацію в порядку статті 61 Закону України "Про виконавче провадження". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в межах цього ж виконавчого провадження тим же оцінювачем 22.11.2023 вже проводилась оцінка Земельних ділянок, та надавався Державному виконавцю звіт №774, згідно якого вартість становила 544 000 грн. При цьому, «невизначеність щодо особи законного власника вищевказаних земельних ділянок» не перешкоджала Оцінювачу провести оцінку та визначити вартість майна. До того ж, Закон України «Про оцінку земель», Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442 не містить жодної вимоги для оцінювача про обов`язкове встановлення власника земельної ділянки, при тому що Державним виконавцем вже було встановлено власника. Тим більше, те що власником Земельних ділянок є боржник було встановлено Автозаводським судом м. Кременчука в Ухвалі за поданням державного виконавця. Зауважує, що відмова Оцінювача обґрунтовується ідентичними доводами, що і в постанові про повернення виконавчого документа, яка скасована судом. Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Національний банк вважає, що Державний виконавець, як замовник оцінки, діючи всупереч Закону, навмисно не надав Оцінювачу необхідної інформації щодо Земельних ділянок, зокрема Ухвали, що свідчить про його бездіяльність та призвело до відмови у проведенні оцінки. З огляду на це, Національний банк вважає, що Державним виконавцем не вжито всіх передбачених заходів встановлених Законом, що призвело до неналежного виконання виконавчого документа та порушення прав та інтересів Національного банку, а саме: не надано оцінювачу необхідної та достовірної інформації про Земельні ділянки; не вжито заходів для отримання звіту по завершенню 15 робочих днів; не притягнуто оцінювача до відповідальності встановленої законом за відмову у наданні звіту. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 31293975 з примусового виконання виконавчого напису № 181, вчиненого 27.01.2012 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О. Е., про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 , який є суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, а саме на: цеху № 1 по металообробці та складанню металоконструкцій, літери А, А1, а, а1, а2 за планом земельної ділянки, загальною площею 248,4 кв.м.; цеху № 2 по зварюванню, різки та гібки металу з адміністративною прибудовою, склад літери за планом земельної ділянки Г, г, г1, загальною площею 397,5 кв.м.; складу, літера за планом земельної ділянки Д, загальною площею 9,3 кв.м.; зварювального цеху № 3, цеху № 4 обробки металу, склади, літери за планом земельної ділянки Ж,Ж1,Ж2,Ж3, загальною площею 580,6 кв.м.; - на земельну ділянку площею 0,1000 га (1000 кв.м), кадастровий номер 5310436100:04:002:0159, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - на земельну ділянку площею 0,1000 га (1000 кв.м), кадастровий номер 5310436100:04:002:0072, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного майна, задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк", у розмірі: 2 198 824,32 грн. Розмір плати за вчинення виконавчого напису сплаченого стягувачем, яке підлягає стягненню з Боржника, складає 2 500,00 грн. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 у справі №816/710/16 здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні № 31293975, що перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії, на його правонаступника Національний банк України. Ухвалою Автозаводського суду м. Кременчука від 13.08.2020 у справі № 2-452/11 задоволено клопотання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно Боржника (Будівлю та Земельні ділянки), право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку. Ухвалою Автозаводського суду м. Кременчука від 02.04.2010 заяву ОСОБА_4 задоволено, рішення Автозаводського суду м. Кременчука від 12.11.2009 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ сумісного майна скасовано за нововиявленими обставинами. В подальшому, ухвалою Автозаводського суду м. Кременчука в Полтавській області позов ОСОБА_4 про поділ сумісного майна, залишено без розгляду, в зв`язку з повторною неявкою без поважних причин позивача у судове засідання. Однак на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію за ОСОБА_5 нерухомого майна відсутні. При цьому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про державну реєстрацію іпотеки №3943830 та №3944138 від 19.05.2008 на об`єкт нерухомого майна, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:002:0159 та 5310436100:04:002:007. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №440/9255/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.07.2024 у виконавчому провадженні №31293975. Задовольняючи позов в рішенні суду встановлено наступне: "…посилання державного виконавця на п.3 ч.1 ст.37 Закону є безпідставним, оскільки поряд із нерухомим майном щодо якого Національний банк вирішив не залишати за собою в рахунок погашення боргу, наявні також земельні ділянки, які після проведення оцінки так і не були передані на реалізацію. Натомість відповідач стверджує, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державна реєстрація права власності за боржником ОСОБА_3 на вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:002:0159 та 5310436100:04:002:0072 відсутня. Згідно отриманих відомостей з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, встановлено, що земельна ділянка площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0159 за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0072 за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності у громадянки ОСОБА_4 на підставі державного акта ЯИ 542620 від 07.07.2010 та державного акта ЯИ 542621 від 07.07.2010. Крім того, виконавчий напис на звернення стягнення на земельні ділянки кадастровий № 5310436100:04:002:0159, та кадастровий № 5310436100:04:002:0072, виданий приватним нотаріусом 27.01.2012 на підставі державних актів ПЛ 177650 від 19.11.2004 та ПЛ 055369 від 09.07.2004, а право власності зареєстроване в Державному земельному кадастрі за громадянкою ОСОБА_4 на підставі державного акта ЯИ 542620 від 07.07.2010 та державного акта ЯИ 542621 від 07.07.2010, тобто за два роки до видачі виконавчого напису". 29.10.2024 Державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. 27.11.2024 державним виконавцем втретє у виконавчому провадженні №31293975 проведено опис та арешт Нерухомого майна, що належить Боржнику на праві власності. Попередні два рази Нерухоме майно не було реалізоване на електронному аукціоні і відповідно до частини 7 статті 61 Закону у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.Як зазначено у виконавчому документі, звернути стягнення також необхідно на Земельні ділянки, що належать на праві власності боржнику, і саме це стало підставою для скасування судом постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.07.2024. Частиною 1 статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З моменту відкриття виконавчого провадження, а саме з 17.02.2012, протягом 13 років!, земельні ділянки жодного разу не виставлялися на торги. Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на день винесення рішення, згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 не зареєстровані земельні ділянки за кадастровими номерами №5310436100:04:002:0159 та № 5310436100:04:002:0072. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) врегульовані спірні правовідносини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Статтею 18 Закону встановлено, що виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Згідно із ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для проведення оцінки майна (активів) виконавець зобов`язаний залучити суб`єкта оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна іншому суб`єкту оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Частиною 1 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях і національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України. Частиною 1 статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003 затверджено Методику оцінки майна, відповідно до п. 13 якої встановлено, що у разі відсутності позитивного загального висновку рецензента на звіт про оцінку майна такий звіт про оцінку повертається суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання з метою його вчасного доопрацювання у строки, визначені договором про проведення оцінки майна. Згідно із п. 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Визначення вартості майна є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів, оскільки виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. (справа № 821/197/18). Як встановлено судовим розглядом, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 31293975 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса № 181 від 27.01.2012 про звернення стягнення на - будівлі, розміщені за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 235,8 кв.м., реєстраційний № 21994641, в складі: цех № 1 по металообробці та складанню металоконструкцій, літери А, А1, а, а1, а2 за планом земельної ділянки, загальною площею 248,4 кв.м.; цех №2 по зварюванню, різки та гібки металу з адміністративною прибудовою, склад літери за планом земельної ділянки Г, г,г1, загальною площею 397,5 кв.м.; склад , літера за планом земельної ділянки Д, загальною площею 9,3 кв.м.; зварювальний цех № 3, цех № 4 обробкиметалу, склади, літери за планом земельної ділянки Ж,Ж1,Ж2,Ж3, загальною площею 580,6 кв.м.; - на земельну ділянку площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0159, цільове призначення якої: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - на земельну ділянку площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0072, цільове призначення якої: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 , який є суб"єктом підприємницької діяльності-фізичною особою. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного майна, задовольнити вимоги АКБ "Східно-Європейський банк", у розмірі: 2 198 824,32 грн. Розмір плати за вчинення виконавчого напису сплаченого стягувачем, яке підлягає стягненню з боржника, складає 2500,00 грн. У рамках виконавчого провадження № 31293975 у відповідності до вимог статті 58 Закону, державним виконавцем 27.11.2024 описано та арештовано нерухоме майно, а саме: будівлі, розміщені за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 235,8 кв.м., реєстраційний № 21994641, в складі: цех № 1 по металообробці та складанню металоконструкцій, літери А, А1, а, а1, а2 за планом земельної ділянки, загальною площею 248,4 кв.м.; цех №2 по зварюванню, різки та гібки металу з адміністративною прибудовою, склад літери за планом земельної ділянки Г, г,г1, загальною площею 397,5 кв.м.; склад, літера за планом земельної ділянки Д, загальною площею 9,3 кв.м.; зварювальний цех № 3, цех № 4 обробки металу, склади, літери за планом земельної ділянки Ж,Ж1,Ж2,Ж3, загальною площею 580,6 кв.м. Крім того, 27.11.2024 державним виконавцем здійснено опис та арешт нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий №5310436100:04:002:0159, цільове призначення якої: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий№ 5310436100:04:002:0072, цільове призначення якої: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Державним виконавцем у відповідності до вимог статті 57 Закону постановами від 21.01.2025 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна, а саме: - будівлі, розміщені за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 235,8 кв.м., реєстраційний № 21994641, в складі: цех № 1 по металообробці та складанню металоконструкцій, літери А, А1, а, а1, а2 за планом земельної ділянки, загальною площею 248,4 кв.м.; цех №2 по зварюванню, різки та гібки металу з адміністративною прибудовою, склад літери за планом земельної ділянки Г, г,г1, загальною площею 397,5 кв.м.; склад, літера за планом земельної ділянки Д, загальною площею 9,3 кв.м.; зварювальний цех № 3, цех № 4 обробки металу, склади, літери за планом земельної ділянки Ж,Ж1,Ж2,Ж3, загальною площею 580,6 кв.м.; - земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0159, цільове призначення якої: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0072, цільове призначення якої: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до звіту № 1107 про незалежну оцінку майна від ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" вартість описаного та арештованого майна, а саме: будівлі, розміщені за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 235,8 кв.м., реєстраційний № 21994641, в складі: цех № 1 по металообробці та складанню металоконструкцій, літери А, А1, а, а1, а2 за планом земельної ділянки, загальною площею 248,4 кв.м.; цех №2 по зварюванню, різки та гібки металу з адміністративною прибудовою, склад літери за планом земельної ділянки Г, г,г1, загальною площею 397,5 кв.м.; склад, літера за планом земельної ділянки Д, загальною площею 9,3 кв.м.; зварювальний цех № 3, цех № 4 обробкиметалу, склади, літери за планом земельної ділянки Ж,Ж1,Ж2,Ж3, загальною площею 580,6 кв.м. - становить 5 845 300,00 грн. У подальшому вказане майно у відповідності до вимог Закону передано на реалізацію до ДП "СЕТАМ". На даний час майно перебуває на реалізації. Одночасно зі звітом № 1107 про незалежну оцінку майна, до відділу надійшло повідомлення від ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" вих. № 78 від 14.10.2025 про відмову у складанні звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок. Таким чином, колегія суддів вважає правильним твердження суду першої інстанції, що твердження позивача, а також і доводи апелянта щодо бездіяльності державного виконавця стосовно не проведення оцінки та не передачі земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0159, цільове призначення якої: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0072, цільове призначення якої: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на реалізацію є безпідставними оскільки державним виконавцем постановою від 21.01.2025 було призначено у відповідності до вимог статті 57 Закону спеціаліста оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Як вбачається з матеріалів справи, від спеціаліста оціночної діяльності - суб`єкта господарювання 14.10.2025 надійшла відмова у складанні звіту про експертну грошову оцінку вищевказаних земельних ділянок. У зв`язку з чим у державного виконавця відсутні правові підстави для передачі земельних ділянок на примусову реалізацію. Судова колегія відмічає, що Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що документами, що підтверджують право власності на землю є: державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю чи державний акт на право власності на земельну ділянку (до 01.01.2013); свідоцтво про право власності на нерухоме майно (з 01.01.2013 та до 2016 року); свідоцтво про право на спадщину; судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття/зміни права власності на земельну ділянку; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності; інші цивільно-правові угоди щодо відчуження земельної ділянки. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершенного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктивних прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 врегульовано відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Відповідно до положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 у разі коли подається заява щодо земельної ділянки, відомості про право власності на яку відсутні у Державному реєстрі прав, державний реєстратор перевіряє наявність державної реєстрації права власності у Державному земельному кадастрі. Статтею 194 Земельного Кодексу України, визначено, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав. Абзацом 2 пункту 20 Вимог щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними. До оголошення про проведення земельних торгів додається документація щодо кожного лота, що розміщується у вигляді окремого електронного документа, за формою, встановленою додатком 1 до цих Вимог, а також документи та матеріали на лот (документація), передбачені абзацом другим частини першої статті 137 Земельного Кодексу України. Абзацом другим частини першої статті 137 Земельного Кодексу України встановлено, що Організатор земельних торгів через особистий кабінет публікує в електронній торговій системі оголошення про проведення земельних торгів, до якого додаються документи та матеріали на лот (документація), що підтверджують виконання вимог, визначених частиною третьою статті 135 і частиною першою статті 136 цього Земельного Кодексу України. Статтею 136 Земельного Кодексу України визначено порядок підготовки лотів для продажу на земельних торгах, а саме: виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру); державну реєстрацію земельної ділянки; державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї, який і формується в реєстрі Державного земельного кадастру. Як встановлено судовим розглядом з інформації, яка міститься в ДРРП, що на земельні ділянки кадастровий №5310436100:04:002:0159, та кадастровий №5310436100:04:002:0072, наявна іпотечна заборона, однак право власності на вищевказані земельні ділянки не зареєстровано у встановленому законом порядку, а підтверджується тільки на підставі державних актів ПЛ 177650 від 19.11.2004 та ПЛ 055369 від 09.07.2004, у зв`язку з чим державним виконавцем і були вжиті заходи щодо звернення до суду про надання дозволу на реалізацію майна не зареєстрованого у встановленому законом порядку. Згідно витягу з Державного кадастру України земельні ділянки, площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0159 за адресою: АДРЕСА_1 та площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0072 за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Генерала Карбишева, 33-А перебувають у власності у громадянки ОСОБА_4 на підставі державного акта ЯИ 542620 від 07.07.2010 та державного акта ЯИ 542621 від 07.07.2010. Таким чином, на час розгляду справи у суді першої інстанції, згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 не зареєстровані земельні ділянки за кадастровими номерами №5310436100:04:002:0159 та № 5310436100:04:002:0072. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з вище наведених підстав. Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі №440/17237/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич