LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Хмельницький апеляційний суд686/37280/25

від 22.04.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/37280/25 Провадження № 22-ц/820/755/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Ярмолюка О.І., розглянув в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 686/37280/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року у складі судді Козак О.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у розмірі тридцять мільйонів гривень, завданої невиконанням рішення суду у справі № 686/28905/23. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року справу передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як незаконну, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_1 пред`явив позов до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок невиконання судового рішення. При цьому, позивач представником Держави визначив Державну казначейську службу України, місце знаходження якої: м Київ, вул. Бастіонна буд 6, як орган державної влади, до компетенції якого віднесено представництво інтересів держави у спірних правовідносинах. Статтею 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. В силу ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. За змістом ст.ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими та службовими особами відшкодовується державою в повному обсязі. Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Із положень ч. 4 ст. 58 ЦПК України слідує, що держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади), або через представника. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Leo Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. За загальним правилом, якщо інше не встановлено процесуальним законом, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ст. 27 ЦПК України). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органами державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяно шкоду. Процесуальний закон визначає територіальну юрисдикцію цивільної справи виходячи із зареєстрованого місця проживання чи перебування фізичної особи та зареєстрованого місцезнаходження юридичної особи (відповідачів), якщо інше не передбачено правилами альтернативної чи виключної підсудності. Правила загальної територіальної підсудності застосовуються й у випадках, коли однією зі сторін у справі є держава, тому підсудність справ до держави повинна визначатися за місцезнаходженням органу державної влади, до компетенції якого входить здійснення від імені держави певних цивільних прав та обов`язків (див. роз`яснення пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 36 постанови від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»). Якщо суд встановить, що позовна заява подана з порушенням правил територіальної юрисдикції, то він зобов`язаний передати справу на розгляд іншого суду, якому підсудна ця справа. ОСОБА_1 пред`явив позов про відшкодування моральної шкоди, заподіяної невиконанням судового рішення, до Держави Україна. При цьому позивач визначив Державну казначейську службу України, як орган, який порушив його права та має представляти інтереси держави у спірних правовідносинах. Підстави для застосування альтернативної чи виключної підсудності відсутні. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що справа належить до територіальної юрисдикції суду за місцезнаходженням Державної казначейської служби України Печерського районного суду м. Києва. Посилання ОСОБА_1 на незаконність передачі справи на розгляд іншого суду не відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року. Суддя А.М. Костенко Р.С. Гринчук О.І. Ярмолюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»