Постанова Львівський апеляційний суд № 443/115/26

Справа № 443/115/26 Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І. Провадження № 33/811/445/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Найди В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захиснка Найди В.С. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Жидачівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665 (шістсот шістдесят п`ять ) гривень 60 копійок судового збору. Згідно з постановою, 14 січня 2026 року о 19:26 год. між населеними пунктами село Монастирець та село Протеси Стрийського району Львівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota Prado», р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкірного покриву обличчя). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Найда В.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову судді Жидачівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року, закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. Зазначає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про судове засідання, що позбавило його можливості релізувати своє право на захист. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що ОСОБА_1 не порушував правил дорожнього руху Матеріали справи не містять доказів відеофіксації або інших доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від огляду. Протокол складено з істотними порушеннями, з протоколом ОСОБА_1 не був ознайомлений, копія протоколу йому не вручалась. Крім того матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Захисник Найда В.С. просив відкласти розгляд справи у зв`язку із хворобою ОСОБА_1 . Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника із врахуванням того, що таким не було надано доказів на підтвердження причин неявки ОСОБА_1 , а відтак зважаючи на те, що законодавством встановлені досить короткі строки розгляду апеляційної скарги, відсутності доказів про причини неявки ОСОБА_1 , та враховуючи присутність захисника Найди В.С. в судовому засіданні, відсутні підстави для відкладеня розгляду справи. За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . У суді апеляційної інстанції захисник Найда В.С. апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити. Заслухавши виступ захисника Найди В.С., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарженя слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд. Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. З протоколу серії ЕПР1 № 566837 від 14.01.2026 року (а.с. 3) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю із порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкірного покриву обличчя. З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспорнтного засобу, так і в медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду. Працівники поліції неодноразово пред`являли ОСОБА_1 вимогу щодо проходження огляду, роз`яснювали зміст п.2.5 ПДР та його обов`язок щодо проходження відповідного огляду, але ОСОБА_1 не виконував вимоги поліцейських, просив не складати протокол, намагався домовитись з поліцейськими, про що був попереджений про кримінальну відповідальність. Внаслідок неодноразової відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного спяніння, як за допомогою приладу «Драгер» так і в медичному закладі, працівник поліції склав протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скраги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки наявний у матеріалах справи відеозапис підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від огляду, як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі. Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом. Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: поновити захиснику Найді В.С. строк апеляційного оскарження. Постанову судді Жидачівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Найди В.С. - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.