Ухвала КЦС ВС № 756/9671/24

УХВАЛА 21 квітня 2026 року м. Київ справа № 756/9671/24 провадження № 61-5175ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У 2024 році Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 66 323,35 грн. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 753,93 грн. В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 53 569, 42 грн скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 569, 42 грн. Здійснено перерозподіл та розподіл судових витрат. У квітні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року вказану справу визнано малозначною. Касаційна скарга не містить доводів, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних. Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для заявника. Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду щодо стягнення кредитної заборгованості у випадку доведення/не доведення неналежного переказу/зняття грошових коштів з банківської кредитної картки, викраденої у її користувача та/або поза волею останнього, на яку посилається заявник, ним не обґрунтовано. Обґрунтовуючи виняткове значення справи, ОСОБА_1 посилається на те, що ця справа глибоко зачіпає його честь, гідність та почуття справедливості як законослухняного громадянина, ветерана російсько-української війни та відповідального боржника, оскільки трансакції на суму 53 569,42 грн, здійсненні 02 грудня 2021 року він не вчиняв. Вказаний довід стосується доведеності або спростування певних обставин, які мають значення для розгляду справи, тобто переоцінки досліджених апеляційним судом доказів, адже Київський апеляційний суд встановив, що невизнанні ОСОБА_1 транзакції вчиненні з використанням картки та введенням пін-коду, при цьому матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався із заявою про втрату банківської картки. Вказане, у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, при цьому, слід зауважити, що обставини справи встановлюються судами на підставі допустимих доказів, а саме за принципом змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. З огляду на наведені доводи, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк