Постанова 4813 № 522/1397/13- ц

Номер провадження: 22-ц/813/3892/26 Справа № 522/1397/13- ц Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 09 липня 2025 року за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебтплюс», про визнання неправомірними дії приватного виконавця, визнання недійсною оцінку та скасування звіту, визнання протиправною та скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Історія справи У липні 2025 року через систему «Електронний суд» до Приморського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебтплюс», про визнання неправомірними дії приватного виконавця, визнання недійсною оцінку та скасування звіту, визнання протиправною та скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 09 липня 2025 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебтплюс», про визнання неправомірними дії приватного виконавця, визнання недійсною оцінку та скасування звіту, визнання протиправною та скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності повернуто скаржнику без розгляду. Ухвала суду вмотивована тим, що в поданій скарзі відсутні відомості на виконання п. 5 ч. 3 ст. 448 ЦПК України, а саме: не зазначено ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушення норм процесуального права та без повного, об`єктивного, всебічного з`ясування обставин, просить її скасувати та направити справу № 522/1397/13-ц до Приморського районного суду міста Одеси для продовження розгляду скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Парфьонова Г.В.. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 не звернув уваги на те, що разом із скаргою було подано копію постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про відкриття виконавчого провадження ВП № 77473806 від 11.03.2025 року, яка містить Реєстраційний номер виконавчого провадження та Ідентифікатор доступу, що у разі необхідності, надавало суду можливість отримати повний доступ до інформації про виконавче провадження. Підсумовуючи викладене в скарзі зазначається, що повернення скарги без розгляду в даному випадку є проявом надмірного формалізму. Наголошується, що скаржник не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права, оскільки суд першої інстанції прийняв передчасне процесуальне рішення у справі. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Від представника приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. адвоката Горик В.М. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , а також звертає увагу на те, що скаржником ОСОБА_1 при зверненні до суду не було направлено в порушення вимог ч. 4 ст. 448 ЦПК України копії скарги з додатками іншим учасникам справи. Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Фактичні обставини справи, встановлені судом 08 липня 2025 року через систему «Електронний суд» до Приморського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебтплюс», про визнання неправомірними дії приватного виконавця, визнання недійсною оцінку та скасування звіту, визнання протиправною та скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Так, ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаржником подано скаргу без додержання вимог п. 5 ч. 3 ст. 448 ЦПК України, що є підставою для застосування ч. 5 ст. 448 ЦПК України, тобто, повернення скарги скаржнику без розгляду. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 447-1 ЦПК України). Згідно статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги. До скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду. Суд першої інстанції залишаючи заяву без розгляду встановив, що «скарга подана з порушенням вимог частини 3 статті 448 ЦПК України, а саме не містить ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Як вбачається зі змісту поданої скарги, скаржником дійсно не зазначено ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження ( п. 5 ч. 3 ст. 448 ЦПК України). Таким чином, наведені судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі недоліки, на думку колегії суддів, є суттєвими, а також такими, що унеможливлюють розгляд скарги. Твердження адвоката Горик В.М. яке зазначено в заяві про розгляд справи без участі, про те, що в порушення вимог ч. 4 ст. 448 ЦПК України копія скарги з додатками заявником не була направлена іншим учасникам справи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи які містять квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с. 44-45). Доводи апеляційної скарги проте, що додатки до скарги містить всі необхідні відомості, не заслуговують на увагу, оскільки вказане не звільняє скаржника від процесуального обов`язку виконати вимоги ч. 3 ст. 448 ЦПК України та зазначити всю необхідну інформацію безпосередньо в самій скарзі. Апеляційна скарга ОСОБА_1 також обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала винесена з надмірним формалізмом. Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Отже, колегією суддів не встановлено ознак надмірності формалізму при застосуванні судом першої інстанції норм процесуального права, встановлених щодо форми та змісту скарги, який визначено статтею 448 ЦПК України, а тому такі вимоги суду є виправданими та не порушують засадничого принципу судочинства рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що приписи статті 448 ЦПК України слід тлумачити таким чином, що вони мають вичерпний перелік підстав для повернення скарги. У справах «Осман проти Сполученого королівства» («Osman v. The United Kingdom») та «Креуз проти Польщі» («Creus v. Poland») Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що повертаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції діяв у спосіб та в порядку, визначеному процесуальним законом, та правильно повернув її без розгляду відповідно до частини 5 статті 448 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо повернення скарги без розгляду, а також не свідчать про порушення судом норм процесуального та матеріального права, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду. При цьому апеляційним судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Крім того, колегія судів зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду зі скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для залишення її без розгляду, тому право позивача на справедливий суд не порушено. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду ухвалена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 09.07.2025 року - без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 09 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.В. Кострицький