Ухвала КАС ВС № 600/4085/24-а

УХВАЛА 21 квітня 2026 року м. Київ справа №600/4085/24-а адміністративне провадження №К/990/14550/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стаценко Джамал Русланович, на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі -В/ч НОМЕР_1 ), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_2 (далі - В/ч НОМЕР_2 ), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_3 щодо не нарахування та не виплати військовослужбовцю, ОСОБА_1 , у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) за прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26.06.2022 по 29.09.2022 (довідка №2033 від 29.09.2022) в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; - зобов`язати В/ч НОМЕР_3 здійснити нарахування та виплату військовослужбовцю, ОСОБА_1 , додаткової винагороди, встановленої пункту 1 Постанови № 168 за прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26.06.2022 по 29.09.2022 (довідка №2033 від 29.09.2022) в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2025, залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стаценко Джамал Русланович, звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне. У зв`язку з тимчасовою відсутністю суддів колегії, а саме: Уханенка С.А. з 08.04.2026 по 17.04.2026 (відпустка згідно з наказом голови КАС ВС від 17.03.2026 № 603/0/6-26) та Загороднюка А.Г. з 13.04.2026 по 20.04.2026 (відпустка згідно з наказом голови КАС ВС від 25.03.2026 № 756/0/6-26), питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по поверненню суддів до виконання повноважень. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив, що судом першої та апеляційної інстанції застосовано норми пункту 1 Постанови № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакціях від 02.04.2022, 08.07.2022, 19.07.2022) без врахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22, від 18.04.2024 у справі № 560/3145/23, від 23.05.2024 у справі № 120/4387/23, від 24.05.2024 у справі № 120/4967/23, від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23, від 06.06.2024 у справі № 200/706/23, від 19.09.2024 у справі № 120/7509/23, від 19.09.2024 у справі № 120/4953/23, від 10.10.2024 у справі № 120/7502/23, від 31.10.2024 у справі № 120/4966/23, від 26.02.2025 у справі № 560/3312/23, від 03.03.2025 у справі № 500/1289/23, від 02.07.2025 у справі № 120/9188/23, від 03.07.2025 у справі № 600/7642/23-а та від 16.10.2025 у справі № 120/4981/23. Обов`язковими умовами при скарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Умовою перегляду судом касаційної інстанції судових рішень в адміністративних справах з указаної підстави є їхня невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 констатувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо оцінки подібності правовідносин на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Тож, суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі). Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Водночас, скаржник не вказав, який саме висновок судів попередніх інстанцій суперечить позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та який висновок Верховного Суду не було ураховано судами попередніх інстанцій у цій справі. З метою врегулювання порядку і умов виплати згаданої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, 31.03.2022 прийнято наказу Адміністрації державної прикордонної служби України №164-АГ від 31.03.2022 (далі - Наказ №164-АГ) (що діяв в період з 31.03.2022 по 01.08.2022) та 30.07.2022 прийнято Наказ Адміністрації державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ (далі - Наказ №392-/0/81-22-АГ) (що діяв в період з 01.08.2022 по 01.12.2022), якими затверджувався порядок та підстави виплати такої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Суди попередніх інстанції встановили, що у В/ч НОМЕР_2 була видана довідка від 29.09.2022 № 2033, відповідно до якої ОСОБА_1 , який проходить військову службу у В/ч НОМЕР_3 , брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 26.06.2022 по 29.09.2022 . Підставою видачі зазначеної довідки вказано наказ Адміністрації державної прикордонної служби України від 17.06.2022 №303-АГ (далі - Наказ № 303). Надаючи оцінку зазначеній довідці, на яку позивач і посилається як на підставу про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях, суд першої інстанції з яким погодився дійшов вірного висновку, що довідка від 29.09.2022 №2033 не належить до жодного з документів, передбачених пунктом 3 Наказом №164-АГ та пунктами 4, 5 Наказу №392/0/81-22-АГ (зокрема, через те, що документ, на який зроблено посилання як на підставу видачі такої довідки - наказ Адміністрації державної прикордонної служби України від 17.06.2022 року № 303-АГ, не є тим документом, в залежності від якого здійснюється відповідна виплата додаткової винагороди). Суди обох інстанцій дійшли до висновку, що наказ №303-АГ не є таким документом згідно Наказу №164-АГ та Наказу №392/0/81-22-АГ. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій зазначили, що за результатом дослідження змісту наказу №303-АГ слідує те, що такий був виданий Головою Державної прикордонної служби України з метою набуття підрозділами Державної прикордонної служби України спроможностей, що необхідні для успішного виконання поставлених завдань, та удосконалення фахової майстерності їх особового складу. Згідно пункту 1 наказу № 303-АГ зобов`язано провести заходи з підготовки зведених відділів прикордонної служби (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у період з 20 по 24.06.022 року на базах ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З наведеного слідує, що судами попередніх інстанцій правильно визначені норми, які мали бути реалізовані (застосовані) стосовно встановлених обставин (фактів), а вирішення цього спору залежало від з`ясування (встановлення) обставин у цій справі. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваних рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий /висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком судів обох інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас необхідно врахувати, що згідно з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України) Приймаючи до уваги, що ккасаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи та те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу обґрунтовувалося касатором у взаємозв`язку із доводами щодо неврахування висновків Верховного Суду, оцінку яким Судом надано вище, то Суд доходить висновку, що і підстави касаційного оскарження за пунктами «а», «б» та «в» частини п`ятої статті 328 КАС України також є необґрунтованими. Умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх. Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Отже, завдання Верховного Суду є не тільки і навіть не стільки вирішення конкретного спору. Суд повинен у передбачений процесуальним законом спосіб (шляхом розгляду конкретного спору та перевірки окремого процесуального судового рішення) витлумачити, як правильно застосувати норму матеріального права, що була не однаково застосована судами з тією метою, щоб надалі спрямовувати судову практику в єдино правильне русло. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій касаційної скарги в новій редакції відповідно до кількості учасників справи. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стаценко Джамал Русланович, на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: 1) касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій касаційної скарги в новій редакції відповідно до кількості учасників справи. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк С.А. Уханенко , Судді Верховного Суду