Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/2259/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/2259/25 пров. № А/857/27483/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б, Матковської З.М., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (головуюча суддя: Плеханова З.Б., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,- встановив: ОСОБА_1 , 30.03.2025, звернулася з позовом до суду, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо проведення з 01.03.2025 індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії у розмірі 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025. В обґрунтування позову позивачка зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058-IV), починаючи з 01.03.2021. Для обчислення розміру пенсії позивачки при її призначенні, відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 рр., в розмірі 9118,81 гривень. Позивачка вказує, що в період нарахування та виплати пенсії за 2021-2025 роки відповідачем не застосовано коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 за 2021-2025 роки відповідно. Надбавка індексації за вказані роки склала 135 грн, 100 грн, 100 грн відповідно. Позивачка вважає бездіяльність відповідача, що полягає у незастосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 за 2021-2025 роки відповідно, протиправною. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області з 01.03.2025 індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01.03.2025 провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11,1,14, 1,197,1,0796) та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025, із урахуванням раніше виплачених сум. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком з 01.03.2021, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) з урахуванням даних про стаж та заробіток. При нарахуванні позивачці пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії (за 2018-2020 роки - 9118,81). Як наслідок, в результаті перерахунків пенсії позивачки для забезпечення її індексації з 01.03.2022, з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року її пенсія не збільшилась, у зв`язку з чим їй були встановлені відповідні доплати (135,00 грн з 01.03.2022 року, 100,00 грн з 01.03.2023 року та 100,00 з 01.03.2024 року). З огляду на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області внаслідок перерахунку пенсії позивачки не допустило протиправної поведінки та не порушило право позивачки на належне пенсійне забезпечення. Позивачкою відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 01.03.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058-IV). Пенсію позивачці призначено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки (за 2018-2020 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії (01.03.2021) в розмірі 9118,81 грн. Позивачка, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, що полягає у непроведенні перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення 1.11(у 2021), 1.14 (у 2022), 1,197 (у 2023), 1, 0796 (у 2024), на 1,115 (у 2025), протиправними, звернулася до суду за захистом порушеного права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачці на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не застосовуючи коефіцієнт збільшення відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів, що забезпечує часткове або повне відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до статті 2 зазначеного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, отримані у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії. За приписами статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення є державною соціальною гарантією, спрямованою на підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів в умовах зростання цін. Відповідно до частини другої статті 19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» економічною підставою для проведення індексації є перевищення індексу споживчих цін порогу індексації, який встановлено у розмірі 103 відсотків. Частиною другою статті 9 цього Закону передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Суд апеляційної інстанції також враховує, що Законом України від 15.02.2022 № 2040-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» викладено у новій редакції частину п`яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація пенсій здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Відповідно до частини другої статті 42 зазначеного Закону, з метою забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам зростання індексу споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року проведення такого збільшення, порівняно з трьома календарними роками, які їм передували. При цьому у разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України розмір такого збільшення може бути підвищений, однак не більше ніж до 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) за відповідний період. Розмір та порядок зазначеного збільшення визначаються Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. Оцінюючи наведені норми у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що індексація пенсій є обов`язковою державною соціальною гарантією, яка підлягає реалізації у встановленому законом порядку, а органи Пенсійного фонду України зобов`язані забезпечувати її проведення відповідно до вимог чинного законодавства та рішень Кабінету Міністрів України, прийнятих на його виконання. З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок пенсії Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №124). Відповідно до пункту 5 Порядку №124, у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні здійснювався шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, на відповідний коефіцієнт. При цьому кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням вже збільшеного у попередні роки показника. Пунктом 4 Порядку №124 визначено формулу обчислення коефіцієнта збільшення, яка враховує 50 відсотків зростання індексу споживчих цін та 50 відсотків зростання середньої заробітної плати за визначені періоди, що загалом кореспондує положенням частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом із тим, Порядком №124 передбачено, що базовим показником для такого збільшення є фіксований показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року, який підлягає подальшому коригуванню шляхом застосування відповідних коефіцієнтів у наступні роки. Суд апеляційної інстанції встановив, що у подальшому Кабінет Міністрів України щороку визначав конкретні коефіцієнти індексації шляхом прийняття відповідних постанов, зокрема: постанови від 22.02.2021 №127, від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, якими передбачалося проведення перерахунку пенсій з 1 березня відповідного року із застосуванням встановлених коефіцієнтів (1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 відповідно), а також запровадження додаткових щомісячних доплат у разі, якщо розмір пенсії не підвищувався внаслідок такого перерахунку. Крім того, пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» тимчасово зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», тоді як пунктом 8 цього ж розділу встановлено, що положення частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у 2023 році застосовуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що стало підставою для прийняття постанови №168. Аналогічний підхід щодо щорічного визначення порядку та коефіцієнтів індексації збережено і в наступних нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України. Разом з тим, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення Порядку №124 у частині визначення базового показника для проведення індексації не повністю узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, якщо закон передбачає щорічне збільшення актуального показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, то Порядок №124 фактично закріплює інший підхід, відповідно до якого збільшенню підлягає фіксований показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року з його подальшим коригуванням у наступні роки. Таким чином, має місце нормативна невідповідність між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, яка полягає у різному визначенні бази для застосування коефіцієнта збільшення, що, у свою чергу, впливає на обсяг пенсійних виплат. відповідно до Закону показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії; відповідно до Порядку № 124 показник середньої заробітної плати (доходу) станом на 01 жовтня 2017 року. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його здійснення та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу). Зазначені принципи передбачають, що умови, порядок призначення та перерахунку пенсій мають визначатися виключно законом, що забезпечує правову визначеність, передбачуваність та рівність прав усіх учасників пенсійної системи. Водночас принцип диференціації забезпечує прямий зв`язок між розміром сплачених страхових внесків, тривалістю страхового стажу та розміром пенсійних виплат, що відповідає засадам соціальної справедливості. Встановлення підзаконним нормативно-правовим актом іншого підходу до визначення базового показника для індексації, ніж передбачено законом, порушує зазначені принципи, оскільки призводить до спотворення механізму обчислення пенсії та нівелює залежність її розміру від фактичних показників заробітної плати, які враховувалися під час призначення пенсії. Отже, абзаци перший та другий пункту 5 Порядку №124 підлягають застосуванню лише у тій частині, що не суперечить положенням частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме з урахуванням того, що під час проведення індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при призначенні конкретної пенсії. У разі невідповідності підзаконного нормативно-правового акта закону суд відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує правовий акт вищої юридичної сили. Зазначене узгоджується з принципом верховенства права, який передбачає, зокрема, обов`язок суду забезпечувати пріоритет закону над підзаконними актами та застосовувати норми права, які відповідають критерію «якості закону». Правова позиція щодо недопустимості застосування нормативно-правових актів, які суперечать законам України, неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, відповідно до яких суди не повинні застосовувати такі акти незалежно від їх чинності. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку зі щорічною індексацією у 2021 2025 роках, збільшенню підлягає саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовувався для обчислення пенсії, із застосуванням відповідних коефіцієнтів, визначених Кабінетом Міністрів України, а саме: 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115. Таким чином, застосування положень пункту 5 Порядку № 124 у спосіб, що передбачає індексацію виходячи з фіксованого показника станом на 01 жовтня 2017 року, суперечить вимогам закону та є протиправним. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, яка полягає у непроведенні індексації пенсії позивачки із застосуванням передбачених законом коефіцієнтів збільшення. Разом із тим, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, відповідно до якої право на індексацію не є абсолютним та підлягає реалізації з урахуванням процесуальних строків звернення до суду. Суд враховує, що частинами 1, 3, 6 стаття 120 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що задля ефективного поновлення порушеного права позивачки необхідно визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області з 01.03.2025 індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити з 01 березня 2025 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11,1,14, 1,197,1,0796) та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025, із урахуванням раніше виплачених сум. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 260/2259/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська