Постанова 4857 № 380/6531/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/6531/24 пров. № А/857/27601/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б, Матковської З.М., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року з питань зміни способу і порядку виконання рішення суду (головуюча суддя: Крутько О.В., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,- встановив: ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не нарахування та не виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області від 30.01.2020 № 91-03156 про розмір грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.12.2017. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 31.12.2017 відповідно до довідки ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області від 30.01.2020 № 91-03156 про розмір грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Позивач звернувся із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/6531/24, у якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 в адміністративній справі № 380/1237/24 в частині зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 31.12.2017 відповідно до довідки ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області від 30.01.2020 №91-03156 про розмір грошового забезпечення, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення в указаній частині, а саме стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 із врахуванням раніше виплачених сум у розмірі 140 243,02 грн. Заява обґрунтована тим, що рішення виконано відповідачем лише в частині перерахунку йому пенсії, а в частині виплати недоотриманої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 доплати пенсії 140 243,02 грн, яка обчислена самим же відповідачем і спір про розмір якої між ними відсутній, не виконане. З 19.12.2024 частину третю статті 378 КАС України Закон № 4094 доповнено абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат». Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі № 380/6531/24, в частині, що стосується зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії, перерахованої з 01.01.2016 по 31.12.2017 відповідно до довідки ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області від 30.01.2020 № 91-03156 про розмір грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену пенсію у розмірі 140 243 грн 02 коп. З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати, а заяву задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що виплата заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду здійснюється виключно в межах бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті України за відповідними бюджетними програмами, та у порядку черговості залежно від дати набрання рішенням законної сили. Посилається на положення Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, а також на затверджені бюджети Пенсійного фонду України на 2022 2024 роки, якими передбачались обмежені обсяги фінансування таких виплат, і наголошує на їх недостатності. Звертає увагу, що у 2025 році відповідні видатки тимчасовим розписом не передбачені. Апелянт стверджує, що ним вжито всіх необхідних заходів для виконання судового рішення, а саме: проведено перерахунок пенсії, забезпечено її подальшу виплату в новому розмірі, нараховано суму заборгованості та включено її до відповідного реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Натомість фактична виплата заборгованості залежить від надходження цільового фінансування з Державного бюджету України. Крім того, апелянт зазначає, що невиплата нарахованих сум зумовлена об`єктивними обставинами, пов`язаними з принципом збалансованості бюджету та необхідністю забезпечення фінансування заходів в умовах воєнного стану, і не свідчить про невиконання судового рішення у розумінні процесуального закону. Також вказує на відсутність доказів того, що встановлений порядок виконання судових рішень є неефективним або що відповідач створює перешкоди для їх виконання. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. У відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач (боржник), визначивши розмір заборгованості по пенсії перед позивачем (стягувачем), не виконав рішення суду щодо виплати перерахованої пенсії в строк, що перевищує два місяці, то за таких обставин існує чітка, недвозначна та єдина підстава для прийняття рішення про зміну способу виконання рішення суду на стягнення заборгованості по пенсії з відповідача (боржника). З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. У силу приписів статті 14 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковими до виконання, тоді як невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за №

845. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Приписами ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України. Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 за № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесені суттєві зміни до положень ст. 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Так, відповідно до змісту частин 1-3 статті 378 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Відтак, з 19.12.2024 ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплату за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника». Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 31.12.2017 відповідно до довідки ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області від 30.01.2020 № 91-03156 про розмір грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На виконання судового рішення Головне управлінням провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Доплата пенсії, обчислена на виконання судового рішення за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 становить 140 243,02 грн. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконало рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 по 31.12.2017 на підставі довідки ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області від 30.01.2020 № 91-03156 про розмір грошового забезпечення. Проте, виплату позивачу вказаної суми відповідач не здійснив, мотивуючи відсутністю бюджетних асигнувань, що підтверджується, зокрема, листом відповідача від 13.05.2025 № 2800-050203-8/31526, наданим у відповідь на заяву позивача від 07.05.2025 щодо виконання рішення суду. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доказів на підтвердження виплати позивачу заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду у розмірі 140 243,02 грн до матеріалів справи не додано. Тобто, судове рішення не є виконаним у повному обсязі більше двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при виконанні судового рішення щодо перерахунку пенсійних виплат самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат є встановлення факту невиконання судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, враховуючи приписи ч. 3 ст. 378 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для заміни способу і порядку виконання рішення суд у справі № 380/6531/24, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 пенсійних виплат за період з за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 140 243,02 грн. Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року у справі справа № 380/7706/22. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 378, КАС України, суд,- постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року з питань відстрочення і розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/6531/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська