Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/5434/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/5434/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 20 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просила: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №930050167450 від 20 травня 2024 року щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії за моєю, ОСОБА_1 , заявою від 13 травня 2024 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу період навчання з 01.09.1975 року по 24.07.1976 року та здійснити перерахунок пенсії відповідно до заяви від 13 травня 2024 року. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позов задоволено частково. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). 13.05.2024 позивач звернулася до відділу обслуговування громадян №5 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про перерахунок пенсії. За принципом екстериторіальності матеріали заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії були передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. За результатами розгляду заяви позивача 20.05.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення №930050167450 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки відсутня можливість врахувати до трудового стажу період навчання з 01.09.1975 по 24.07.1976 відповідно до свідоцтва №4023 до впорядкування документів. Зокрема, вказаним рішенням зазначено, що до заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_1 надала свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 , в якому зазначено, що до шлюбу в неї було прізвище ОСОБА_2 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згідно паспорту НОМЕР_2 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Не погоджуючись з відмовою відповідача у перерахунку її пенсії, позивач звернулася до суду з вказаним позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Згідно статті 26 Закону №1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в ст.24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV). Порядок підтвердження стажу регламентовано у ст.62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Згідно із п.17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою. Так, в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення в апеляційній скарзі зазначено, що відмова в перерахунку пенсії винесена на підставі того, що в поданих позивачем документах містяться розбіжності, зокрема: в свідоцтві про шлюб дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 не збігається з датою народження у паспорті громадянина України - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із даного приводу слід зазначити, що внесення даних до паспорта та свідоцтва про шлюб не належить до компетенції позивача. Позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок, чи внесення даних до паспорта чи свідоцтва про шлюб. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Так, у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин. Зазначена позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17. Окрім цього, з досліджених судом матеріалів справи вбачається, що додані позивачем до заяви про перерахунок пенсії документи, а саме: свідоцтво про народження, свідоцтво про навчання № НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_2 , трудова книжка серії НОМЕР_4 не містять неправдивих або недостовірних відомостей щодо періодів трудової діяльності чи дати народження позивача. Вказані відповідачем недоліки, а саме невірне зазначення в свідоцтві про шлюб цифрового виразу календарного місяця дати народження позивача не може бути самостійною підставою для відмови у перерахунку пенсії та зарахуванні періоду навчання з 01.09.1975 по 24.07.1976 згідно зі свідоцтвом про закінчення навчального закладу. При цьому, судом першої інстанції доречно зауважено, що свідоцтво про шлюб у даній справі свідчить виключно про факт зміни прізвища позивача. Документами, які офіційно підтверджують дату народження є свідоцтво про народження та паспорт громадянина України, в яких дата народження ОСОБА_1 збігається - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Помилка органу реєстрації актів цивільного стану в написанні календарного місяця дати народження у свідоцтві про шлюб, не може нівелювати відомості про навчання і освіту та позбавляти права позивача на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем протиправно не було взято до уваги подані до заяви позивача про перерахунок пенсії за віком документи на підтвердження необхідного страхового стажу. Згідно з абзацом 1 п.1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Відповідно до п.1.2 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Форма заяви про призначення пенсії наведена в Додатку 2 Порядку №22-1. Згідно з п.4.1 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Згідно п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів орган, що призначає (здійснює перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, відповідно до положень ст. 44 Закону №1058-IV та положень п.4.3, 4,7 Порядку 22-1 приймає рішення про призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати тощо) пенсії з зазначенням обґрунтувань такої відмови. Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового стажу окремих періодів його роботи. У свою чергу згідно з вимогами ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відповідачем також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у свідоцтві про навчання, свідоцтві про народження та трудовій книжці позивача є недійсними та недостовірними. Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а. Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно прийнято рішення про незарахування до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1975 по 24.07.1976. Підсумовуючи вище зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.05.2024 р. №930050167450 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню, а період навчання з 01.09.1975 по 24.07.1976 згідно свідоцтва №4023 належить зарахувати до страхового стажу позивача. Пенсія, так само як і заробітна платня, є за своєю правовою природою взаємопов`язаними та рівнозначними формами соціального забезпечення, які виплачуються пенсіонерам та працівникам. Відмова у призначенні позивачу пенсії порушує його право мирно володіти своїм майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відмова у призначенні пенсії істотно знижує рівень соціального забезпечення та фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених ст. 46 Конституції України, а отже є незаконною, порушує принципи справедливості та рівності громадян перед Законом та зменшує захищеність в умовах постійного зростання цін на товари та послуги. З урахуванням викладеного, виходячи з положень ст.ст.9, 245 КАС України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.05.2024 р. №930050167450 та зобов`язання вказаного пенсійного органу зарахувати спірний період до страхового стажу позивача на підставі свідоцтва про навчання №4023. Водночас, аналіз пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, свідчить про те, що рішення про призначення пенсії приймає той орган, що визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення пенсії вчиняє саме даний територіальний підрозділ Пенсійного фонду України. Натомість на територіальний підрозділ Пенсійного фонду України за місцем реєстрації (проживання) особи, після прийняття рішення про призначення пенсії та отримання електронної пенсійна справи через засоби програмного забезпечення, покладається обов`язок лише здійснення виплати пенсії. Отже, враховуючи те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а органом, визначеним для розгляду цього питання за принципом екстериторіальності - є ГУФПУ в Чернівецькій області, належним способом поновлення порушеного права позивача, окрім зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів, є зобов`язання ГУФПУ в Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії. Таким чином, суд першої інстанції, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивачки від 13.05.2024, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1975 по 24.07.1976 відповідно до свідоцтва №4023. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.