Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 153/149/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 153/149/26 Головуючий у 1-й інстанції: Дзерин М.М. Суддя-доповідач: Канигіна Т.С. 21 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Канигіної Т.С. суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 30 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Ямпільського районного суду Вінницької області із позовом до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а саме просив: скасувати як незаконну та упереджену постанову про накладення стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6551002 від 22 січня 2026 року, про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, й застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн й закрити справу на підставі пункту 1статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях позивача складу та події адміністративного правопорушення. В обґрунтування поданого позову зазначено, що позивач 22 січня 2026 року перед тим, як розпочати експлуатувати транспортний засіб перед виїздом, перевірив справність транспортного засобу, а також справність електрообладнання, зокрема поворотів, світлових показників, а також освітлення номерного знаку, яке було справним. При цьому він виявив готовність негайно виправити несправність, а також повідомив поліцейських про те, що не помітив несправність лампи підсвітки номерного знаку. За доводами позивача, некоректна робота лампи освітлення номерного знаку виникла не з вини позивача, як водія, а тому ним не вчинялися умисні дії, спрямовані на приховування номерного знаку автомобіля, що вказує про відсутність складу адміністративного правопорушення. У зв`язку з вищевикладеним, просить суд скасувати оскаржувану постанову. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22 січня 2026 року інспектором ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6551002, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що 22 січня 2026 року о 19 год. 30 хв. по вул. Свободи (Леніна) в м. Ямпіль в темну пору доби не був освітлений задній державний номерний знак, чим порушив пункт 2.9 "в" ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком перевернутим чи неосвітленим та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КуПАП. Указаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1190 грн. Зазначено, що транспортний засіб - OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Не погоджуючись з постановою серії ЕНА №6551002 від 22 січня 2026 року, позивач звернувся до суду з цим позовом. ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Тобто, обов`язок дбати про справність транспортного засобу та відповідальність за певні недоліки його стану покладається саме на водія, а тому твердження позивача, що дана несправність виникла під час руху, не звільняє його від адміністративної відповідальності. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач порушив вимоги Правил дорожнього руху України; інспектором ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП України. При цьому поліцейський з`ясував всі обставини, які підлягають з`ясуванню, та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами. Постанова серії ЕНА №6551002 від 22 січня 2026 року винесена в межах повноважень та у спосіб встановлений законом. V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник стверджує, зокрема, що судом першої інстанції не досліджувались докази вини позивача, а саме: чи дійсно не освітлювався номерний знак у момент зупинки транспортного засобу. За доводами скаржника, позивач не визнавав той факт, що номерний знак не освітлювався, та вважає, що працівники поліції ввели його в оману, не давши на місці переконатись у тім, що підсвітка номерного знаку на той момент, коли вони стверджували, не працювала. Отже, доказів того, що дійсно не освітлювався номерний знак позивачу надано не було. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, зазначивши, що судом першої інстанції в повному обсязі встановлений факт допущеного позивачем порушення ПДР, яке належним чином задокументовано посадовою особою суб`єкта владних повноважень на портативний відеореєстратор, відеозапис та є належним і допустимим доказом у справі, в силу положень статті 251 КУпАП, оскільки містить усі обставини, які підлягають доказуванню у даній справі, зокрема на ньому зафіксовано факт вчиненого правопорушення, роз`яснено водієві та у його присутності, що під час зупинки транспортного засобу дійсно не підсвічувався задній номерний знак, роз`яснено права та обов`язки, а тому постанову винесено у спосіб та порядок, передбачений законодавством. VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху на всій території України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пунктами 1.3, 1.4 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Відповідно до пункту 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Підпунктом "в" пункту 2.9 ПДР України передбачено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 31 зазначеного Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі статтею 40 цього ж Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП). За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а частини перша - друга статті 76 КАС України передбачають, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення. VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Колегія суддів не погоджується з указаним вище висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Так, правовий аналіз наведених вище законодавчих актів дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 цього Кодексу. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений статтею 77 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17: при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а відсутність доказів здійснення водієм правопорушення, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. У пункті 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено: з огляду на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 496/4315/16-а дійшов висновку, що обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення. Так, згідно з постановою серії ЕНА №6551002 від 22 січня 2026 року, 22 січня 2026 року о 19 год. 30 хв. по вул. Свободи (Леніна) в м. Ямпіль в темну пору доби ОСОБА_1 керував транспортним засобом OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого був не освітлений задній державний номерний знак. При цьому апеляційним судом оглянуто відеозапис з нагрудного відеореєстратора, а саме: відеозапис ID реєстратора 798632, наданий відповідачем на вимогу суду. Дослідивши зазначений відеозапис, апеляційний суд зазначає, що відповідачем на дотримання вимог частини другої статті 77 КАС України не доведена правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки з наявних матеріалів справи судом не встановлено суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, зокрема те, що позивач керуючи транспортним засобом марки OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_1 22 січня 2026 року, умисно чи з легковажності допустив неосвітлення номерного знаку в темну пору доби. Відповідачем не доведено, що така технічна поломка, зокрема неосвітлення номеру, відбулась під час керування ним автомобілем саме з його вини. Крім того, з відео, наданого відповідачем, не вбачається, що відсутня підствітка номерного знаку транспортного засобу OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки світло з фар транспортного засобу відповідача було направлено в сторону номерного знаку транспортного засобу позивача. Наявність самої постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, без належних, допустимих та достатніх доказів не можуть бути прийняті судом, як аргументовано доведені обставини, якими підтверджено вчинення позивачем адміністративного порушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Отже, з поданих до матеріалів справи доказів не встановлено обставин і фактів, які безумовно підтверджують наявність у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, за викладених у рішенні обставин, є недоведеним та не тягне за собою вищевказану адміністративну відповідальність, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. VIІІ .ВИСНОВКИ СУДУ Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про задоволення позову. IX. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України). За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 1664,00 грн судового збору, сплаченого за подання позову (665,60 грн) та апеляційної скарги (998,40 грн) грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21050, код ЄДРПОУ 40108672) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6551002 від 22 січня 2026 року скасувати. Справу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 121-3 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21050, код ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Канигіна Т.С. Судді Слободонюк М.В. Кузьмишин В.М.